Історія одного бійця: стояв на Майдані, а руку втратив під Маріуполем

Андрію Іванову відірвало руку під час нападу бойовиків на блокпост під Маріуполем. Зараз боєць лежить в дніпропетровській лікарні і бадьорий духом.

Військовий завжди був за єдину Україну. Рік тому він стояв на Майдані в Києві, а коли загострилася ситуація на сході – поїхав захищати країну.

"Я був на Майдані. Потім мені доручили дізнатися, що відбувається в Краматорську, Слов'янську та Маріуполі. Провести розвідку. Це було в травні. А після я прибув в Донецьк", – говорить Андрій Іванов.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Сам боєць родом з Маріуполя. "У місті, коли воно ще було під "ДНР", віднесли мою фотографію в місцеву адміністрацію. Сказали, що "майданівець". Здала моя знайома", – розповідає поранений у боях.

Андрій був у числі тих, хто хотів організувати в Донецьку патріотичну акцію. "Ми вирішили з першого по дев'яте травня минулого року влаштувати в Донецьку акцію – на найвищому териконі встановити український прапор. Ми його пошили – розмір 3Х4,5 метра, зварили флагшток. Але наш захід зірвалося, хлопці не прийшли, злякалися", – згадує Іванов.

"Майданівець" спочатку був проти бойовиків. "На початку травня побачив, що люди в Донецькій області записуються в "ополчення". Я ж пішов в батальйон "Донбас". Інформацію про батальйон дізнався через інтернет ", – зазначає він.

Навчання Іван не проходив – сам військовий у званні прапорщика. "Ті, хто були без військової підготовки, вчилися у нас. Ми з ними ділилися досвідом. Був дух братерства, "майданівський" дух. Для молоді проводили стрільби. Брали на операції хлопців, які показали хороші результати", – говорить боєць.

Першу операцію Андрій з товаришами провів в Великоновоселівці. Після була Карлівка. Боєць батальйону каже, що місцеві жителі ставилися до добровольчих батальйонів добре. "У Великомихайлівці до наших хлопців ставилися дуже добре. У Великоновоселівці ми поставили проукраїнських начальника міліції та місцевого голову, прапор український повісили", – розповідає боєць.

Про подальшу своєї біографії боєць "Донбасу" говорить коротко. "У серпні я був заступником командира роти, яка охороняла Кураховську ТЕС. Був під Іловайськом. Завдання – вивіз "двохсотий" і "трьохсотих". Працювали у формі "Червоного Хреста", – говорить Андрій.

Після того, як більшість батальйонів узаконили, Андрій Іванов пішов у Національну гвардію. "Восени нас перевели в Національну гвардію, хоча братство "Донбасу" не розпалося. Головне завдання? Ми чергували на блокпостах в районі Маріуполя. Це блок "М", – зазначає військовий.

Через кілька годин після настання перемир'я бійця української армії поранили. Колона машин помилково зустріла ворожий блокпост. "П'ятнадцятого лютого їхала колона нашої техніки. Бачили блокпост, але ми не знали, чий він. Почався обстріл. Я їхав в останній машині колони, мій молодий товариш – "Авер" у першій. Коли почали обстрілювати, люди почали вистрибувати з машин, було кілька загиблих, були й поранені", – згадує нацгвардієць.

У розмову вступає "Авер", якому Андрій Іванов фактично врятував життя. "Я лежав поранений, втратив свідомість. Як мені потім розповіли, до мене підбіг Андрій, забрав з собою, після передав нашим товаришам. Мене відвели в безпечне місце. Потім Андрій сам отримав поранення", – говорить "Авер".

Обстоятельсвах свого поранення Андрій Іванов практично не пам'ятає. "Мені травмувало руку. Аптечку не знайшов, не зміг перев'язати. У підсумку руки позбувся. Доповз до наших. Після на вертольоті всіх поранених доправили до Дніпропетровська", – підсумовує Андрій Іванов.