Окупований Донбас: люди чекають прориву, дивляться російські канали і скаржаться на блокпости

За останні кілька місяців серед українців, які проживають на території, окупованій т.зв. "ДНР", виросло число тих, хто впевнений, що військовий конфлікт триватиме більше п'яти років. Незважаючи на складну економічну та гуманітарну ситуацію, більшість донеччан заявляють: "жити важко, але можна терпіти". До склалася на окупованій території обстановці легше адаптувалися молоді чоловіки, в той час як жінки середнього віку говорять про "виснаженні запасу міцності". Про це йдеться в результатах соціологічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).

Сайт "Сегодня.ua" ознайомився з результатами дослідження і з'ясував, чим, на думку соціологів, живуть у т.зв. "ДНР" сьогодні.

Дивляться російські телеканали і не довіряють ЗМІ

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Як зазначає гендиректор КМІС Володимир Паніотто, соціологи взяли інтерв'ю у 2102 респондентів по всій території Донецької області, в тому числі і на непідконтрольною частини. Опитування проводилися на замовлення Гуманітарного Штабу Ріната Ахметова з 21 жовтня по 7 листопада 2016 року. При цьому відповіді респондентів часто відрізнялися. На питання: "З яких джерел ви отримуєте інформацію", більшість донеччан назвали телебачення (70% на підконтрольній частині і 66% на непідконтрольній) і інтернет-сайти (54% і 56% відповідно). 16% респондентів сказали, що отримують інформацію від знайомих. І менше 13% отримують новини з друкованої преси, соцмереж, радіо і від колег.

З яких джерел черпають інформацію:

• ТБ – 70% ПКТ і 66% НКТ
• Інтернет-сайти – 54% ПКТ і 56% НКТ
• Знайомі – 16% (по обидва боки розмежування)
• Преса – 13% ПКТ і 9% НКТ
• Соціальні мережі – 10% ПКТ і 12% НКТ
• Радіо – 11% ПКТ і 10% НКТ
• Родичі – 7% ПКТ і 10% НКТ

ПКТ – підконтрольні території Донецької області

НКТ – непідконтрольні території Донецької області

Виявилося, що на території т.зв. "ДНР" в основному дивляться російські телеканали (46%), а українці на підконтрольній частині – Центральні телеканали України (58%). При цьому на підконтрольній частині Донецької області російські телеканали включають тільки 10%, а на території "республіки" українське телебачення дивляться 21% місцевих жителів. До слова, українські інтернет-ЗМІ практично однаково популярні як на підконтрольній території, так і в т.зв. "ДНР" (27 і 21% відповідно).

Презентація дослідження КМІС. Фото: Данило Павлов

При цьому половина донеччан жодному з джерел інформації не довіряє. Щодо великий рейтинг довіри залишається у телебачення. На питання, "яким джерелам довіряєте найбільше?", 15% жителів підконтрольної частини Донецької області і 17% респондентів з т.зв. "ДНР" назвали телебачення. На другому місці – інтернет-ЗМІ (11%), а на третьому – знайомі, друзі і колеги (5%).

Крім того, як розповідає науковий співробітник КМІС Дарина Пирогова, експерти проаналізували спільноти в соціальних мережах десяти донецьких міст. "Головний висновок – ці паблік з розважальних спільнот стали місцем, де можна отримати пораду з побутових питань. Існує правова колізія між Україною і т.зв. "ДНР" та людям немає до кого звернутися, щоб дізнатися, як вчинити в тій чи іншій ситуації", – розповідає співробітник інституту.

"Існує правова колізія між Україною і т.зв. "ДНР" та людям немає до кого звернутися, щоб дізнатися, як вчинити в тій чи іншій ситуації", – розповідає співробітник інституту.

Експерти, проаналізувавши соцмережі, прийшли до висновку, що на території т.зв. "ДНР" розвивається свій ринок праці. Донеччан запрошують на роботу в незаконні військові формування, крім того, затребувані водії, механіки, робітники, кухарі, таксисти. "Спектр різноманітний, економічна ситуація розвивається. Що стосується промисловості, в Єнакієвому і Горлівці активно проводилася звірка штатних робітників шахт, щоб всі робочі з'явилися. Це говорить про те, що шахти планують відновити роботу", – зазначає Дарина Пирогова.

Судячи з соцмереж, людей хвилює, як оформити довідки, вклеїти фото в український паспорт, отримати паспорт т.зв. "ДНР", перетнути кордон тощо.

Не вірять в швидкий кінець війни, але чекають економічного прориву в Донецьку

"Сумні зміни відбуваються в питанні завершення конфлікту", – констатує виконавчий директор КМІС Наталія Харченко. Так, зросла кількість тих, і число тих, хто вважає, що конфлікт зажадає більше п'яти років для завершення.

Коли закінчиться війна (думка жителів НКТ):

• 17% – конфлікт завершиться через 2-3 роки;
• 16% – затягнеться більш ніж на 5 років;
• 9% – протягом наступного року;
• 5% – через 4-5 років;
• 4% – ніколи;
• 3% – через кілька місяців
• 45% – не знають

"Порівнюючи оцінки змін економічної ситуація, половина опитаних змін в кращу сторону не чекають. 29% – висловлюють оптимістичні прогнози", – зазначає експерт. При цьому на підконтрольній частині Донецької області більше вірять в те, що економічна ситуація в регіоні вийде на рівень інших українських областей, в той час як на окупованій території переконані, що на Донецьк чекає економічний прорив. Пов'язано це з тим, як зазначають соціологи, які ЗМІ працюють на цій території. Російські журналісти розповідають про потенціал "республіки", в той час як українські засоби масової інформації більш песимістичні в своїх оцінках.

Що буде з Донбасом через 10 років:

• Донбас буде регіоном з низьким рівнем життя – вважає 14% жителів ПКТ і 7% жителів НКТ;
• Донбас стане регіоном з таким же рівнем життя, як і в інших частинах України – 34% ПКТ і 25% НКТ;
• В кінцевому підсумку Донбас стане регіоном економічного процвітання – 15% ПКТ і 36% НКТ;
• Важко сказати – 37% ПКТ і 32% НКТ.

Ще одне питання, яке хвилює опитаних, – перетин лінії розмежування. За оцінками соціологів, більшість місцевих жителів оформили пропуск. 500 тисяч чоловік за останні півроку хоча б раз перетинали лінію розмежування. Абсолютна більшість (84%) оцінюють свій досвід як "складний" або "дуже складний". 6% опитаних транспортувалися через блокпости більше 10 разів.

"Низька пропускна швидкість – найпоширеніша проблема. Інші проблеми називалися рідше: незахищеність від погоди, висока вартість проїзду. Черги – важливіше. 60% говорять, що їм важко, ще 24% вважають, що їм швидше важко. Середня тривалість очікування – понад вісім годин. Іноді люди чекають більше доби. Це величезні втрати часу", – зазначають в КМІС.

За словами Дарини Пирогової, водії, які регулярно проїжджають через лінію розмежування, і пасажири вважають, що українська влада повинна дозволити проїзд автобусів з пасажирами (зараз в цілях безпеки в одній машині можуть проїхати не більше восьми осіб) і розширити пропускні пункти. Крім того, донеччан не влаштовує графік роботи блокпостів – тим, хто запізнився, доводиться ночувати на пунктах пропуску. Водії впевнені, що хоча б один пункт повинен працювати цілодобово, а дорогу повинні розширити як мінімум до трьох смуг.

"Є пільгова і звичайна черзі. Умови попадання в пільгову чергу змінюються – це і машини з вагітними жінками, інвалідами. Є спекуляція з пільговиками. Перевізники користуються тим, що один пільговий пасажир дозволить швидше проїхати. Але хабарі ніхто не вимагають, але перевізники пропонують хабарі самі (200-300 гривень або сигарети і продукти), щоб проїхати без черги. Час проїзду від одного до восьми годин. У середньому – вісім годин. Швидше за все пройти пункт пропуску пішки і потім сісти в машину. Довше – на автобусі, і найбільш довше – особиста машина, якщо немає пільговиків", – розповідає Дарина Пирогова.

Гуманітарна ситуація в "ДНР" погіршилася

За словами Наталії Харченко, порівняно з травнем цього року (тоді останній раз КМІС проводив дослідження), ситуація на Донбасі погіршилася. Потреби зросли – не вистачає медикаментів, продуктів, побутових товарів.

"Якщо говорити про брак продуктів, про це частіше говорять жінки і жінки похилого віку. Продуктів харчування не вистачає і в сільській місцевості, не дивлячись на сезон, коли є урожай. Найбільше нестача свіжих м'ясних продуктів, молочки. Серед медикаментів затребувані кошти, від тиску, серцеві, антивірусні препарати", – розповідає Наталя Харченко.

Директор зі зв'язків з громадськістю та комунікацій "СКМ" Наталя Ємченко вважає, що ситуація могла погіршитися через наближення зими. Крім того, що довше тримається військовий конфлікт, то важче гуманітарна ситуація на Донбасі.

"За ці 2,5 року, розуміючи потреби місцевих жителів, ми помітили, що потреби місцевих жителів залежать від військових дій. Більше військових дій – більше потреб. Це дослідження досить тривожне. Ще в травні ми говорили про те, що ситуація стала краще, що через системну допомогу нам вдалося уникнути гуманітарну катастрофу і зараз ми знову констатуємо погіршення ситуації", – говорить координатор Гуманітарного Штабу Ріната Ахметова Римма Філь.

Як оцінюють рівень життя у т.зв. "ДНР"

•  19% жителів великих міст вважають, що "все не так погано і можна жити" (20% зазначають тяжке становище);
•  26% жителів малих міст задоволені станом справ (13% бідують);
•  8% жителів сіл відзначили позитивні тенденції (27% знаходяться в працю.

Соціологічні дослідження проводилося на замовлення Гуманітарного Штіаба з 21 жовтня по 7 листопада 2016 року. Було опитано 2102 респондента у віці старше 18 років з 100 населених пунктів Донецької області.

Джок Мендоза-Вілсон, директор із міжнародних зв'язків і відносин із інвесторами компанії СКМ.

"Найпростіший спосіб поліпшити життя українців на цій території – поліпшити ситуацію в плані доступу до лінії зіткнення. Обмежується не тільки переміщення людей, а й переміщення товарів. Це призвело до того, що ціни (на непідконтрольній території, – ред.) втричі вище, а дохід людей набагато менше. Для того, щоб знизити ціни, потрібно прибрати блокаду. Я хочу сказати, що потрібно придумати систему краще. Ми повинні створити таку систему, яка дозволить провозити медикаменти, товари, їжу. Це питання прав людини. Вони не пов'язані з безпекою. Можна гарантувати безпеку, не порушуючи права. Блокада збільшує напругу, вона відокремлює одну частину українців від іншої групи українців. Потрібен діалог між людьми по обидва боки. Нам потрібно прибрати потреба гуманітарної допомоги".

Іван Бочорішвілі, заступник керівника управління ООН, що координує гуманітарні питання в Україні

"Я бачу, що Штаб Ріната Ахметова ставить в пріоритеті території, які знаходяться в лінії зіткнення, вони дійсно знаходяться в гіршій ситуації. У нас дещо інші висновки, пов'язані з безпекою. І Ви це бачите в звіті моніторингової групи ОБСЄ. Те, що я не побачив в цьому дослідженні – необхідність в притулках. Це те, що ми можемо разом обговорювати і можемо обмінятися інформацією. Ще то, щоб я хотів підкреслити, – ми спостерігаємо погіршення економічної ситуації, доходи населення знижуються, як на підконтрольних, так і непідконтрольних територіях. Нам потрібно подивитися, як люди реагують на ситуацію... У нас є чітке розуміння, що потрібно налагоджувати ситуацію".

Енріке Менендес, представник групи волонтерів "Відповідальні громадяни"

"Я вже збився з рахунку, в якій кількості круглих столів на цю тему я брав участь. Це дуже важливо, коли ми бачимо конкретні цифри, але якщо бути чесним, за останні три круглі столи, ситуація трохи змінилася. Ситуація заморозилась в наприкінці 2015-го і кардинально не змінювалася. Хтось зберігає оптимізм, хтось песимізм. Зараз осіння меланхолія, песимістів стало більше. Але якщо подивитися на ситуацію з полів, можна зробити висновок, що більшість людей на Донбасі втратили відчуття, що вони взагалі на щось впливають. Ми всередині переживаємо такий же процес...

Дійсно, ми не допустили гуманітарну катастрофу, а зараз ситуація зависла і зациклилася... 80% нашої роботи пов'язане з роздачею пакетів, як прийнято говорити у волонтерів, бенефіціарам. Два роки тому роздавали, рік тому роздавали, і зараз роздаємо. Роздача пакетів виглядає як чорна діра...

Як нас попереджали колеги в міжнародних організаціях, рано чи пізно виникне гуманітарна наркоманія, вона з'явилася рік тому. Люди сидять, чекають гуманітарну допомогу і нічого не роблять. Люди, які отримують допомогу і знаходяться далеко від лінії, буде говорити правду, фронту, вони потребують іншого. У цих людей гуманітарна потреба викликана втратою роботи. Людям потрібно повернути можливість заробляти гроші для себе і повернути повагу до себе.

У нас вичерпалися неполітичні методи тиску. Сильно багато зав'язано на владу. Потрібно створити умови, щоб гуманітарна допомога не потрібна була... Для мене легко пояснити, що жителі непідконтрольною території відчувають оптимізм. Я прожив в Донецьку 1,5 року, і я пам'ятаю, як жителі Донецька раділи відкриттю кожного магазинчика. Але зараз пройшло два роки, і маленьких поліпшень нікому недостатньо".

Ванно Нупек, зампредставника УВКБ ООН в Україні

"Існує гуманітарна потреба, але також нам потрібно виробити практичне рішення, ми не можемо просто надавати різні матеріали і їжу, ми повинні знайти рішення і сформулювати стратегію, для того, щоб вирішити довгострокові потреби. Відсутність надійної інформації – потрібно щось з цим робити. Є критична потреба, люди повинні розуміти, чи безпечно їм знаходиться там, де вони знаходяться, чи потрібно їм інтегруватися, чи повертатися. Недостатньо інформації для внутрішньо переміщених осіб. Є певні хороші зміни в питанні перетину лінії розмежування. Важливо забезпечити права людей і, з огляду на всі складнощі, я думаю, що тут не тільки проблема в очікуванні, тут ми повинні забезпечити фундаментальне право людини переміщатися".