Прогулянка по робочому кварталу Дніпропетровська

Незважаючи на те, що район заводу Петровського в місті вважається похмурим, з ним пов'язано багато цікавих історій. Район, заснований на території Брянської колонії, колись був центром робочого життя Катеринослава. Зараз серед невисоких будинків, покритих заводськими вихлопами, можна лише за старими будівлями вгадати колишню велич цього місця. Ми пропонуємо пройтися по найбільш значущих для робітничого класу місцях.

Найбезпечніше метро

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Щоб відчути всю красу життя робітничого класу, обов'язково потрібно спуститися в метро. Тому прогулянку ми почнемо з відомої в місті станції Метробудівників. "Це станція першої пускового ділянки метро "Комунарівська-Вокзальна", відкрита 29 грудня 1995 року, – розповідає екскурсовод Віталій Рощин. – Глибина цієї станції близько сорока метрів, і вона є єдиною в Україні однозвідною станцією, побудованоюї на такій глибині". На цій станції часто проходять пожежні навчання і відпрацьовуються всі можливі способи гасіння вогню на стратегічному об'єкті. Всі виходи станції ведуть на проспект Калініна. Тому спочатку Метробудівників хотіли назвати станцією "Палац Ілліча", "Калінінська", "Чечелівська" або "Барикадна". До слова, дніпропетровське метро вважається одним з найбезпечніших – всі тунелі взяті в потужні кільця тюбінгів. За запевненням експертів-прохідників, зруйнувати метрополітен може тільки пряме влучання атомної бомби.

Розвалений символ комунізму

З метро вирушимо в Палац культури Ілліча. "Проект архітектора Красносільського є найкращим зразком конструктивізму", – каже екскурсовод Рощин. До споруди театру опери та балету тутешня сцена була найбільшою в місті. За прямим призначенням ДК не працює вже 14 років – зараз він напіврозвалений, величезна кришталева люстра лежить у центрі залу. Власник помінявся, і люди бояться, що тут виросте черговий торговий центр. У місті створена ініціативна група, яка звернулася до Держслужби з охорони культурної спадщини з проханням повернути Будинку культури статус національного пам'ятника.

Лікарня-музей для робочих

Від ДК Ілліча вирушимо до другої міськлікарні на проспекті Калініна, 53. "У цієї будівлі столітня історія, спочатку вона була побудована на території так званої "Брянської колонії", де всі будинки належали однойменному заводу", – розповідає екскурсовод. Лікарню для робітників тут відкрили в 1892 році, після посилення фабрично-заводського законодавства і серйозних заворушень на заводах. Спочатку в лікарні було тільки 15 ліжок і працював один лікар. Але лікарня поступово розширювалася, і в роки революції та Громадянської війни тут налічувалося вже сто ліжок і було акушерське відділення. Ефектною лікарню зробив Олександр Красносельський в 1929 році. Проект архітектор виконав у стилі неокласицизму, а найбільш вражаючим у новій споруді став Палац профілактики. Дорога і складна обробка будівлі вразила робітничий клас, люди до цього не бачили ні на однієї міської споруди, щоб цокольний поверх був облицьований великими гранітними плитами, та й сходи головного входу були виконані з такого ж матеріалу. Головний вхід з колонами, лоджією і скульптурою на фронтоні і зовсім перетворював лікарню на музей. Втім, розкіш була тільки на головному корпусі – інші корпуси були скромні в обробці. Після реорганізації системи медицини, в 1936 році лікарні додали корпусів. Але під час війни, в 1943 році, найкрасивіший Палац профілактики був зруйнований повністю. Лікарню відновили до 1950 року. З тих пір у установи з'явилися нові корпуси і опіковий центр, хоча в основі його досі лежить старий корпус Брянської лікарні.

Найстаріший коледж України

Трохи далі лікарні, на пр-ті Калініна, 55, знаходиться ще одна важлива для робітничого класу будівля – Дніпропетровський індустріальний коледж. "Він був заснований в 1936 році за наказом

наркомату важкої промисловості СРСР, – розповідає Віталій Рощин. – Це одне з найстаріших навчальних закладів в Україні". Сьогодні цей навчальний заклад займає близько п'яти гектарів площі і складається з трьох навчальних корпусів, басейну, майстерень, гуртожитку. За час існування зі стін будівлі вийшло понад 30 тисяч фахівців.

Церква з органом із каталогу ЮНЕСКО

Від навчального закладу пройдемо на проспект Калініна, 66, до Брянської церкви, яка одночасно є знаменитим органним будинком. Свято-Миколаївський собор, як ще називають це місце, був побудований на гроші Брянського металургійного заводу. "Зараз це завод Петровського, – уточнює екскурсовод. – Автором проекту був єпархіальний архітектор Георгій Туровець". Будівля побудована в неокласичному стилі. Зараз тут можна послухати орган, який занесений в каталоги ЮНЕСКО.

Життя на поверхні Марса

Завершимо свій похід біля першого металургійного підприємства Катеринослава – заводу ім. Петровського на вул. Маяковського, 3. "У той час він носив назву Брянського заводу і відкрив цілу епоху в житті міста", – розповідає екскурсовод. Перша доменна піч тут почала працювати 22 травня 1887, і саме ця дата вважається датою відкриття підприємства. Уже в 1917 році тут функціонувало 6 доменних і 8 мартенівських печей, 9 прокатних верстатів і 3 бессемерівських конвертера. У жовтні 1943 року ДМЗ ім. Петровського почав відновлюватися після вторгнення окупантів, і вже в 1944 році металурги виробляють для країни майже 40 тис. тонн чавуну, 18,5 тисячі тонн сталі і 8,5 тисячі тонн прокату. Сьогодні завод є одним з провідних підприємств України з виробництва чавуну, сталі і прокату. Жителі промислового району вже звикли до значного сусіда, хоча вдома навколо покриті нальотом темно-червоного кольору. Це діоксид заліза, через який місцеві жителі жартома називають місце свого проживання поверхнею Марса.