"Д'юті-фрі" на лінії розмежування: забагато незручностей за дешеву картоплю, якої не забереш

<p>Фото: А. Іванов</p>

<p>Фото: А. Іванов</p>

<p>Фото: А. Іванов</p>

<p>Фото: А. Іванов</p>

<p>Фото: А. Іванов</p>

<p>Фото: А. Іванов</p>

<p>Фото: А. Іванов</p>

<p>Фото: А. Іванов</p>

<p>Фото: А. Іванов</p>

<p>Фото: А. Іванов</p>

<p>Фото: А. Іванов</p>

<p>Фото: А. Іванов</p>

1/12

Відкритий близько двох тижнів тому гуманітарно-логістичний центр між окупованою Горлівкою і вільним Артемівському поки що не користується популярністю у жителів непідконтрольних територій Донбасу. Хоча, здавалося б, ідея непогана. Але підкачало, як завжди, виконання. Журналісти Сегодня.ua з'їздили туди і дізналися, чому.

За 200 рублів – до Майорська

Ранній ранок, автовокзал "Південний". Єдиний працюючий автовокзал Донецька. Звідси можна виїхати на блокпост в Майорського, за Горлівкою. Десь біля Майорського – той самий центр з недорогою картоплею і підзабутими в шахтарській столиці банкоматами.

Автобуси з табличкою "На Майорський блокпост". Біля нього вже багато людей з сумками і баулами. Комунікабельний водій збирає по 100 гривень або 200 рублів з пасажира. "Так, скоро їдемо... Так, до блокпоста... Ні, не переїжджаємо..." Потім, уже за кермом, він влаштує цілу лекцію принишклим пасажирам. "Знімайте з паспортів "денеерівські"обкладинки, інакше українські прикордонники образяться і вас затримають!" – Лякає він, не випускаючи кермо з рук. Пасажири поглядають на паспорти в руках, але "денеерівських" корочок немає ні в кого.

Фото: А. Іванов

До "вразливих" прикордонників їхати більше півтори години, минаючи штук шість блокпостів бойовиків. Багато хто з них кинуті, на інших мляві солдати жестами просять пасажирів показати паспорта хоча б у вікно. Пропускають. Тільки один раз "Чоловіки, вийдіть з автобуса!"

Блокпост у Майорського починає з першої (точніше – останньої) машиною в довгій автомобільній черзі. У день нашої поїздки біля кордону витягнулося більше 200 автомобілів. І близько півтисячі людей – окремою чергою – на автобус.

"Вова з автоматом" і "ялинка" з людей

Розпитування, як проїхати в логістичний центр, не дали результату. Хтось знизував плечима, хтось щось пригадував, так не пригадав, опитані прикордонники махнули в сторону Артемівська: "Туди їдьте". Альтернативи не було – в чергу!

Автобус називається "тридцятка" – тому що возить народ за 30 гривень на Артемівськ через інший блокпост – КПВВ "Зайцеве". Відмітний елемент цього автобуса – сердечко-паззл, прикріплене до лобового скла. Ну і дивовижна місткість: на наших очах в автобус об'ємом до ста осіб влізло півтораста.

"Їхати треба всім!" – Під цим девізом водії та кондуктори автобуса вибудовують в салоні людей і викладають багаж. "Ялинкою, ялинкою стаєте!" – Командує начальник керма. Пасажири стають "ялинкою", двері зачиняються, щоб насилу відкритися тільки в "Зайцеве".

Фото: А. Іванов

Дві з половиною години ми чекаємо наступний автобус. Черга знайомиться, перекидається жартами і категорично не рекомендує використовувати в якості туалету довколишнє поле. Чергою управляє прикордонник, прозваний "Вова з автоматом". Вова хрипко покрикуючи, змушує чергу притискатися до узбіччя, щоб пропустити під'їжджають автомобілі. Звичайно ж, дві черги – звичайна і пільгова, раз на півгодини вони починають з'ясовувати один з одним відносини. "Куди поїхав?" – Кричить "Вова з автоматом" обом водіям. Ті злякано шарахаються, черга добродушно посміхається. Тут, здається, ненавидять тих, хто на колесах.

Підходить автобус, "Вова з автоматом" перевіряє швиденько паспорти і випускає щасливчиків з черги на волю. Ми повторюємо вправу "ялинка" і намагаємося розпитати водія, де ж все-таки знаходиться цей чортовий ринок – він же гуманітарно-логістичний центр. Змилений водій шипить нам "Поїхали, поїхали!" і газує. Їдемо...

Повз зі швидкістю автобуса

На КПВВ "Зайцеве" ми розуміємо, що проїхали повз логоцентра. Тутешні прикордонники махають нам вже у зворотному напрямку, але як вибратися звідси людям без автомобіля – поки не дуже ясно. Тим часом наш автобус вже пройшов перевірку і рветься в Артемівськ. Але нам би ринок ...

Через чверть години ми в Артемівську. На приміської автостанції стоїть черга знайомих розмірів. "На Майорськ", – підтверджує наші здогадки одна з жінок у черзі.

Розговорилися. Пощастило – Ірина розповіла про ринок, про те, що її сестра там торгує. "Ну як вам сказати... Людей, звичайно, не дуже багато. Купують, але не так, щоб активно. У кого є машини, ті, звичайно, їдуть в міста – Артемівськ, Костянтинівку, Слов'янськ, закуповуються по повній програмі, і банкомати там різні, і аптеки позаполнее. Ну ніхто ж не поїде за півсотні кілометрів від Донецька за парою мішків картоплі, – каже жінка. – На автобусі рідко у кого виходить, це треба відразу уламувати водія, щоб зупинив біля цього місця. Ринок же не відразу видно з дороги, а автобуси носяться швидко-швидко, ще й забиті під зав'язку. І навіть якщо зупиняться, випустять, і ви скупіться – хто вас підвезе на блокпост? Треба ловити попутку або той же автобус. Тут уже як пощастить. Пішки-то далеченько йти".

Фото: А. Іванов

Далеченько – кілька кілометрів. Втім, відбувається диво і ми потрапляємо в заповітне місце – гуманітарно-логістичний центр. У народі ж він вже отримав свою назву – "дьюті-фрі". Зізнатися, ми б відразу не помітили за густий посадкою синьо-жовті навіси для торгівлі. На цій ділянці пусти машини носяться досить скоро, і вертіти головами нам довелося більш ніж усередині. Але – знайшли, вийшли і подивилися.

"Щоб черг не було"

У другій половині дня тут порожньо: троє людей купують ті самі пару мішків картоплі і хтось б'ється біля терміналу в мобільному відділенні "Ощадбанку". Судячи з бурмотання, тут можна зняти гроші в необмеженій кількості, без жодних лімітів. Це добре, це обнадіює.

На стояночке три автомобілі. Тиша, спокій і тільки маленький черв'ячок гризе душу: аж надто тут простір таке, добре прострілює. Не дай Бог... А адже всяке вже бувало.

"Ви зрозумійте, – каже чоловік, дуже схожий на керівного працівника, – центр відкритий, щоб не було спекулянтів і черг на блокпостах. І щоб не було контрабанди. Ось в Горлівці скільки картопля коштує? Десять-дванадцять гривень за курсом? А тут – 4,5 гривні, помідори – по 8 гривень... Можна рублі навіть поміняти за курсом 3,05 за десять рублів".

Фото: А. Іванов

"Але головне – доїхати сюди", – подумки додаємо ми. Однозначно: на логоцентр треба запускати окремі автобуси з Горлівки, Макіївки, Донецька. Хоч три чотири рази на день за розкладом. Тоді в поїздках буде сенс. Без автомобіля поки на цьому ринку посеред степу робити нічого. На автобуси "Майорськ – Зайцеве" розраховувати нічого – вони пролітають повз ринок, без зупинки. А з покладеними 50 кілограмами товарів, які можна купити на цьому ринку, потрапити в автобус або зловити авто – нереально.

"Ви знаєте, я і на автомобілі навряд чи поїду, – поділився з нами дончанин Ігор Маслюков. – Їхати з Донецька палити дорогущий бензин, стояти на блокпосту в черзі або намагатися проїхати без черги – заради чого? Горлівчанам, може, і зручно, а от нам – вже точно немає. Я не знаю для кого цей дьюті-фрі на відшибі побудували. Поїздка поки, за моїми підрахунками, себе не окупає, тому я не поїду".

У південному напрямку, на Маріупольській трасі, біля пункту пропуску "Бугас" будують такий же гуманітарно-логістичний центр. Наскільки буде життєздатний ринок у Бугас – дізнаємося в кінці місяця, коли цивільно-військова адміністрація Донецької області запланувала його відкриття.