Одкровення українських солдатів, поранених в зоні АТО

1 Серпня 2014, 12:53

У Дніпропетровську лікують українських бійців

Олександр Куприненко. Фото: Андрій Нікітін
Юрій Кармазін. Фото: Андрій Нікітін
Микола Скидан. Фото: Андрій Нікітін

У Дніпропетровськ із зони АТО на вертольотах і автомобілях доставляють сотні поранених. Солдати, які отримали поранення середньої тяжкості, проходять курс лікування у відділеннях нейрохірургії та травматології. Журналіст "Сегодня" поспілкувався з трьома бійцями української армії.

Розвідник третього полку спеціального призначення Олександр Куприненко – один із тих, хто звільняв Слов'янськ. Його полк увійшов в місто, який став своєрідним Сталінградом для сил АТО, одним з перших.

"Завдання розвідників - по можливості зачистити територію, щоб військова техніка безперешкодно змогла просуватися", - розповідає Олександр.

Український боєць служить за контрактом. На початку березня його направили під Миколаїв, потім - до Азовського моря, щоб забезпечити охорону кордону України. Саме там Олександр Купрієнко вперше зіткнувся з терористами. Особливих інцидентів тут не було, "спека", як каже Олександр, почалася в Донецькій області, коли його полк перекинули під Слов'янськ.

"Дивне почуття переживаєш... Начебто такі ж люди, як і ми, говоримо на одній мові, молимося одному Богу, а зараз воюємо один проти одного", - говорить розвідник.

Місцеві жителі самі допомагали визначити посібників терористів. Розвідник каже, що люди дзвонили у військові частини і говорили, де ховаються підозрілі люди. Їх відловлюють і передають у руки МВС або СБУ. Але початковий допит проводять самі військові.

Після звільнення Слов'янська Олександра перекинули під Амвросіївку. "Тут довелося особливо складно. Ворог, розуміючи, що ми перемагаємо, озлобився і добре озброївся. В розпорядженні у бойовиків "ДНР" були реактивна техніка, танки", - говорить розвідник
.

В одному з таких важких боїв Олександр Кононенко отримав осколкове поранення в сонну артерію. 23 липня билися в 33 кілометрах від Амвросіївки. Бойовики так званої ДНР вирішили замінувати міст і встановити свій блокпост. Українських військових почали оточувати, вони вирішили прорватися.

"ДНРівці використовували артилерію. Почув біля себе вибух. Осколок гранати потрапив у шию. Пішла струмінь крові. Товариші по службі руками перекрили мені вену, завантажили на "Урал". Спасибі їм, не дали померти від втрати крові. Мене привезли в Амвросіївку, поставили крапельницю, кров згорнулася. Таким чином надали першу медичну допомогу. Потім на вертольоті переправили в Дніпропетровськ, до лікарні імені Мечникова", - говорить розвідник.

Поверхом вище в лікарні ім. Мечникова лікується поранений
 командир розвідувального взводу сорокового батальйону ТРО Микола СкиданЙого поранили в ногу і руку 30 липня під селом Придорожнє. Микола каже, що бій був дуже запеклий.

"Ми билися вранці, потрапили в засідку на відкритій місцевості. З нашого боку було троє поранених, з боку терористів є вбиті. У всякому разі, мені так доповіли", - каже командир взводу.

Сам він пішов воювати з бойовиками добровільно. З 7 червня Микола - під Донецьком. Командир взводу розповідає, що проблем із забезпеченням в його батальйоні не було. "Годували тричі на день. Ті, хто хотів добавки, отримували їжу. З обмундируванням, зброєю також проблем не було. Багато речей нам поставляли не тільки від Міністерства оборони, але і від волонтерів", - підкреслює Микола.

Військовий не може говорити про те, наскільки в "ДНР" поширене найманство, до них у руки потрапив лише один побіжний осетин. "Він розповідав, що вербували на території Росії. Говорили, мовляв, цю добру справу - воювати з "українськими фашистами". Але коли найманець побачив, що ДНРівці грабують своїх же, відбирають гроші, машини, вирішив бігти від бойовиків", - розповідає боєць.

За словами командира взводу, на війні багато почуття стають сильнішими - і любов, і ненависть. При цьому Микола Скидан каже, що найважче перед боєм. "Ти розумієш, що не всі твої товариші можуть повернутися з поля бою", - зітхає Микола.

Поруч з командиром лежить
солдат-контрактник Кіровоградської розвідроти Юрій Кармазін. Перший бойовий досвід Юрій отримав на горі Карачун під Слов'янськом. Солдат не може назвати точну дату, коли вперше обличчям до обличчя зустрівся з терористами.

Після він звільняв Краматорськ, Красний Лиман, потім перекинули під Андріївку для зачистки від бойовиків села і блокпоста. Там по українській армії стріляли снайпера. Їх ліквідували. "Що таке зачистка? Ходимо по селу, заходимо в кожен дім, чоловіків виводимо на вулицю, жінка показує всі кімнати, льохи. Якщо нічого підозрілого не виявляємо - йдемо далі, якщо знаходимо зброя - забираємо чоловіків для допиту. Допити проводимо по різному, буває б'ємо", - зізнається солдатів.

Поранення в плече солдат отримав, як і командир взводу Микола Скидан, 30 липня під Придорожнім, в 30 кілометрах від Донецька. Юрія поранили в плече, він втратив багато крові. Везли в Дніпропетровськ без свідомості.

Точна кількість поранених, які перебувають на лікуванні в лікарні ім. Мечникова, лікарі не називають. Нових поранених привозять по кілька разів на день

Всі новини по темі Протистояння на сході України.

Ви зараз переглядаєте новину "Одкровення українських солдатів, поранених в зоні АТО". Інші Новини Дніпропетровська дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Андрій Нікітін

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...