Російські сценарії для Донбасу: від другого Придністров'я до повільної анексії

Москва реалізує на Донбасі так званий придністровський сценарій, заявив в інтерв'ю сайту "Сегодня" заступник глави Адміністрації президента України Костянтин Єлісєєв. За його словами, це підтверджує впровадження рублевої зони, визнання документів "ДНР"/"ЛНР", експропріація українських підприємств тощо. До цього варто додати рішення Держдуми: 22 березня в другому читанні вона ухвалила закон, що дозволяє підприємствам, які потрапили під санкції на Заході, не платити податки в Росії. Поки російські законодавці не уточнюють, про які саме підприємства йдеться. Але нескладно припустити, що таким чином Кремль готується підтримувати захоплені в ОРДЛО підприємства сировиною, переорієнтувавши їх на російські ринки. А з огляду на близьку дату президентських виборів в Росії, в АП не виключають проведення фейкових виборів і референдумів на Донбасі, щоб підігріти градус в російському суспільстві, як було з анексованим Кримом. Але на анексію ОРДЛО Кремль навряд чи піде, оскільки зацікавлений в існуванні тліючого військового конфлікту всередині України. У цьому переконана українська влада. Експерти в думках розділилися: одні вважають, що напередодні президентських виборів Путіну потрібно показати роль "збирача російських земель", слідом за Кримом приєднавши Донбас, інші, що анексія ОРДЛО не вигідна нинішньому російському керівництву через розширення санкцій і великих фінансових витрат на утримання квазі-республік.

Велика різниця. Про реалізацію Кремлем придністровського сценарію на Донбасі ще минулого року заявляв радник президента України, директор Національного інституту стратегічних досліджень НАН України Володимир Горбулін. Тільки, на відміну від Придністров'я, Кремль поки що не зацікавлений в повному припиненні бойових дій на Донбасі. На думку заступника глави АП Костянтина Єлісєєва, за допомогою постійної ескалації бойових дій Росія намагається дестабілізувати політичну та економічну ситуацію, створити так звану "контрольовану нестабільність", щоб не дати Україні створити позитивне тло для активного і успішного проведення реформ.

Конфлікт в Молдові з розпадом СРСР розгорівся після закликів об'єднатися з Румунією, а також на ґрунті мовного питання. Люди, які не знали молдавської (а по суті румунської) виступали за двомовність: введення на державному рівні двох мов – молдавської і російської. Це остаточно розкололо суспільство, що і вилилося в конфлікт. І роль Росії тут більш ніж явна: під час активних бойових дій Кремль підтримував придністровську сторону зброєю, а зараз в "ПМР" досі дислокується російська військова база.

Вирішити конфлікт у Придністров'ї, як і на Донбасі, також намагалися за допомогою мирних планів. Як уже писав "Сегодня" в статті "Репортаж з Придністров'я: що спільного з Донбасом і як готуються до "виборів президента", 2005 року Молдова, Придністров'я, Росія, Україна ОБСЄ, США (і ЄС як спостерігачі) дали старт формату "5+2".

Відразу після цього парламент Молдови ухвалює закон про основні положення особливого правового статусу Придністров'я. Документ один в один схожий на закон про особливий статус Донбасу, який Верховна Рада ухвалила восени 2014 року. Як і Донбасу, Придністров'ю гарантується вільне використання російської, молдавської та української мов, право встановлювати зовнішні контакти з Росією в економічній, науково-технічній та гуманітарній сферах. Закон про особливий статус Придністров'я був передбачений "Планом Ющенка" – мирним планом врегулювання конфлікту, який запропонувала українська сторона. Але його так і не вдалося реалізувати і вже у вересні 2006 року на референдумі в "ПМР" понад 97% жителів висловилися за незалежність і приєднання до Росії. Але Кремль, на велике розчарування жителів "ПМР", не очікував на їх невизнану республіку з розпростертими обіймами.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

На Донбасі, особливо напередодні президентських виборів в березні 2018 року (якраз в березні виповнилося три роки з моменту анексії Криму), за словами Костянтина Єлісєєва, також можливе проведення "якихось референдумів або навіть фейкових місцевих виборів, від яких Росія відмежується, але на насправді де-факто всіляко це підтримуватиме і пропагуватиме". Але, за словами заступника глави АП, на відкриту анексію ОРДЛО Кремль навряд чи піде, реалізуючи "повзуче перетворення ситуації на придністровський сценарій".

Про це свідчить як мінімум п'ять факторів:

1. Створення на Донбасі рубльової зони
2. Створення єдиної податкової системи "ДНР"/"ЛНР"
3. Поява в "ДНР"/"ЛНР" своїх номерів на авто
4. Визнання Росією паспортів "ДНР"/"ЛНР"
5. Експропріація українських підприємств

Все це Росією здійснювалося в ОРДЛО поступово, рік-півтора, щоб не потрапити під ще більші санкції і не бути звинуваченою в зриві мирних домовленостей. Так, відразу після захоплення українських підприємств в російській пресі з'явилася інформація про те, що російські холдинги "Металінвест" і "Северсталь" готові постачати туди залізну руду. А ватажки бойовиків "ДНР"/"ЛНР" Захарченко та Плотницький заявили про направлення до РФ перших 95 вагонів з вугіллям і підписання дворічного контракту з Кримом на поставки 3,5 млн тонн вугілля.

"За нашою інформацією, напередодні президентських виборів Росія урізала фінансування "ДНР"/"ЛНР". Тому вони і пішли на захоплення українських підприємств, щоб змусити їх платити податки до їхніх так званих місцевих бюджетів", – розповіло "Сегодня" джерело в українських дипколах.

"Москва не готова взяти на себе економічний тягар з відновлення регіону (Крим виявився дорожчим, ніж припускали росіяни), – сказав "Сегодня" колишній посол США в Україні Стівен Пайфер. – Стратегія Росії ось уже майже три роки полягає в тому, щоб використовувати "киплячий" конфлікт на Донбасі, щоб чинити тиск, відволікати і дестабілізувати український уряд. Це ускладнює для Києва проведення необхідних реформ і реалізацію Угоди про асоціацію з ЄС. Судячи з усього, підтримка "киплячого" конфлікту цілком відповідає цілям Кремля, і ми не побачили серйозних спроб Росії виконати другі Мінські угоди".

М'яка анексія чи заморозка? Але правда і в тому, що на такий важливий крок, як захоплення підприємств, ватажки бойовиків без узгодження з Москвою б не пішли. Цікаво, що відразу після підписаного Володимиром Путіним указу про визнання документів "ДНР"/"ЛНР" на початку березня член Ради Федерації від включеного Росією Криму Ольга Ковітіді заявила, що "сьогодні найважливішим фактором є сприяння у визнанні "ДНР"/"ЛНР" – додання їм міжнародного статусу". Крім того, вона запропонувала приймати до російських, в тому числі військових вузів юнаків-абітурієнтів "ЛНР"/"ДНР", щоб "сприяти підготовці воїнів в боротьбі з фашизмом 21 століття".

"Заява члена Ради Федерацій Ольги Ковітіді про необхідність визнання "ДНР" і "ЛНР" в черговий раз підтверджує, що Кремль чинить опір міжнародним домовленостям в форматах "Мінська" і "Нормандії" Донбасом. Все частіше політичні кола Росії демонструють бажання консервації ситуації і застосування придністровського сценарію", – написала у своєму Facebook нардеп від БПП, член парламентського комітету з питань нацбезпеки Ірина Фриз.

Але у Придністров'я, на відміну від Донбасу, немає спільного кордону з Росією. Бойові дії там закінчилися 1992 року, і конфлікт донині вважається замороженим. У випадку з Донбасом, з одного боку, Кремль зацікавлений в постійно тліючому збройному конфлікті всередині України, щоб підривати хід наших реформ і інтеграцію в Євросоюз і НАТО. З іншого боку, знаючи непередбачуваність і імпульсивність Володимира Путіна, до кінця виключати можливу анексію ОРДЛО теж не можна, особливо напередодні президентських виборів в Росії в березні наступного року.

Так, 17 березня цього року в Лівадійському палаці в Ялті відбулося перше засідання інтеграційного комітету "Росія-Донбас" за участю ватажків бойовиків "ДНР"/"ЛНР". "Проголошений однозначний курс на інтеграцію ОРДЛО в РФ, запропонований "спецпроект" співпраці Москви з Донецьком і Луганськом у всіх сферах – соціально-економічній, культурній, гуманітарній тощо. Озвучена ідея створення на сході України "Росрегіону", а лідерами "ДНР"/"ЛНР" заявлено про перехід на російське законодавство і наміри провести в "республіках" референдуми про приєднання до Росії. Що теж навряд чи є їхньою особистою ініціативою", – пише в своєму блозі для "Сегодня" співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков

Щоправда, за його словами, найреальнішим на сьогодні виглядає "осетино-абхазький" сценарій вересня 2008 року, – визнання Росією незалежності "ДНР"/"ЛНР" і підписання з ними договорів про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу. Сигналом стане проведення референдумів в "ДНР"/"ЛНР". У передвиборному плані, на думку Михайла Пашкова, для керівництва РФ це кращий, але все ж транзитний варіант, що має на увазі подальші кроки щодо возз'єднання "російського Донбасу" з Росією.

Професор політології в Ратгерському університеті в Ньюарку (Нью-Джерсі) Олександр Мотиль вважає, що Путін може зробити все, що захоче, оскільки США і Європа зараз зайняті своїми справами. "З іншого боку, анексія була б дуже ризикованою справою, тому що означала б: 1) ламання Мінських домовленостей; 2) подальше порушення міжнародних норм і домовленостей; 3) посилення і розширення санкцій; 4) консолідацію Заходу і впровадження повної "холодної війни", – сказав "Сегодня" американський політолог.

З іншого боку, придністровський сценарій поганий для Росії, оскільки вона буде змушена перебрати на себе всю відповідальність за цей політично нестабільний і соціально-економічно безнадійний район. "Тоді вже краще анексія, яка дозволить повністю прибрати бойовиків від влади і кілька стабілізувати територію. Водночас ОРДЛО не має того патріотичного резонансу серед росіян, як Крим. Хто буде готовий на подальше зниження життєвого рівня для Донецька? Росія опинилися в глухому куті, з якого немає хорошого виходу. Залишається фактор Путіна. Він непередбачуваний, в повному обсязі раціональний, імпульсивний, некомпетентний. Розумний Путін повинен бути проти анексії. Нерозумний Путін готовий навіть на найбільшу дурницю", – підсумував Олександр Мотиль.

Поки що, схоже, в Кремлі не розглядають варіант анексії Донбасу. "Можу сказати одне: за конституцією зовнішня політика Російської держави визначається главою держави, а саме президентом Російської Федерації", – заявив прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, відповідаючи на запитання про можливу анексію ОРДЛО.

Водночас правильно помічають експерти, що 4 березня 2014 року, відповідаючи в резиденції Ново-Огарьово на запитання журналістів, чи не розглядає Москва приєднання Криму до Росії, Володимир Путін відповів: "Ні, не розглядаємо". І це враховуючи той факт, що тоді в Криму вже щосили орудували "зелені чоловічки".

Позиція Києва залишається незмінною: як неодноразово заявляв президент України Петро Порошенко, поки не будуть виконані всі умови забезпечення безпеки в контексті врегулювання ситуації на Донбасі, проведення виборів в цьому регіоні неможливо. Як зазначив заступник глави АП Єлісєєв, Мінські домовленості продовжують залишатися основою для врегулювання ситуації на Донбасі і відновлення суверенітету і територіальної цілісності України. При цьому головне – виконати перший пункт Мінських домовленостей – забезпечити постійний і всеосяжний режим припинення вогню, зробити все можливе, щоб не гинули і не страждали українці. Однак якщо не буде політичної волі з російської сторони виконувати домовленості, жоден формат переговорів не допоможе, а поки що такої волі немає.