"Туди не ходи, сюди не дивись", – жителі Донецька розповіли, за що кинуть "на підвал"

Вже четверту весну жителі окупованих міст і сіл Донбасу підводять невтішні підсумки свого життя в так званих "ДНР" і "ЛНР". Всупереч запевненням ватажків бойовиків про прийдешнє процвітання "без України", жителі отримали цілий набір заборон і обмежень, а також убогість і безправ'я.

"Ксіви" и шоу від прикордонників РФ

Бойовики постійно підбурюють жителів окупованих територій отримувати так звані "паспорта ДНР". При цьому самі зізнаються, що ці "ксиви" діють не скрізь і навіть в Росії далеко не у всіх установах їх раді бачити.

"З "паспортом ДНР" не продають квитки на потяги та літаки, відмовляють у видачі грошового переказу. Іноді навіть прикордонники на КПП "Успенка" або "Маринівка", мабуть, від нудьги, починають шоу: "ДНР?  Такої країни не знаємо!"І вимагають українські паспорти, – каже житель Донецька Юрій Антонюк. – У будь-якому випадку, у всіх в цілості й схоронності українські документи, а ті, хто їх спалив або порвав у "патріотичному чаді" 2014-2015 років, вже давно їх відновили за чималі гроші".

Оформлення українських документів за гроші – один з найбільш прибуткових видів бізнесу в окупації. Наприклад, щоб оформити "біометрику", потрібно викласти від 1500 до 2500 гривень і з'їздити на підконтрольні території, здати відбитки пальців. Паспорт України робиться за 5000 грн і дорожче. Росія видавати свої паспорти жителям окупованого Донбасу не поспішає.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Наші діти отримують фейкові атестати, дипломи, паспорти, які ніде і ніким не визнаються. Вони залишилися без легальних доказів свого громадянства, своєї освіти і професії", – резюмує Антонюк.

Підвали МГБ без суду і слідства

В населених пунктах, де кількість озброєних бойовиків зростає з кожним днем, важко говорити про закон. У кого автомат – той і закон.

"Суди, слідства – все це відбувається десь в іншій реальності. Адвокатів немає, точніше, вони є, але так, про людське око. Ув'язнені просять перевести їх на зони в Україну. У камерах і СІЗО повно "політичних", хоча на справді – це непорозуміння із власників бізнесу, які не згодні на його "віджимання". Ще – по "КК ДНР" термін, наприклад, за поширення і вживання наркотиків серйозний, набагато жорсткіший, ніж в Україні, – розповів житель Макіївки Олег. – А про статтю "шпигунство" з 25-30-річними термінами ув'язнення і говорити не хочеться. Під неї може потрапити будь-хто, не згодний з "правлячою лінією партії".

"Підвали МГБ" – страшна реальність окупованих міст. Тортури і вбивства підозрюваних, викрадення людей, повна невідомість про долю засуджених далеко не перший перелік "завоювань" так званої "республіки".

"МГБ". Фото: Новини Донбасу

"Чого це їздиш на "укровському"велику?"

Блокпости на лінії зіткнення з багатогодинними чергами. Комендантська година з 23.00 до 05.00. Нерідкі перевірки і огляди на дорогах на годину пік зі створенням неймовірних автомобільних пробок ... Донеччани не втомлюються повторювати, що їх квітуче місто перетворили в підконтрольне бойовикам гетто.

"Подивіться на м'ясокомбінат. Його обнесли колючим дротом, тепер це база бойовиків. Проход туди заборонений. Біля управління залізниці на Артема, де тепер "резиденція" голови республіки" Захарченка", озброєні люди. На інституті металів, де сидить "МГБ"- барикади, перегороджена вулиця і знову військові. Туди не ходи, сюди не ходи, після 23.00 на вулицю не виходь, солдатам не смій суперечити, завжди носи з собою паспорт, вимагають телефон подивитися – віддай мовчки і якщо там фото або контакти здадуться підозрілими – пиши пропало . О, і не дай Боже випадково в одязі або ще десь поєднання жовтого і блакитного кольорів. Замордує розпитуваннями в кращому випадку. Мені довелося, щоб не приставали, велосипед перефарбовувати, тому що він був "неправильного забарвлення" і пару разів до мене підходили бойовики, говорили, мовляв, чого це я їжджу на "укровському" велику. Погрожували мене здати "на підвал", – говорить донеччанин Анатолій Звєрєв. – А на колишньому кінотеатрі "Донецьк" був намальований прапор "дірки", так частина фарби за рік вигоріла, і не повірите – він став жовто-блакитним! Вже як його зафарбовували-перефарбовували, та все марно…".

М'ясокомбінат. Фото: Новини Донбасу

Кінотеатр "Донецьк". Фото: Новини Донбасу

Райони-примари для ТВ-картинки

За чотири роки не було побудовано жодного будинку. Правда, "влада Донецька" повідомляла про нові будинки для тих, хто позбувся свого житла, однак ці будинки знаходяться на околиці міста, де геть відсутня нормальна інфраструктура, і частину з них нові господарі вже виставили на продаж. Не відремонтовані пошкоджені обстрілами Палац молоді "Юність", автовокзал "Західний" і автостанція "Трудовська", дитячий молодіжний центр в Калінінському районі, будинки на Київському проспекті, що залишилися без вікон і з дірками в стінах від влучень, розламаний Путилівський міст, загинається селище шахти "Жовтневий рудник". Розворушений траками танків дороги теж не поспішають ремонтувати, обмежуючись латками.

"Відчуття, що ці об'єкти залишили для картинки – коли приїжджає російське телебачення знімати "жахи війни". Росіяни взагалі дивно вчасно приїжджають – за пару хвилин до "обстрілу", встигають знайти точки для зйомки, виставити світло. Прямо дивовижне везіння для журналістів, – каже житель селища "Жовтневий" Павло. – При цьому вони не знімають розграбовані магазини, будинки і квартири. Аеропорт, розпиляний на шматочки чомусь не хочуть бачити, порожній залізничний вокзал. Зате місцеві канали тільки танці-танці знімають так засідання міністрів, на яких розповідають, як ми тут добре ось-ось заживемо. А те що не зажили ще – так то "Україна винна".

"Дай цигарку, я вас захищав"

Дітям, які народилися в 2014 році, вже майже чотири роки. Велика частина з них була вигодувана не тільки материнським молоком, але і сумішами і кашами з гуманітарної допомоги. Так само і люди похилого віку – за їхніми словами, протрималися минулі страшні роки завдяки допомозі благодійників. Однак ось уже рік, як в Донецьку заборонили працювати останньої благодійної організації – Гуманітарному штабу Ріната Ахметова. Рідкісна гуманітарка, яка перепадає жителям окупації, має російське походження і видається далеко не всім нужденним.

"Мабуть, всі добре живуть і мають можливість прогодувати дітей. Напевно, так думали, коли забороняли гуманітарку. А про старих подумали, з пенсією 2800 рублів? Про інвалідів, які не завжди вийти можуть з квартири, не те що в магазин сходити? Про матерів-одиначок, які працюють у поті чола цілодобово, щоб дітей погодувати, і ніхто їм не допомагає? Нікому ми не потрібні, особливо цим, "захисникам", – з сумом констатує Людмила Долгова, яка живе в окупованій Горлівці.

За спостереженнями городян, кількість жебраків на вулицях окупованих міст просто зашкалює. І це не тільки люди похилого віку, а й цілком молоді люди. Серед них виділяються бойовики, які вважають за краще просити "десяточку" або "цигарку" в камуфляжі.

"Ще пару років тому ці жебраки розповідали, що служили в батальйоні "Гіві" або "Мотороли", а після поранення вже служити не можуть і збирають грошики, щоб поїхати додому. Що їм тільки не відповідали ... Найпристойніше – "Іди до своєї Сизрані пішки! "Зараз історій вже не розповідають, але можуть промимрити типу "я вас захищав". Дуже хочеться вдарити ногою таку істоту, але не хочу уподібнюватися цій худобі. Абсолютно зникло почуття жалості, терпимості до таких! Тільки ненависть і побажання скоріше покинути цю землю. Знаю, що так не можна – а з нами так можна було?" – задається риторичним питанням житель Донецька Олександр Шелоков.

Нагадаємо, Сайт "Сегодня" також писав про те, що жителі окупованого Донбасу зберігають удома українські прапори, а також про те, як люди  люди рятуються від постійного стресу.