Крістіна Зеленюк
політичний оглядач 
Олег Дорошенко
головний редактор У ліберальній і демократичній Європи все більше зростають ультраправі настрої, що підривають згуртованість регіону. Так, за оновленим "Довідником песиміста" агентства Bloomberg, майже 58% опитаних аналітиків, економістів і стратегів вважають непередбачуваність виборів в ЄС основним ризиком для світової стабільності 2017 року. Ці вибори викликають навіть більше побоювань, ніж можлива зовнішня політика обраного президента США Дональда Трампа або поведінка Кремля.
Результати Brexit і референдуму в Голландії, симпатії французького електорату до відверто проросійських політиків, опір Бельгії ратифікації Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою, референдум в Італії, який нещодавно відбувся, – все це доводить, що європейців не влаштовує сьогоднішня політика офіційного Брюсселя. Європа все більше замикається на внутрішні проблеми, віддаючи перевагу популістам в надії, що вони виправлять помилки нинішньої влади. Популісти, щоб заручитися підтримкою більшої кількості виборців, нерідко спекулюють на таких гострих темах, як скасування санкцій, закриття кордонів від біженців, та й взагалі закриття кордонів від нових спілок, торгових угод і "безвізових" країн. І нещодавня зміна прем'єрів у Франції і Італії - лише ще одне тому підтвердження. Звичайно, така риторика популістів і симпатія до них виборців дуже навіть на руку Росії. Але якщо від зміни італійського уряду Україні, за великим рахунком, ні холодно, ні жарко, то кадрові рокіровки в Парижі можуть серйозно вплинути на позиції Києва. Особливо, якщо після президентських виборів біля керма Франції стане проросійський політик, переговори в рамках "нормандської четвірки" можуть піти зовсім в іншому руслі, невигідному для України.
Новий прем'єр Італії, екс-голова МЗС Паоло Джентілоні. Фото AFP
Італія: дострокові парламентські вибори або технократичний уряд
Після більш як дворічного перебування в кріслі прем'єра Італії Маттео Ренці подав у відставку. Він обіцяв це зробити, якщо на референдумі італійці скажуть "ні" його конституційній реформі. І італійці таки сказали "ні" – 4 грудня проти проголосували 59,1% жителів, 40,9% – "за" (явка становила 65,4%).
Ренці пропонував наймасштабнішу за останні 70 років конституційну реформу, що передбачала суттєве урізання повноважень Сенату, складу парламенту (до 100 депутатів з 315) і фінансування, посилення виконавчої влади і скорочення повноважень регіонів. Ренці хотів передати питання енергетики, стратегічної інфраструктури та цивільного захисту до рук президента. Головними противниками реформи виступили ультраправі і євроскептичні партії "П'ять зірок" і "Ліга Півночі" (фішка якої – перегляд міграційної політики). Вони розгорнули кампанію під гаслом "Скажи ні", яка перетворилася не стільки на кампанію проти референдуму, скільки в заклики відправити уряд Ренці у відставку, переглянути відносини Італії з ЄС і скликати референдум про вихід з єврозони.
Ультраправі і євроскептики – противники Ренці – розгорнули кампанію під гаслом "Скажи ні" парламентській реформі. Фото AFP
Часта зміна урядів для Італії дуже характерна. Так, з 1945 року там змінилося 65 урядів. Тобто, по одному на рік. Відставка Ренці обіцяла невизначеність в уряді і підштовхувала Італію до дострокових парламентських виборів, які, на думку експертів, можуть відбутися вже в першій половині 2017 року.
"Зараз виборчі закони для Сенату і Верхньої палати парламенту різні (закон для Верхньої палати був змінений в передчутті перемоги Ренці на референдумі). Інша можливість, яка менш імовірна, – технократичний уряд, яке вестиме країну до виборів-2018. Але я не бачу , що до цього все йде", – після відставки Ренці сказав" Сегодня.ua "Рікардо Алькар, старший аналітик Трансатлантичної програми Інституту міжнародних відносин (Istituto Affari Internazionali /IAI, Рим, Італія).
Але на минулих вихідних президент Італії Серджо Маттарелла запропонував голові МЗС Паоло Джентілоні очолити уряд, сформувати новий і оцінити наявність підтримки більшості в парламенті. Вчора він вже сформував уряд, який теоретично може пропрацювати і до 2018 року. Українцям Джентілоні міг, зокрема, запам'ятається висловлюванням про особливий статус Донбасу. Так, в одному з інтерв'ю в 2015 році він заявив, що Київ повинен надати Донбасу статус автономії, але вже на спільній прес-конференції з головою українського МЗС Павлом Клімкіним Джентілоні уточнив, що рішення про спеціальний статус для Донбасу прийматиме Україна, а не ЄС або Італія. У самій Італії кандидатура Джентілоні, що представляє "Демократичну партію", вже викликала гостру критику тих же "Руху п'яти зірок" і "Ліги Півночі", які обіцяють нові масові протести і сподіваються на перевибори.
Якщо дострокові парламентські вибори все ж будуть, шанси на перемогу "Руху п'яти зірок" коміка та актора Беппе Грілло і "Ліги Півночі" журналіста Маттео Сальвіні залежатимуть від нового виборчого закону. 2015 року парламент вже перекроїв закон про вибори, який набув чинності 2016 року. Документ змінив систему розподілу місць в парламенті. Партія, яка набирає більше 40%, гарантовано отримує більшість місць в парламенті – 55%. Якщо ніхто не досягає цієї позначки, призначається другий тур, до якого виходять дві партії, які набрали найбільшу кількість голосів.
"Якщо сьогоднішній закон для Верхньої палати поширюватиметься і на Сенат, це дасть додаткові місця коаліції/партії, яка перемогла, що збільшить можливості (формування. – Авт.) уряду "Руху п'яти зірок". Якщо виборча система стане пропорційнішою, жодна партія не матиме достатньо голосів для формування свого уряду. Значно зменшуються шанси і "Руху п'яти зірок", вони не хочуть входити до коаліції з іншими партіями. "Ліга Півночі" може бути залучена до уряду, підтриманого коаліцією правоцентристських партій, включаючи Берлусконі (екс-прем'єр Італії. – Авт.). Проблема в тому, що якщо "Ліга Півночі" буде головною партією коаліції, вона може отримати крісло прем'єра. Я оцінюю обидві ці можливості не сильно високо, але, безумовно, вони реальні. Так що стежте за виборчою реформою", – підсумував Рікардо Алькар.
Лідери "Ліги Півночі" неодноразово ратували за скасування антиросійських санкцій. То що вже говорити, їх союзник Берлусконі – давній друг Володимира Путіна. "Рух п'яти зірок" також використовує проросійську риторику. Щоправда, скоріше, на противагу правлячій "Демократичної партії". За недавніми соцопитуваннями, розрив між ними скоротився до мінімуму: партію Ренці підтримують 31,6%, "Рух п'яти зірок" – 27,4%.
Рейтинг же самого Ренці скотився з 74% в червні 2014 року до 41% за останніми опитуваннями. Не можна сказати, що і сам він не намагався налагодити діалог з Кремлем. За час дії санкцій проти Росії Ренці шість разів зустрічався з Путіним, а в його заявах простежувалися нотки можливого ослаблення санкцій проти Росії. За словами аналітиків, Італія підтримує політику ЄС по відношенню до України як в питаннях євроінтеграції, так і територіальної цілісності, але не вважає, що ізоляція Росії – це вихід. За даними соціологічного дослідження Pew Global Attitudes Survey 2015-го, тільки 44% італійців вважають Росію загрозою для сусідніх держав. Для порівняння в Польщі цей показник досягає 70%, в США – 59%, у Франції – 51%.
До того ж, Ренці не раз приміряв на себе роль комунікатора між Києвом і Москвою, намагаючись звести українських і російських офіційних осіб на одному майданчику або за одним столом переговорів. Але раз за разом всі домовленості зривала Росія. Для України ж Італія ніколи не була таким самим стратегічним партнером в ЄС, як Литва чи Польща. Швидше, відносини будувалися за принципом business as usual.
"Важливо зрозуміти, що в італійському політикумі немає "природних" союзників України. Італійський політичний спектр складається або з прихильників фашистської правої традиції, які сьогодні сповідують консервативні і радикальні погляди, або з представників комуністичної ідеології. Росія сприймається і першими і останніми як цінний партнер. для італійських лівих Росія – це правонаступниця СРСР. Для правих важливо партнерство з Росією як країною, яка здатна протистояти США (правда, антиамериканізм властивий також і лівим політичним силам в Італії). Сьогодні лівоцентристську партію в Італії представляє правляча "Демократична партія" (походить з італійської комуністичної партії), право-популістську – опозиційні партії "Вперед, Італія", "Ліга Півночі", "Рух п'ять зірок". У цій ситуації ліві виглядають все ж ідеологічно ближче Україні, оскільки саме вони виступають в Італії як проєвропейська сила", – повідомляється в дискусійній записці "Аудит зовнішньої політики: Україна-Італія" Інституту світової політики.
Прем'єр Франції, екс-голова МВС Бернар Казнєв. Фото AFP
До другого туру президентських виборів у Франції можуть потрапити два симпатика Кремля
Слідом за відставкою Маттео Ренці про відхід з поста повідомив і прем'єр Франції Мануель Вальс. На посаді його замінив вже колишній голова МВС Франції Бернар Казнєв. Сам Вальс висунув свою кандидатуру на президентські вибори від "соціалістів", так як рейтинг нинішнього президента Франсуа Олланда залишає бажати кращого. Щоправда, як показує соціологія, підтримка Вальсу теж невисока. Так, за даними останнього соцопитування Harris Interactivе, переможець праймеріз французьких правих і центристів екс-прем'єр Франсуа Фійон в другому турі президентських виборів обійде лідера партії "Національний фронт" Марін Ле Пен. За Фійона готові проголосувати 26%, за Ле Пен – 24%. У Мануеля Вальса – всього 9%. Але експерти радять не поспішати з висновками: після праймеріз "Соціалістичної партії" 22 і 29 січня рейтинг Вальсу ще може зрости. Звичайно, якщо він їх виграє. До того ж, якщо з перегонів свої кандидатури знімуть центрист Франсуа Байру (який може розраховувати лише на 6%) і колишній міністр економіки Еммануель Макрон (у нього за соцопитуваннями 14%), Вальс зможе подолати бар'єр в 20%.
Франсуа Олланд стане першим президентом повоєнної Франції, який не боротиметься за посаду глави держави після завершення першого терміну президентства. З причини сильного падіння довіри французів до Олланда з 35-50% 2015-го до 12% на сьогодні (навіть більше, ніж у Ренці в Італії), на виборах президента його партію представлятиме Мануель Вальс. Останній, коли його запитали про шанси на перемогу Ле Пен, відповів: "Це можливо. Франція в небезпеці. Це означає, що баланс політики зміниться повністю".
В Україні знають Марін Ле Пен як симпатика Кремля. Вона неодноразово виступала за скасування санкцій проти Росії, вихід Франції з НАТО, формування військового альянсу з Москвою. Марін Ле Пен просила у Росії грошей на вибори, а 2014-го "Національний фронт" отримав кредит у Першого Чесько-Російського банку. При цьому у французьких виборців вона користується популярністю. "Дуже багато у Франції хочуть голосувати за Марін Ле Пен. Їм здається, що вона говорить правду, що вона – активна і сильна жінка. Вона набиратиме дуже багато голосів на президентських виборах. Але я сподіваюся, що інші політики також працюватимуть над тим , щоб пояснити, що може означати її перемога", – говорила в інтерв'ю "Сегодня.ua" Сесіль Вессьє, доктор політичних наук, професор російських і радянських досліджень в Реннському університеті.
Головний противник Ле Пен Франсуа Фійон в проросійській риториці пішов недалеко. "Фійон був 5 років прем'єром під час президентства Саркозі, коли Путін був офіційно прем'єром Дмитра Медведєва. Вони відтоді підтримують хороші відносини, і Фійон той, який продав російському державі місце, щоб побудувати новий храм біля Ейфелевої вежі (російський православний духовно-культурний центр на паризькій набережній Бранлі. – Авт.). Фійон був прем'єром Саркозі, коли той продав "Містралі" Росії. Мені здається, він просто не розуміє, хто такий Путін і в чому особливості сучасного російського режиму. За Фійона голосуватимуть прихильники "демократичного правого руху" і консерватори. Його електорат освіченіший, ніж у Ле Пен. На відміну від Ле Пен, Фійон нема за вихід Франції з ЄС і з євро, але він теж вважає, що Франція повинна бути союзником Росії, щоб боротися з ІД. І для нього, "українського питання", швидше за все, не існує", – говорить Сесіль Вессьє.
Баланс французької політики, та й усього Євросоюзу може сильно змінитися від результатів виборів президента у Франції. І Україні потрібно було починати підготовку до цього ще вчора, щоб не наступити на ті ж граблі, як у випадку з виборами президента в США: українська влада робила ставку на перемогу Хілларі Клінтон, а з офісом Дональда Трампа, як і з ним самим, контакти практично не налагоджувала.
"Як і багато інших країн-членів ЄС, Франція в своїй зовнішній політиці по відношенню до України коливається між двома варіантами: або створювати окремий напрямок, або включити її в зовнішню політику по відношенню до Росії. Позиція Франції в "російсько-українській" проблемі полягає в тому, що Париж розглядає Москву як конкурента ЄС на Сході, але як партнера на Півдні. Через конфлікт в Україні підхід "Росія насамперед" був поставлений під серйозний сумнів, але теракти в Парижі і Брюсселі, а також криза біженців, змістили фокус громадської думки в напрямку сирійського конфлікту", – йдеться в дискусійній записці "Аудит зовнішньої політики: Україна-Франція" Інституту світової політики.
На зустрічі лідерів країн-членів ЄС в жовтні голос Франсуа Олланда про посилення санкцій проти Росії за бомбардування цивільних об'єктів у сирійському Алеппо звучав голосніше всього. Але, за чутками, рішення заблокували кілька країн, серед яких Італія. Зараз фокус Франції також прикутий до питання щодо безвізового режиму Україні і Грузії. Але джерела повідомляють, що Париж хоче затягнути прийняття рішення в Раді ЄС щодо безвізу до квітня-травня. "Насправді тут є два моменти. Перший – Олланду вже все одно, тому що він іде з посади, тому рішення Франції щодо безвізу ніяк не вплине на його рейтинг. Другий – "так" з боку Франції може вплинути на рейтинг однопартійця Олланда Мануеля Вальса, тому вони затягують процес", – сказав" Сегодня.ua "джерело в українських дипколах.
Втім, за офіційними заявами і обіцянкам лідерів ЄС, suspension mechanism (механізм припинення безвізового режиму з третіми країнами, який прив'язаний до безвізу щодо України і Грузії) вже узгоджений і очікує на голосування в Європарламенті та Раді ЄС. А це може відбутися вже в середині січня. "Можливо, трохи пізніше. Головне, що політична боротьба за suspension mechanism всередині ЄС закінчена. Безвіз для України і Грузії може реально заробити десь з березня-квітня", – вважає джерело "Сегодня.ua" в українських дипколах.
Але не варто забувати, що Франція – учасник переговорів в "нормандському форматі". Хоч експерти і кажуть, що офіційний Париж в цьому питанні перебуває скоріше в тіні Берліна, але від результату президентських виборів залежатиме, хто представлятиме Францію за столом переговорів щодо України. У разі приходу до влади проросійського політика на зміну нинішньому міністру закордонних справ Жан-Марку Еро може прийти такий же проросійський дипломат, який співатиме під дудку Кремля.
"Для України зараз, перш за все, важливо налагодити зв'язки з командами тих кандидатів, які лідирують у Франції. Щоб не вийшло так, як з Америкою. Україна тут повинна діяти на випередження, налагоджувати контакти і доносити свою позицію щодо врегулювання конфлікту на Донбасі", – сказала "Сегодня.ua" заступник директора Інституту світової політики Катерина Зарембо.
До того ж, багато в чому позиція Франції та Італії залежатиме від зовнішньої політики Адміністрації Дональда Трампа і його позиції щодо санкцій проти Росії. США і ЄС вже прийняли рішення про продовження антиросійських санкцій ще на півроку – до кінця червня. "Якщо потім Трамп послабить санкції проти Росії, ЄС буде досить складно продовжити їх в односторонньому порядку", – підсумував Рікардо Алькар, старший аналітик Трансатлантичної програми Інституту міжнародних відносин (Istituto Affari Internazionali/IAI, Рим, Італія).
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми