За нашумілоїюконституційною реформою і виборами в Чернігові мало хто помітив, що, йдучи на літні канікули 16 липня, парламент прийняв надважливий закон, який змінить роботу партій. У першому читанні ВР зробила крок до їх часткового держфінансування. За словами депутатів, документ ще буде доопрацьовуватися. Але система, прописана в законі, нагадує німецьку модель відносин політсил з державою. Почне вона діяти з 2017-го. Тобто місцеві вибори в 2017-м, які передбачені в проекті змін до Конституції, можуть пройти не тільки за новою виборчою моделі, яку відпрацюють на виборах цієї осені, але і з новою системою взаємовідносин партій з державою.
ПРОБЛЕМИ . Сьогоднішнім законодавством не передбачене фінансування партій з держбюджету. Та й складно уявити, як держава під час хиткого економстану буде видавати гроші більше, ніж 200 партій, зареєстрованих у Мін'юсті. "Більшість політсил – фейкові, створені під виконання певного завдання, маніпуляцій на виборах", – вважає нардеп від РП Юрій Чижмарь. Для початку, за його словами, потрібно відкрити і проаналізувати джерела доходів партій. До речі, з наступного року така система запрацює: партії будуть щоквартально звітувати про всі приватні внески. За це також проголосувала Рада.
СИСТЕМА . Прийнятим у першому читанні проектом пропонується здійснювати щорічне фінансування статутної діяльності партій, не пов'язаної з їх участю у виборах, а також компенсувати частину витрат на агітацію під час парламентських перегонів. Але отримають гроші тільки ті, хто на останніх виборах "взяв" не менше 3% голосів. Гроші, виділені з Держбюджету, будуть зберігатися на спецрахунках в банках. Рухи по рахунках будуть контролювати Рахункова палата і Нацагентство з протидії корупції. Крім того, законопроект вводить обмеження на розмір внеску: для фізосіб – не більше 100 тис. грн, для юросіб – 400 тис. грн. Крім того, проект передбачає членські внески.
Ольга Айвазовська, координатор виборчих і політпрограми мережі "Опора": "Україні підійде досвід Німеччини"
- У країнах, де держава видає достатньо, щоб партії функціонували, у них атрофується зв'язок з виборцями в період між виборами. Мені подобається німецька модель. Німеччина – перша країна в Європі, яка ввела держфінансування: партії збирають гроші з виборців, а держава додає певну суму, щоб партії не сиділи, як рантьє, виключно на держфінансуванні, не працюючи з виборцями. Приміром, якщо виборець дає євро, держава додасть до нього 0,16 євроцентів. Кошти надаються не тільки переможцям виборів, але і партіям, які наблизилися до прохідного бар'єра. Це інвестиція в майбутні виборчі кампанії. Тільки здорова і сильна конкуренція призводить до якості. Німеччина – багата країна. Але питання не стільки в сумі, в Україні вона може бути і меншою, скільки в самій системі. Вона дуже раціональна.
Леонід Ємець, нардеп від НФ: "Потрібні жорсткі механізми покарання"
- У законопроекті, який Рада ухвалила 16 липня в першому читанні, реалізована приблизно німецька модель. Єдине – не варто розділяти внески виборців і бюджетне фінансування – адже держава існує за рахунок коштів саме виборців. Давайте не забувати, що в Німеччині та Англії, як і в інших країнах, є певна традиція і культура, і навіть сам факт якогось іншого фінансування поховав би будь-яку партію! У наших реаліях це не означає нічого, тому що люди по-іншому не звикли. Тому в законі треба прописувати жорсткі механізми покарання за спроби фінансування партій із заборонених джерел. Сама ідея – в тому, щоб створити умови розвитку для партій, які не хочуть бути залежними від якогось гаманця, чий би він не був. Якщо їм це вдається, а їх програмна діяльність задовольняє виборців – держава компенсує частину витрат не тільки на агітацію, а й на діяльність в цілому.
Досвід ЄС і Штатів
У 2000-му Верховна Рада зробила спробу ввести частково державне фінансування політичних партій, прийнявши відповідний закон. Але він так і не був реалізований через відсутність політичної волі і, найголовніше, – грошей в бюджеті. Дійсно, німецька модель взаємовідносин партій з державою та виборцями, про яку говорить Ольга Айвазовська, визнана однією з найкращих у світі. Адже повне фінансування політсил з держбюджету може призвести до втрати зв'язку партій з виборцями в період між виборами. Але й так, як в Україні, вважають експерти, залишати не можна, адже якщо держава не дає партіям ніяких грошей, вона не може і вимагати з них. Більш того, не можна проконтролювати, звідки гроші. Наближена до німецької моделі система взаємовідносин партій з державою діє і в Чехії. Там партії отримують різний рівень держфінансування, залежно від кількості отриманих на виборах мандатів у місцевих та центральній радах. Дозволено в Чехії і приватне фінансування партій за допомогою благодійних внесків і пожертвувань. Сума може бути необмеженою. Правда, "донор" повинен обов'язково опублікувати і довести походження цих грошей. У США за рахунок держави фінансуються лише президентські кампанії. Федеральні виборчі кампанії, як і робота партій, які в них беруть участь, фінансуються за рахунок членських внесків і пожертвувань. Але, на відміну від Чехії, їх суми обмежені: не більше $ 1 тис. кандидату або його комітетові; не більше $ 20 тис. – комітетам політпартій; не більше $ 25 тис. – від однієї особи на одну партію протягом року.