Заступник міністра юстиції України: "Кілька засуджених довічно вже на волі"

10 Квітня 2018, 18:00

Денис Чернишов розповів "Сегодня" про те, хто і чому з засуджених довічно вже вийшов на свободу, про мобільники для ув'язнених і чому зміна норми харчування в'язнів стосується інших силовиків

<p style="text-align: justify;">Головна мета праці ув'язнених в Україні - їх ресоціалізація, на відміну від ГУЛАГу</p>
Головна мета праці ув'язнених в Україні - їх ресоціалізація, на відміну від ГУЛАГу

Сьогодні виходить на свободу засуджена довічно за вбивство Любов Кушинська – після 27 років і 9 місяців з урахуванням "закону Савченко" (реально відсиділа трохи більше 20 років), проведених в СІЗО і в Качанівській колонії в секторі для вислухати такий же вирок жінок (всього там 23 дами, які отримали "вічний" термін). Указом президента України від 28 лютого 2018 року Кушинська помилувана.

Жінка так і не визнала свою провину, тому до неї застосовано помилування, тобто вона залишається судимою за тяжкий злочин. Певну участь в зміні цієї долі прийняв заступник міністра юстиції України Денис Чернишов, який курирує пенітенціарну систему країни. Він звернув увагу народного депутата Олександра Грановського на історію цієї в'язня, а той допоміг добитися указу про помилування.

Ми попросили заступника міністра юстиції Дениса Чернишова розповісти про інші випадки, коли в Україні звільняли ув'язнених довічно, а також відповісти для "Сегодня" на низку інших питань, пов'язаних з пенітенціарною системою країни.

- Денисе Вікторовичу, 2016 року, наскільки знаю, вперше за весь час застосування такої міри покарання в Україні, кілька людей вийшли на свободу. Все – із засуджених у справі фірми "Топ-сервіс", в тому числі директор Ігор Шагін. Є ще такі "щасливчики"?

- Крім чотирьох у згаданій справі, вийшло поки ще двоє (не рахуючи Кушинської. – Авт.). Але у справі, що стосується "Топ-сервісу", просто ВР змінила закон, за яким раніше давали довічне ув'язнення за замах на вбивство, а тепер вже ні. Ще один вийшов за станом здоров'я, за рішенням суду, він майже повністю втратив зір. І ще один помилуваний президентом за поданням спеціальної комісії. Хоча ми були проти... Він убив боржника. А коли тікав, вбив ще міліціонера. Але закон є закон, рішення ми виконуємо неухильно. Хоча, дійсно, різні люди отримали таке покарання... От є, скажімо, маніяк Сергій Ткач, який убив більше 30 осіб, часто дітей. І є ув'язнений, який свого часу вів журнал переміщень іншої людини, яку потім намагалися (безуспішно) вбити. Теж отримав довічне... Ну це вирішувати не нам, помилують або суд відпустить – і ми випустимо. А взагалі ми в нашому новому законопроекті пропонуємо, щоб засуджений довічно, який не має високого ризику здійснення повторного злочину, відсидівши 10 років без порушення режиму, розкаявшись, мав право подати клопотання про заміну йому міри покарання. Тоді, відсидівши ще 15 років на загальному режимі (разом 25 років), може вийти. Поки ж діє норма, при якій лише через 20 років на довічному ув'язненні людина може клопотати про помилування.

- Кілька питань про умови утримання засуджених. Наприклад, телефони на зонах і в тюрмах і раніше лише настінні?

- Не тільки. Скажу про те, що є і що плануємо. Є вже кімнати, де зберігаються сім-карти ув'язнених. Апарат один на всіх зберігається там же. Треба подзвонити, ув'язнений приходить, вставляє свою сімку і дзвонить. Звісно, під контролем адміністрації, інакше не можна. Є і настінні апарати, принцип той же – дзвінок контролюється, домовитися про щось незаконне можна. Але їх не вистачає. Дзвінки вже сьогодні без обмежень, але в силу того, що існує жива черга, адміністрація просить дзвонити не більше 15 хвилин. У планах – домовитися з операторами мобільного зв'язку, щоб були певні заздалегідь обмеження. Так, до речі, робиться в усьому світі. Наприклад, укладений вносить до базу даних свої 20 номерів (їх перевірить адміністрація), і більше ні на які дзвонити не може. Можливо потім якісь виключати, додавати, але в підсумку все одно 20 (цифра поки умовна). Не можна дзвонити вночі і ряд інших автоматичних обмежень. І що важливо, абонент, прийнявши такий дзвінок, спочатку почує попередження про те, що дзвонять з місць позбавлення волі. Це до того, щоб позбавити ув'язнених можливості здійснювати шахрайства за допомогою телефонів, що було дуже розвинене останніми роками і що ми зараз успішно ламаємо. Але за допомогою автоматики нам буде простіше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

- Чи змінилося харчування ув'язнених в процесі реформи системи?

- Норми харчування ув'язнених не змінювалися з 1992 року. Зараз ми запустили процес зміни цих норм, вельми непростий. Тому що він, крім Мін'юсту, зачіпає інші структури, що мають ізолятори і, скажімо, гауптвахти. Тобто МО, СБУ, МВС і так далі. Бо норми харчування регулюються для всіх, хто утримується під вартою. Цих норм, до речі, більше 10. Залежно від дієти, хвороби, умов тощо. Розрахунок ведеться від кількості калорій, але можу сказати, що в нашій структурі ув'язнені кожен день отримують або м'ясо, або рибу, тобто тваринний білок, необхідний людині. Поставки продуктів ми намагаємося централізувати, але не завжди це можливо і доцільно. Скажімо, спеції, інші невеликі обсяги установи замовляють самі, укладаючи договори з фірмами. Ганяти машину з кілограмом перцю немає сенсу. А ось крупи, інші об'ємні речі ми поставляємо, закуповуючи централізовано, через систему ProZorro, ближче до місця дислокації установи, так дешевше. Хліб печуть самі, але борошно закуповуємо ми. Всякого роду заготовки та соління установи роблять самі, але під нашим контролем. Виявляється, солять навіть цибулю, чого я раніше не знав...

- А як йдуть справи з провадженнями в колоніях?

- Вони є, більш ніж в 100 установах, правда, лише в поодиноких випадках прибуткові. Звісно, намагаємося показники поліпшити, але справа не в цьому. Ще класик говорив, що будь-яке підприємство має або соціальний, або економічний ефект. Або обидва ... Нас же країна не відрізняє від інших підприємств, вимагаючи лише ефект економічний. Однак у нас головна мета в іншому: залучення ув'язненого до праці, і за рахунок цього його ресоціалізація. Прибуток – добре, але це не головне, на відміну від цілей ГУЛАГА.

Є й інші проблеми. Ось минулого року держава зобов'язала абсолютно всі підприємства укладати зі своїми працівниками трудові договори. Забувши про нашу специфіку ... Адже для такого висновку потрібні паспорт та ідентифікаційний код. А у наших ув'язнених часто немає ні того, ні іншого ... Ось ми зараз бігаємо інстанціями, щоб це все отримати для кожного в'язня, який бажає працювати (це строго обов'язково тільки за бажанням). З процесу, зі зрозумілих причин, вибули особи без громадянства та іноземці. Далі – в договорах ми повинні прописувати все, що і для звичайних, вільних людей. Відпустки, лікарняні, простій з вини роботодавця та компенсація... Як це застосувати до наших умов? Яка відпустка для ув'язненого? А якщо ми такий договір підписали, але підприємство стоїть, бо немає замовлень? Значить, ми зобов'язані 3723 грн мінзарплати все одно сплатити кожному працівнику і єдиний соцвнесок теж... А якщо цього не робити, то вже стаття Кримінального кодексу для адміністрації. Поки, на жаль, нас не чують. І все ж подекуди наші підприємства працюють. Ми займаємо в країні більше 20% ринку пошиття спецодягу, зокрема для військових, виробляємо бруківку, ковані металеві вироби, металовироби, шкільні парти, лабораторне обладнання і багато іншого.

- І кілька слів про загадкове слово "пробація". Що це?

- У перекладі – випробування. Це переважно стосується альтернативних видів покарання, крім позбавлення волі. Можуть бути громадські роботи, інші програми. Але людина при цьому не сидить в тюрмі. Але є ще пенітенціарна пробація – робота з людиною, яка сидить, але готується до виходу на волю. За півроку до звільнення з нею починають роботу як працівники колонії, так і спеціальні офіцери пробації, які і готують її до такого виходу. Вирішуються конкретні, але важливі проблеми: де людина житиме, як влаштуватися на роботу, відновити, якщо треба, документи та інше. Головне – не допустити рецидиву, повернути людину в суспільство.

Любов Кушинська: "Мені є для кого жити!"

З Любов'ю Кушинською автор цих рядків познайомився в грудні 2007 року, коли за завданням газети "Сегодня" побував в секторі для довічно ув'язнених жінок в Качанівській колонії  (де багато пізніше і, звісно, в іншому приміщенні відбувала свій строк Юлія Тимошенко, поки не потрапила до лікарні). Любов Василівна на той час вже відсиділа 10 років, але твердо наполягала на своїй невинності. Вона зі сльозами на очах показувала стоси документів, де, на її думку, містилися докази того, що її підло підставили. Однак суди всіх інстанцій залишили вирок – довічне ув'язнення – в силі...

Якщо коротко, історія Кушинської виглядає так. Свого часу вона була відомою у Львові бізнес-леді, керувала фірмою, займалася нерухомістю, відрізнялася не тільки діловою хваткою, але і жіночою красою. При цьому мала певні стосунки з Романом С., екс-чоловіком відомої в країні жінки-політика. За версією слідства, а потім і суду, якийсь пан Дрожджаль доручив Кушинській продати його квартиру за 40 тисяч доларів. Вона частину грошей віддала, але далі продавець вирішив, що більше не отримає, і спробував розірвати договір. Нібито в ході незабаром зустрічі Кушинська застрелила Дрожджаля, а його тестя, відомого лікаря-уролога Ціневского, зарізав її водій. Сталося це 24 червня 1997 року. За це Кушинську і судили, причому один час справу розглядав відомий суддя-"колядник" Ігор Зварич. Щоправда, вирок виносив не він.

Як вже говорилося, вину свою Кушинська так і не визнала. На її невинності наполягають також відомий адвокат Андрій Федур і народний депутат Олександр Грановський, чиє звернення до президента і привело до указу про помилування. Свої висновки ці люди засновують на бесідах з Любов'ю, іншими людьми, вивченні документів, а також на результатах дослідження на поліграфі – мовляв, детектор брехні показав, що її показання про невинність правдиві. Сама Кушинська стверджує, що її "підставив" Роман С., нібито заборгував їй велику суму грошей і не бажав віддавати. За її словами, вона не вміє стріляти з вогнепальної зброї, ніколи її не мала, а також фізично не могла під час вбивства бути на місці події, бо перебувала в іншому місці. Грошей на хорошого адвоката не було, ось її і посадили...

100667

Кушинська. Зі сльозами на очах і документами в руках запевняла журналіста "Сегодня" в своїй невинності в грудні 2007 року. Фото: А. Корчинський

Втім, для об'єктивності додамо, що, за інформацією правоохоронців, які мали відношення до "справи Кушинської", в судових матеріалах все ж є докази її вини. Наприклад, Кушинська нібито, вже будучи у в'язниці, намагалася давати вказівки своєму спільнику, що і як говорити... Чи так це, можливо, вирішуватиме черговий суд, бо тепер, вийшовши на свободу, 55-річна Кушинська цілком ймовірно, спробує домогтися скасування судового вироку, який визнав її вбивцею. Як бачимо, надати їй допомогу можуть досить серйозні люди, юристи та політики. Поки ж ми відтворюємо невелике, але унікальне інтерв'ю, яке дала сама Любов Василівна газеті "Сегодня" більше 10 років тому, в камері для довічно засуджених жінок. Раніше воно ніколи не публікувалося.

- Вісім років я перебувала під слідством, – каже Кушинська. – На дев'ятий визнали винною у вбивстві, до якого я не причетна. Вирок був замовлений посадовими особами, зокрема, колишнім чоловіком жінки-політика Романом С. З 1992 року він був моїм коханцем... За всім цим стоїть дуже велика сума... Вісім років шукали вбивць, на яких вказували свідки... Убили двох осіб, Ярослава Дрожджаля і Ореста Ціневського. Причому з останнім я взагалі знайома не була... Роман С. виступив гарантом в операції щодо дачі грошей у борг під заставу квартири. Я дала в борг 20 тисяч доларів. Про нашу домовленість про передачу грошей чув 21-річний хлопець, який працював у мене на фірмі. Я тоді очолювала фірму, а він, можна сказати, був на побігеньках. Так ось, передача грошей від мене до людей відбулася, вони поїхали у своїх справах, а я – до Романа. Тих людей потім убили, гроші у них забрали. Вбивцею ж зробили мене. А Роман багато років в суді не був, а на дев'ятий рік прийшов і заявив, що мене... не знає.

2_29

Фото онука. Дивлячись на нього, в'язень повторювала: є заради кого жити ... Фото: А. Корчинський

Мене затримали через півроку після цих подій, за доносом того молодого хлопця, який працював на фірмі. У нього під тортурами вибили цю заяву. Немає ні доказів, ні свідчень моєї провини, багато років про те ж говорила експертиза. У водоймі знайшли якийсь пістолет і "повісили" на мене, хоча я навіть стріляти не вмію... Мене засудили на підставі тільки припущень і припущень. До кого тільки я не зверталася за ці роки, щоб допомогли відновити справедливість: і до політиків, і до юристів... Але не допомогли, і я перебуваю тут, серед убивць. Ніхто мене не чує, на те мої недруги і розраховували, я абсолютно беззахисна! Я збираюся звернутися до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі, але, самі знаєте, його рішення можна чекати довгі роки. А мене вдома чекає дочка, у мене прекрасний внучок... Мені є для кого жити!

На закінчення від редакції додамо, що дочка виходу матері на свободу не дочекалася і поїхала разом з онуком Кушинської з країни. Можливо, тепер вони, нарешті, зустрінуться...

Ви зараз переглядаєте новину "Заступник міністра юстиції України: "Кілька засуджених довічно вже на волі"". Інші Політика дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Корчинський Олександр

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...