Чорні дні Донбасу: відхід "кіборгів", Іловайський котел і смертельні "опади"

Безперервні обстріли, десятки жертв і чорні дні минулого і нинішнього року. Сегодня.ua згадала моменти, коли війна на Донбасі набувала новий страшний виток.

26 травня 2014. Донецьк. Аеропорт ім. Прокоф'єва

У цей день бойовики увірвалися на територію аеропорту і зажадали, щоб українські військові, які охороняють аеродром, покинули територію. Українські силовики почали активну фазу військової операції з підключенням авіації: по терміналу аеропорту з засілими там бойовиками відпрацювали Су-25 і МіГ-29, вертольоти Мі-8 і Мі-24 висадили десант. Аеродром був зачищений, і з цього дня почався відлік 242 днів, протягом яких українські солдати, прозвані за витривалість "кіборгами", утримували термінал і споруди аеропорту аж до його повного руйнування в січні цього року. У січні після жорстоких обстрілів в аеропорту впала диспетчерська вишка, а потім будівля розвалилася остаточно. За кілька годин до цього "кіборги" покинули залишки колись красеня-аеропорту.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

26 травня минулого року шахтарська столиця вперше почула, як працює артилерія, і дізналася, що така стрімка евакуація у безпечні місця. Війна прийшла в Донецьк з усіма атрибутами: в цей день через поранення в ході бою загинули двоє місцевих жителів, на вікнах будинків з'явилися перші смужки скотча, наклеєні навхрест, а на дорогах – перші дірки від гусеничної бронетехніки.

5 липня 2014. Вхід бойовиків Гиркіна зі Слов'янська до Донецька

Бойовики покинули Слов'янськ в ніч на 5 липня 2014 року. Блокпости спорожніли, а заручники, яких тримали в Слов'янському міськвідділі міліції, несподівано виявили відсутність охорони. На той момент місто перебувало під контролем бойовиків практично три місяці.

Зі Слов'янська більшість бойовиків бігли на автомобілях. Спочатку вони попрямували до Краматорська і Артемівська, потім – до Донецька. До столиці Донбасу їм вдалося безперешкодно подолати 110 км.

Тоді, в липні 2014 року, мільйонне місто завмерло в страху і не знало, звідки чекати біди. Озброєні люди наповнили центр міста, біля житлових будинків почали розміщувати зброю. З тих пір рідкісні ночі шахтарська столиця провела в тиші. Через кордони з Росією в Амвросіївському районі і в Луганській області з Таганрога і Ростова кордон почали перетинати паливозаправники, гармати, БТРи, а також російські танки. Артдуелі бойовиків з аеропортом почали звучати все частіше. Через десять днів після приходу Гиркін ввів в Донецьку комендантську годину з 23:00 до 06:00, яка діє досі.

10 серпня 2014. Іловайський котел

Одним з найстрашніших проявів війни на сході України став так званий "Іловайський котел", що утворився з 10 серпня по 3 вересня біля однойменного містечка – вузлового залізничного вузла в Донецькій області, захопленому бойовиками. Перехід Іловайська під контроль збройних сил України дозволив би заблокувати бойовиків в Донецьку, проте, за даними військового командування, введення регулярних російських військ 23-24 серпня закрив в оточенні Іловайського угруповання ЗСУ. Українські військовослужбовці, які виходили по оголошеному бойовиками "гуманітарному коридору", були розстріляні тими ж бойовиками або взяті в полон. За даними Генпрокуратури, оприлюдненими 11 грудня 2014, під Іловайськом загинув 241 український військовий. Як заявив головний військовий прокурор України Анатолій Матіос, кількість жертв становить не менше 459 осіб, ще 478 бійців були поранені.

Добровольчі батальйони неодноразово просили у командування підкріплення. Між тим, за словами бійців, потрібна підмога так і не надійшла. Після трагедії під Іловайськом послідували переговори про перемир'я в Мінську в рамках контактної групи Україна – Росія – ОБСЄ. Проте всі домовленості були порушені.

13 січня 2015. Блокпост під Волновахою

У цей день близько 14:30 бойовики здійснили атаку на блокпост українських правоохоронців під Волновахою. Тоді з боку Докучаєвська було випущено близько 40 снарядів з реактивних систем залпового вогню "Град". Частина з них впала поряд з розташованими тут пасажирськими автобусами. Один з них, "Богдан", що прямував за маршрутом "Донецьк – Златоустівка", буквально зрешетило осколками. В результаті загинуло 11 мирних жителів, в основному жінки. Фрагмент автобуса, прошитого наскрізь осколками, продемонстрував президент України Петро Порошенко, виступаючи на зустрічі "Майбутнє України" в рамках Всесвітнього економічного форуму в швейцарському Давосі.

22 січня. Донецьк. Смерті на Боссе

У цей день вранці з артилерійської зброї (імовірно, мінометів) була обстріляна кінцева зупинка громадського транспорту на вулиці Купріна в Ленінському районі. Цей мікрорайон носить народну назву "Боссе". У цей час тут завжди традиційно багато людей, що збираються на роботу. Снаряди потрапили в дах котельні, приватні будинки, оскільки зрешетили автомобіль і тролейбус, магазинчики біля зупинки залишилися без шибок і вітрин. Але найстрашніше – на зупинці і в тролейбусі від осколків загинули люди. Жертвами стали близько 13 осіб, серед яких виявилися не тільки пасажири тролейбуса, але і водій легковика. За словами очевидців, чоловік згорів живцем.

24 січня. Маріуполь. "Гради" і 30 загиблих

Вранці приморське місто здригнулось від вибухів і криків. Як виявилося, бойовики з "Градів" обстріляли спальний мікрорайон "Східний" на лівому березі міста. Мабуть, за весь час війни цей інцидент став найкривавішим за кількістю жертв серед мирного населення. Снаряди впали на житловий сектор і ринок, в результаті чого кількість загиблих склала 30 осіб, у тому числі 5-річна дитина, а в лікарні доставили понад 100 поранених городян.

24 січня. Маріуполь. "Гради" і 30 загиблих

Вранці приморське місто здригнулось від вибухів і криків. Як виявилося, бойовики з "Градів" обстріляли спальний мікрорайон "Східний" на лівому березі міста. Мабуть, за весь час війни цей інцидент став найкривавішим за кількістю жертв серед мирного населення. Снаряди впали на житловий сектор і ринок, в результаті чого кількість загиблих склала 30 осіб, у тому числі 5-річна дитина, а в лікарні доставили понад 100 поранених городян.

Фото: AFP

17 лютого. Дебальцеве

Ще одним з найбільш гучних епізодів протистояння стала боротьба за Дебальцеве. На це місто, важливий залізничний вузол, бойовики поклали "око" ще в минулому році. Проте в грудні бойові дії тут помітно вщухли, відновившись з новою силою в січні цього року. Незважаючи на численні заяви військового керівництва про те, що Дебальцеве не буде здане, в ніч з 17 на 18 лютого українські бійці отримали наказ залишити місто.

"Ми стверджували і довели: Дебальцеве перебувало під нашим контролем, ніякого оточення не було, наші частини і підрозділи вийшли планово і організовано", – заявив тоді президент України Петро Порошенко.

Фото: Соцмережі

Радник президента України Юрій Бірюков розповів, що в період з 18 січня по 18 лютого в боях за Дебальцеве загинули 179 військових, ще 110 людей отримали поранення. Він також заявив, що за залізничний вузол в Дебальцеве, головна цінність міста, зруйнований і на його відновлення буде потрібен довгий час. Однак через місяць стало відомо, що бойовики вже пустили сюди перші поїзди.

22 лютого. Село Широкине і морпіхи

Також з лютого цього року почалися активні бойові дії під Маріуполем, епіцентром яких стало село Широкине. Всього за кілька місяців колись багатий курортний населений пункт перетворився на руїни. Проте, протистояння за нього триває і на сьогоднішній день.

Фото: AFP

Широкине є однією з найбільш "гарячих" точок Донбасу поряд з розташованими на півночі від Донецька селищами Опитне, Водяне, Піски. Обстріли до останнього часу не припинялися, українська армія несе втрати. У липні Широкине покинули бійці Національної гвардії України – їх змінили українські морські піхотинці. Це викликало хвилю акцій протесту в Маріуполі – місцеві жителі просили не виводити війська з Широкиного в рамках демілітаризації цього населеного пункту. Зараз у селі майже не залишилося місцевих жителів – вони покинули цю гарячу точку на півдні регіону.