Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Репортаж з розбомбленої психлікарні в Донецьку. Лікарі: "Спочатку бігаємо в паніці, а потім починаємо прибирати після обстрілу"

4 грудня 2014, 08:15

Арсеній Беркан

Співробітники психлікарні раді кожній буханці хліба і розповідають, що снаряди вибухають прямо на ліжках пацієнтів

Чорний сніг, обламані гілки дерев на ньому, дрібні крихти скла всюди і пронизливо-дзвінкий донбаський степовий мороз... Вночі було мінус шістнадцять, зараз – близько десяти. Вночі було дуже голосно, зараз – тиша, яку порушує звук шматочка черепиці, що з'їхав з даху і впав.

Журналісти Сегодня.ua знаходяться у дворі психіатричного диспансеру № 1 міста Донецька, який в ніч на 2 грудня потрапив під найсильніший артилерійський обстріл разом з усім Петровським районом Донецька. У миру іменований "лікарнею на Перемозі", психдиспансер вже не в перший раз визнає свою поразку перед важким озброєнням. Не під силу старим лікарняним корпусам протистояти металевим "градини". Всього, як повідомили співробітники лікарні, на територію лікувального закладу впало шість снарядів. Білий пухнастий сніг – чорний від кіптяви, а старі тополі та ялини в лікарняному саду від ударної хвилі і осколків вмить позбулися половини своїх гілок. Десятки вікон в корпусах залишилися без шибок у грудневу холоднечу.

Ми заходимо до відділення разом з донецькими волонтерами, які привезли у відділення хліб і крупу, щоб нагодувати голодних пацієнтів. Ось уже кілька місяців лікарня надана сама собі і виживає як може: фінансова блокада і безперервні обстріли зробили свою справу – їжі в лікарні майже немає, привезти її нікому. Сто кілограмів борошна і кілька десятків буханок свіжого хліба вистачить ненадовго, а далі – як Бог дасть.

"Зараз у відділенні близько 150 осіб, двадцять ми виписали минулого тижня", – говорить супроводжуючий нас головлікар Євген Євтушенко. На харчоблоці радісно розкладають хліб – по дві "паляниці" або три "цеглинки" на кожне відділення. "От би овочів ще трохи – взагалі було б добре!" – говорить привітна працівниця харчоблоку, потираючи змерзлі руки. Температура всередині приміщення трохи більше ніж на вулиці. Що залишилися без шибок вікна співробітники лікарні спішно закривають плівкою, щоб не упустити ні крапельки хоч якогось тепла. Хоча колеги, які прийшли з першого поверху, доповідають: система опалення скоро почне замерзати.

Медсестри квапляться: швидше, швидше включити додаткові обігрівачі в палатах. Хоча в яких палатах... Там вночі літали осколки снарядів, їх сліди – і на стінах, і на стелі. Плівка, якою затягнуте вікно, здається, сама випромінює лютий холод. Ліжка з палат зсунуті в хол, там же і обігрівачі, і теплі ковдри для всіх.

Реклама

"У цій палаті ось тут стояло ліжко, на ньому спала жінка. Вночі вона прокинулася, переклала подушку на іншу сторону ліжка, лягла – і осколок влетів у вікно, зрикошетив і впав їй буквально в ноги", – розповідає головна медсестра Ганна Миколаївна. Її очі наповнюються сльозами, коли вона розповідає про події. Тому що це по-справжньому страшно і дико.

_akh3694

Фото: А.Уманець

Сестра-господиня з сумом дивиться на стопку новеньких подушок і ковдр, які кілька днів тому доставили все ті ж волонтери. "Теж рикошетом осколок прилетів і порвав кілька подушок і ковдр нових, як прикро", – каже сестра-господиня, прикидаючи, як можна залатати дірки.

В тренді
Вивозять на полігон і дають постріляти: як окупанти вербують до армії "Л/ДНР"

Пацієнтки жіночого відділення байдуже дивляться на клопоти лікарів і медсестер. Напевно, їм все одно, вони не дуже усвідомлюють, що відбувається. Більшість з них, найбільш "важкі" пацієнти, сплять під товстими теплими ковдрами. Пацієнтка Аня сидить в обнімку з двома калориферами – гріється.

Виходимо на вулицю. На балкончику, затягнутому гратами і відведеному для куріння, одна з постійних мешканок диспансеру проголошує на весь двір: "Ганно Миколаївно, тільки для тебе!" і починає голосно співати "Ой, калина кучерява!" Головна медсестра махає суміщення рукою: "Ой, Таню, годі тобі!" Таня щиро радіє.

"Обережно, тут стирчить снаряд!" – попереджають робітники, які займаються вікнами – закривають їх плівкою і фанерою. Ми відскакує від діри, прикритої ялиновою лапою. "Та він підірваний!" – посміюючись з нашого переляку, визнаються робітники. "А раптом не вибухнув?" Головлікар теж попереджає: ні чіпати, ні наступати на залишки снарядів можна.

_akh3646

Фото: А.Уманець

Медперсонал лякається, але, здається, вже більше за звичкою. Якщо, звичайно, можна звикнути до постійної війні за вікном. "У нас робочий день починається з того, що ми приходимо після обстрілу на роботу, бігаємо в паніці якийсь час, а потім починаємо вимітати, прибирати, ремонтувати. Все це не нове для нас. До однієї співробітниці в будинок снаряд влітав два рази. Ми ж всі живемо тут поруч – Мар'їнка, Кремінна, Олександрівка, 12-й селище, 7-й селище. всі знають, як це – жити під час війни...", – кажуть лікарі.

Ми йдемо з лікарні, де почали розносити обід, під звуки "калини кучерявоъ". По сусідству – міська лікарня № 14, також покалічена осколками снарядів. За що їм так дістається, люди в білих халатах сказати не можуть. Просто працюють, буденно попереджаючи: "На задньому дворі снаряд – не наступыть!"



Всі подробиці в спецтемі Протистояння на сході України

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Loading...