Актриса з Донбасу, яка знімалася з Аль Пачіно: "Я три тижні не можу зв'язатися з рідними"

<p>Фото з особистого архіву Тетяни Родіної</p>

<p>Фото з особистого архіву Тетяни Родіної</p>

1/2

Луганська модель, актриса і віце-міс світу-99 Тетяна Родіна, яка зараз живе і працює в США, після подій на Майдані і з початком кризи на сході України вирішила підкреслити своє походження і в свідоцтві про народження ручкою заголовними буквами вписала, що вона "українка".

"Сегодня" вирішила дізнатися у дівчини, яка працювала на одному знімальному майданчику з Аль Пачіно і Леонардо Ді Капріо про мотиви її вчинку.

Тетяно, чому Ви вирішили зробити запис у свідоцтві про народження? Що стало відправною точкою?

Моє рішення поміняти національність не було спонтанним, я йшла до цього поступово. Почалося все з Майдану, коли люди вийшли на вулиці, протестуючи проти режиму Януковича, у мене з'явилася гордість за Україну, тому що нарешті терпець народу урвався. Коли на Майдані стали вбивати людей, я плакала! Коли дивилася, як молоді хлопці йшли під кулі, з'явилася божевільна гордість за українську молодь. Ось тоді я вперше із гордістю сказала – я українка!

Як перейшли від емоцій до дії?

Коли моє місто стали знищувати бойовики і найманці з Росії та Чечні, я остаточно вирішила, що я проти "Луганській Народної Республіки". Значить, я українка. У моєму старому свідоцтві про народження, яке видавали в Радянському Союзі, була графа "національність", на жаль, воно залишилося на Україні, а в Америку я привезла вже сучасну копію, в якій такої графи немає, тому я просто взяла ручку і дописала національність – українка.

В Штатах відчуваєте підтримку своєї позиції?

Ні, ніякої підтримки я в Америці не відчуваю, хоча люди знають, що відбувається в Україні. Але все це далеко від них. Вони зайняті своїм життям – дім, робота, діти... І я не суджу їх за це, тому що коли була війна в Чечні, Придністров'ї, Грузії, ми ж теж все це по телевізору дивилися, але особливо не переживали з цього приводу, тому що це було далеко...

До речі, а як зараз вашим рідним живеться в місті в умовах гуманітарної катастрофи і під постійними обстрілами?

Я втратила з ними зв'язок вже як три тижні. Мама категорично відмовилася їхати, як тільки я її не вмовляла і не переконувала, і брату довелося залишитися з нею. Вони не голосували за відділення і не звали на нашу землю захисників із сусідньої держави, які насправді виявилися насильниками, мародерами, грабіжниками, садистами і вбивцями. Я постійно читаю зведення про руйнування і вбитих, нерви вже на межі. Мама хвора, їй постійно потрібні ліки, а де ти їх зараз там візьмеш? Мені навіть страшно думати як вони там бідні...

Що побажали б своїм співгромадянам?

Дуже б хотілося побачити у всьому тому, що відбувається зараз в Україні голлівудський хеппіенд. Слава Україні – Героям Слава!