Зовнішня політика від Порошенка: головний союзник України – США, а з Росією роками не будемо братами

"Сегодня.ua" продовжує знайомити читачів із змістом аналітичної доповіді на 684 сторінки (чотири з них – для нотаток), підготовленого Національним інститутом стратегічних досліджень до щорічного звернення президента Петра Порошенка до Верховної Ради. У цьому матеріалі наводимо позиції з доповіді, що стосуються зовнішньої політики України (викладені тези – бачення авторів доповіді, а не редакції). Сам доповідь доступний для скачування (посилання внизу матеріалу).

Військова допомога

Надання Україні цільової міжнародної військово-технічної допомоги стримало б агресора і сприяло б деескалації конфлікту на Донбасі. Необхідно розглянути прохання України к ООН та ЄС надіслати міжнародну миротворчу цивiльно-військову місію, яка стала б ефективним доповненням до місії ОБСЄ. Участь російської контингенту в цій місії неприйнятно.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

У середньостроковій перспективі пріоритетне завдання України – досягнення сумісності секторів безпеки і оборони до стандартів НАТО та виконання інших вимог для членства в альянсі. Україна вже активно користується форматом особливого партнерства у відносинах з НАТО, альянс допомагає Україні з модернізацією системи оборони і безпеки, а також запропонував Україні п'ять нових трастових фондів для модернізації систем зв'язку та автоматизації ВСУ, перепідготовки військовослужбовців, реформування систем логістики. Для отримання доступу до цих фондів України повинна завершити підготовку правової бази, що очікується найближчим часом.

Одне з першочергових завдань дипломатів – рішення на міжнародному рівні питання надання Україні летального зброї. За даними авторів доповіді, вже укладено договори на постачання Україною зброї, в тому числі летального, з 11 державами. Україна також сподівається на рішення Вашингтона про передачу країні необхідних озброєнь.

Військове спорядження і нелетальної зброю вже постачає ВСУ канадський уряд. Крім того, Канада слідом за США і Великобританією відправила в Україну військових радників. Військових інструкторів в Україні відправляє і Польща, а Міноборони Польщі розробляє програму навчання українських офіцерів.

Важливою подією у сфері оборони стало рішення про створення польсько-литовсько-української бригади зі штаб-квартирою в Любліні, побудованої за стандартами НАТО. До досягнень України можна віднести й угоду зі Швецією про розвиток військово-технічного співробітництва, основний напрямок якого – спільне виробництво і продаж озброєнь і військової техніки.

Фінансова допомога

У 2014 році Україна отримала 4,6 млрд дол. США від МВФ, 13,6 млрд евро – від Євросоюзу. У 2015 році МВФ затвердив допомогу Україні у розмірі 17,5 млрд дол. США, а Європарламент схвалив виділення Україні 1,8 млрд євро допомоги як середньостроковий кредит. До кінця 2015 року планується отримання від міжнародних партнерів близько 5,5 млрд дол. США додаткових коштів за програмою МВФ.

Союзники

Найбільш потужну підтримку Україні надають США Канада, Великобританія Польща Німеччина Франція, країн Балтії Швеція та Румунія. Найважливішим союзником України можна вважати США, в цьому контексті важливе завдання – отримати статус головного союзника США поза НАТО, що дозволить Україні брати участь у спільних оборонних ініціативах, космічних проектах, контртерористичних заходах, а також дозволить поставку деяких видів озброєння. Поміж інших міжнародних партнерів особливо важлива для України підтримка Німеччини, канцлер якої Ангела Меркель зробила визначальний внесок на закінчення Мінських угод.

Європейська та євроатлантична інтеграція втратили характер опцій і перетворилися на імперативна вимога для збереження України як держави. Завдання євроінтеграції України реалізуються через угоду про асоціацію, в рамках якого необхідно до 2020 року виконати головні передумови для отримання членства в ЄС. Один із ключових елементів угоди про асоціацію – створення між Україною та ЄС поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі.

Важливим майданчиком співпраці залишається "Східне партнерство", в якому можна зробити акцент на трикутник "Україна – Молдова – Грузія". Також важливе формування Балто-Чорноморської системи співробітництва та поглиблення контактів з країнами Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина), до якої Україна має намір в перспективі приєднатися для участі в регіональних проектах.

Відносини з країнами СНД, головні партнери серед яких – Білорусь і Казахстан, Україна стоїть переводити в двосторонній формат.

Для України важлива позиція Китаю та вона сподівається на збереження Пекіном справедливої та об'єктивної позиції в питаннях її територіальної цілісності.

Україна виступає за ліквідацію або обмеження право вето постійних членів Радбезу ООН.

Мирне врегулювання та новий формат переговорів

Головний пріоритет української дипломатії – забезпечення мирного плану по Донбасу і повна реалізація Мінських угод від 12 лютого, чимало положення яких не виконані через неконструктивну позицію Росії і керованих їй "ДНР" та "ЛНР". Поліпшити ситуацію може зміна переговорного формату – із залученням США та Великобританії – гарантів територіальної цілісності України за Будапештським меморандумом. Це можливо або через повернення до женевського формату переговорів або через створення принципово нового формату.

Росія

На думку авторів доповіді, Російська Федерація несе пряму відповідальність за загибель тисяч громадян України, що стало найбільш трагічним моментом в сучасних українсько-російських відносинах, і на десятиліття вилучило з них поняття "братство".

Участь російських Збройних сил, військовослужбовців ФСБ і ГРУ в "мирному" захопленні частини української території – Криму і Севастополя, організації так званих "референдумом" з подальшим протиправним "приєднанням" до Російської Федерації кваліфіковано світовою спільнотою як факт анексії української території та засуджено більшістю країн світу . Наслідком таких дій Росії стали санкції проти неї, введені провідними світовими державами, а, з часом, і Україна.

Згідно звіту російського Мінфіну, обсяг відтоку коштів з країни в 2014 році склав 151 млрд дол. США. За оцінками російських експертів, в поточному році Росія може втратити ще 110-130 млрд дол. За даними Центрального банку РФ, золотовалютні резерви Росії з початку 2014 зменшилися з 520 до 360 млрд дол. США станом на початок березня 2015 р., А за прогнозами до кінця роки можуть зменшиться ще вдвічі. За підрахунками МВФ, якщо вартість нафти цього року залишиться на рівні 55 дол. США за барель, російський бюджет за підсумками року втратить близько 135 млрд дол. США, майже 10% ВВП. Санкції проти РФ потрібно підсилювати.

Починаючи з серпня 2014 збройні формування Росії беруть участь у бойових діях на території українського Донбасу. Факт участі російських військових і спецназівців у навчанні, фінансуванні, матеріально-технічному забезпеченні та озброєнні кримінальних і сепаратистських угруповань у східних областях України, закидання найманців на територію України офіційно доведені і підтверджені міжнародними організаціями. ООН, ПАРЄ, ОБСЄ, НАТО, більшість держав, що мають високотехнічні засоби глобальної розвідки, підтверджують введення на територію України частин і озброєнь ЗС РФ і їх безпосередню участь у бойових діях проти України. Надбанням громадськості стає все більше доказів причетності Росії до загибелі в пасажирського літака "Боїнг-777" "Малайзійських авіаліній", збитого ракетою ЗРК "Бук", випущеної з території Донбасу, підконтрольної "ДНР".

Україна має підстави стверджувати, що РФ порушила всі діючі двосторонні угоди у сфері безпеки. У сформованій ситуації варто домагатися перегляду або денонсації усіх договорів про партнерство з РФ, за винятком тих, в яких Росія визнає законність держкордонів України, а також тих, які послужать для позовів до РФ у міжнародних судах для компенсації збитку Україні.

Важливо зосередити зусилля на відкритті шляху до розслідування злочинів проти людяності та воєнних злочинів, учинених на території Україні, в Міжнародному кримінальному суді та Європейському суді із прав людину, а для цього необхідно ратифікувати Римський статут й передати конкретні матеріали про злочини.

Росія, всупереч очевидним доказам її участі в конфлікті на Донбасі, не визнає себе його стороною. Однак цілі Росії не обмежуються України – спираючись на статус ядерної держави, РФ прагне до глобального реваншу, при цьому не тільки намагаючись припинити європейську та євроатлантичної інтеграцію України, але і домогтися розколу між країнами Заходу, вважають аналітики.

Негайна зупинка кровопролиття на території України – наріжний камінь позиції України щодо подальших відносин з РФ. Забезпечення дійсно двостороннього припинення вогню, невідкладне звільнення всіх заручників і полонених, відновлення контролю над державним кордоном і виведення з території України всіх незаконних збройних формувань, військової техніки та бойовиків-найманців – вимоги української сторони згідно мінським угодам, які могли б послужити початком конструктивного етапу врегулювання російсько-українського протистояння.

Нормалізація відносин між Україною і Російською Федерацією і виведення їх на якісно новий етап розвитку на основі принципово інший нормативно-правової бази можливі лише за умови відновлення територіальної цілісності України, шанування недоторканності її кордонів і припинення російської диверсійної та іншої підривної діяльності по Україні. Жодна частина території України може бути визнана сферою легітимних інтересів РФ.

Фундаментом для повноцінного відбудови миру, взаєморозуміння та взаємовигідної співпраці України з РФ мають стати цілковита відмова Росії від окупованих територій повну відшкодування матеріальних і фінансових збитків та упущеної вигоди державі Україна її громадянам та юридичним особам, пробачення за вчинені дії відносно України та міжнародної спільноти.

Президент України готовий до діалогу з президентом РФ у всіх форматах, в тому числі, до прямих переговорів, для досягнення миру, мирного процесу і вирішення конкретних питань уникнення гуманітарної катастрофи на окупованій частині Донбасу. При цьому суверенітет і територіальна цілісність української держави, право народу України на визначення конституційного устрою і зовнішнього вектора розвитку не можуть бути предметом обговорення з будь-якої з країн.