Два роки бойових дій в Донецьку: "Бойовики стріляли з артилерії, два рази газом нас труїли"

У липні цього року аеропорту Донецька могло б виповнитися 85 років, якщо рахувати з дня постанови Сталінської міськради про виділення території "для будівництва аеродрому цивільної авіації в місті Сталіно" (так називався Донецьк з 1924 по 1961 рік. – Авт.). Однак до свого чергового ювілею аеропорт не дожив. За півроку течії "російської весни" на Донбасі з травня 2014 року по січень 2015-го аеропорт методично руйнувався обстрілами бойовиків "ДНР" не просто вщент, а до голої землі. За цей час він встиг стати символом протистояння агресорам, а також саме завдяки донецькому аеропорту українських солдатів стали називати "киборгами".

Перша картина війни

Два роки тому, 26 травня, Донецьк ще не знав, яким буде цей день. Напередодні на підконтрольних українській владі пройшли вибори глави держави, а в Донецьку – черговий мітинг. У ніч на понеділок жителі будинків біля аеропорту в соцмережах розповіли про дивну активності навколо будівлі дапа – так скорочено почали називати Донецький аеропорт ім. Прокоф'єва. Всередині старого терміналу перебували українські бійці з Кіровоградського спецназу, які охороняли аеропорт. Вночі на територію пробралися бойовики "ДНР", які ультимативно запропонували спецназівцям покинути аеропорт до ранку. Пропозиція була зустрінута відмовою. Один з колишніх донецьких силовиків, який змінив присяги, провів близько сотні загарбників через чорний хід в будівлю нового терміналу аеропорту. Планувалося встановити контроль над диспетчерською вишкою і злітно-посадковою смугою, щоб приймати військові вантажі. Очолив захоплення нині опальний в "ДНР" бойовик, командир батальйону "Схід" Олександр Ходаковський.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Вранці в понеділок через все місто в сторону аеропорту мчали тентовані вантажівки, набиті бойовиками з характерною зовнішністю. Пізніше донеччани дізналися про те, що на захоплення аеропорту були кинуті підрозділи чеченців, осетинів та інших кавказців. При цьому до раннього ранку аеропорт ще функціонував, відправляючи літаки. Олена Афанасенко разом з чоловіком планувала летіти до Туреччини на відпочинок і рано вранці вони виїхали в сторону ДАП.

"На перехресті, де супермаркет "Метро", даішники машинами перекрили дорогу в аеропорт. Ми з сумками, з дітьми, намагаємося пояснити, що у нас квитки на літак, але нас відправляють в турагентство за поясненнями і кажуть, що аеропорт літаки не випускає. Ми близько години стояли і чекали, що ситуація вирішиться, але довелося розвернутися і їхати назад додому, – розповіла Олена. – Були обурені до глибини душі. Потім довго розбиралися з агентством, яке не хотіло повертати нам гроші за невикористану путівку".

Поки Олена з чоловіком і дітьми, а також десятки інших туристів намагалися зрозуміти, що відбувається, по новому терміналу аеропорту розосереджувалися бойовики. Вони влаштували кілька вогневих точок, а їх командування залишило аеропорту. Останній борт на Київ пішов о 7-й ранку, а вже близько полудня українські штурмовики Су-25 і вертольоти Мі-24 нанесли авіаудар по позиціях бойовиків.

Донеччани згадують, як бачили кружляють в стороні аеропорту літаки, викидають теплові пастки. Практично для всіх мирних жителів це було перша в їхньому житті картина війни. "Це було настільки страшно, що не вірилося, що все це по-справжньому, – каже мешканка селища шахти "Жовтневий рудник" Неля Афіногенова. – Здавалося спочатку, що це вчення якісь. Але коли на сусідній вулиці ця теплова пастка впала на дах будинку і він загорівся, стало зрозуміло, що життя наше вже не буде колишньою".

Судний день забрав життя

Особливо важко довелося і жителям мікрорайону Путилівка – бойовики, вибивані українськими військовими з аеропорту, почали відходити спочатку під Путиловский міст, в лісопосадку, потім – в глибину житлових кварталів Київського проспекту. "Дітей тоді відпустили зі шкіл раніше, всюди бігали камуфляжники, у одного був гранатомет на плечі. Міліціонери не пропускали транспорт навіть на Путиловський міст, а за ним лунали звуки вибухів, стрілянини, крики. Але люди, мирні жителі, які стояли на зупинках або йшли додому з магазинів, немов не сприймали всього цього серйозно, як у комп'ютерній грі. Хтось навіть рвався сфотографувати на мобільний, що там відбувається, його не пропустили охоронці біля мосту, обірвані брудні бойовики", – згадав житель Путилівки Олександр Сенченко.

Фото: ТАСС

У цей судний день бій в аеропорту забрав дві мирні життя – молодого паркувальника, який, стоячи в скляному конкорсі залізничного вокзалу знімав те, що відбувається над аеропортом, і продавщиці ринку на Привокзальній площі. Обидва загинули від осколків розірвалися снарядів.

Увечері список жертв поповнився: бойовики з аеропорту, який вже повністю був під контролем ЗСУ, намагалися повернутися в центр Донецька на двох вантажівках. Чи то через те, що вантажівки йшли на високій швидкості і їх прийняли за прорив українців, чи то за наказом когось з командування, але машини були обстріляні з гранатів і кулеметів такими ж "ополченцями". На наступний день мер Донецька Олександр Лук'янченко заявив, що за документами, вилученими у загиблих бойовиків в донецькому морзі, всі вони – громадяни Росії.

"Кіборг": "Затишшя тільки сниться"

З 26 травня розпочався відлік 242 днів, до 21 січня 2015 року, протягом яких його утримували українські військовослужбовці, прозвані за хоробрість "киборгами". Обстріл з боку Донецька вівся постійно, навіть вночі. Один із захисників Донецького аеропорту Юрій Шкабура розповів Сегодня.ua, що позиції українських військових весь час перебували під вогнем бойовиків, які стріляли з усього що було.

"Стріляли постійно. Лише іноді вдень можна було перепочити і поїсти – розігріти банку тушонки. Спочатку вони близько не могли підійти – ми з другого поверху били по ним, Там у нас і ДШК (крупнокаліберний кулемет. – Авт.) стояв, і РПГ (ручні протитанкові гранатомети) були. Бойовики стріляли з артилерії, два рази газом нас труїли... Перший раз думав, що взагалі не виживу – очі сильно різало, задуха було, дихати не міг. думав, що мені кінець прийшов. Другий раз взяв вологу серветку і через неї дихав. вони хотіли нас викурити на відкритий простір, але ніхто не вийшов. Добре, що у хлопців була пара протигазів, на постах вони стояли і відбили атаку. З боку старого терміналу (на відстані в кілька десятків метрів. – Ред.) по нам постійно працював кулемет "Скеля". Голови не можна було підняти, але бувало, що наші хлопці висовувалися і з кулеметів гасили його", – розповів Шкабура.

Фото: соцмережі

"Кіборг" розповідає, що пережите наклало важкий відбиток не тільки на спогади, а й на здоров'я. "Останні півроку тільки затишшя рідко сниться. Пройшов курс реабілітації. Зараз ось в неврології проходжу обстеження. Тиск високий піднімається і голова болить. Це все контузія. Через півтора року я тільки починають повертатися до нормального життя, а спогади тих подій не перестають турбувати", – розповів "кіборг".

Розбирають на метал і плитку

Практично відразу після закінчення боїв за аеропорт незаконні збройні формування почали роботу з "розчищення завалів". Від імені "влади Донецька" заявляли, що з часом відновлять аеропорт, а насправді – різали залишки конструкцій на металобрухт.

"В кінці березня в сторону аеропорту і назад частенько можна було побачити бігають тентовані фури, – розповідає місцевий житель Сергій. – По вулиці Артемівської їздили. Вранці – туди, ввечері – назад. Але наш народ окатий, люди відразу дізналися, що це метал вивозять з аеропорту".

Фото: ТАСС

Інші мешканці окупованої шахтарської столиці говорять, що з аеропорту бойовики вивозять не тільки метал, але і навіть тротуарну плитку.

"В аеропорту була плитка-"фемка", яку в інших частинах міста я ніколи не бачив, – каже будівельник Іван Стрельченко. – І яке ж моє було здивування, коли я на ринку біля залізничного вокзалу побачив у продажу таку ж плитку! Природно, вживану. Виходить, вивозять з аеропорту не тільки метал, але і навіть тротуарною плиткою не погребували!".

Зараз розчищають завали аеропорту не будівельні бригади, а бойовики, які виконують навіть саму чорнову роботу. Все пояснюється просто, робота на об'єкті добре "оплачується".

"Я пам'ятаю, що навіть рядові" ополченці "мало не по головах один одному топталися, щоб їх направили розчищати аеропорт. За це платили чималі гроші. Пиляли все що можна, починаючи від металевих балок і закінчуючи мідними проводами і покрученими останками авіаційної техніки", – розповів нам донеччанин Дмитро Сокол.

Жителі Донецька щиро сумують за втраченим аеропорту. "Він був такий гарний, сучасний, його ж повністю реконструювали до Євро-2012! Я думав, що після бою 26 травня українські військові закріпляться там, підтягнутий сили з боку Авдіївки і зайдуть в Донецьк, щоб покінчити з бойовиками раз і назавжди. Але чомусь цього не сталося, – каже місцевий житель Олег Пігальцев. – Коли в січні 2015 року з аеропорту пішов останній "кіборг", всім стало зрозуміло, що початок війни ми бачили, а ось її кінця доведеться чекати довго".