Як живуть села окупованого Донбасу: тотальне зубожіння, розграбовані підприємства і викрадення людей

Якщо в містах Донбасу, окупованих бойовиками, можна якось жити, то в захоплених селах і селищах доводиться тільки виживати. Сегодня.ua поспілкувалася з жителями невеликих населених пунктів у різних частинах Донецької області.

Південь: село Безіменне – розгул бойовиків і мертвий сезон

Село Безіменне на узбережжі Азовського моря покинуло більше половини з двох тисяч його жителів. Колишнє ще пару років тому місцевим бюджетним курортом, Безіменне перетворилося на форпост бойовиків так званої "ДНР", які відчувають себе як вдома.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Наше селище, колишній рибколгосп, буквально вимерло. Від нас постійно стріляють з артилерії – куди не знаю, напевно, в Широкине. Вікна вже один раз тріснули від вібрації, – поділилася мешканка села Олена. – Багато порожніх будинків, в них живуть "камуфляжні". Люди пропадають – нещодавно сусід приїхав, який живе на мирній території України, будинок провідати, кажуть, до нього зайшли військові – і все, ні слуху ні духу про людину".

Пансіонати та дитячі табори відпочинку – все це давно стало базою для проживання бойовиків і ремонту техніки. "Ми жили за рахунок лову риби та літнього відпускного сезону, але ось уже другий рік – глухо. Хто сюди відпочивати приїде, коли в сусідах – постійно п'яні бойовики, море заміноване, і стрільба щоденна? – каже Олена. – Розграбували все, що можна, з пансіонатів ліжка і килимки повиносили. Як все це відновлювати, коли?"

Життя у безименцев тужлива і сірка. Слава Богу, є вода і електрика, а от з продуктами туго і коштують вони недешево. "Бичок азовський – по 23 гривні кілограм, де це бачено, якщо він стільки ж коштує і на ринках, наприклад, в Донецьку? – обурена Катерина. – Йому тут ціна десятка".

В останні дні виїзд з Безіменного для жителів утруднений – дороги раз у раз перекриваються бойовиками.

Північ: селище Червоний партизан – гаряча точка

"У другій половині січня до нас прийшла "ДНР". На жаль, у нас стратегічне розташування, – розповідає місцевий житель Тимур. – Ми перебуваємо на трасі Донецьк – Горлівка, і за цю дорогу "ДНР" багато чого готова було віддати. У нас взагалі унікальне місце. На вежі (водонапірна вежа. – Авт.) було два прапори – України та "ДНР". На дорозі блокпост український, а з боків від нього далі – позиції і блокпости "ДНР". Сильних боїв у нас не було. Звичайно, стріляли коли "ДНР" на штурм пішла. Щось вибухало. Все по підвалах сховалися, а коли вилізли – все вже закінчилося. Не можна сказати, що при Україну жилося погано. Зараз куди гірше. Постійна невизначеність у нас".

Місцеві жителі кажуть, що з настанням літа ситуація трохи покращилася.

"У нас же хто газом топить, а є й ті, хто вугіллям. Так після боїв ні того, ні іншого не було. З електрикою теж проблеми були. Але, зараз начебто все налагоджується, – пояснює Тимур. – Дуже турбують артилерійські канонади з боку Ясинуватської розвилки. Раніше у нас дороги були погані, а тепер їх зовсім немає – через нас техніка постійно туди-сюди мотається, дороги розбиває. З продуктами досить напружено. В основному закуповуються про запас, а за їжею їдуть до Донецька. Роботи немає. Багато чи в на мирну територію виїхали або від безнадії в "ДНР" залишилися".

Схід: смт Кутейникове – безнадія і злидні

Відносно спокійне селище міського типу на шляху до російського кордону останні обстріли пережило минулого літа. Для жителів зараз головна проблема – це ціни на продукти і відсутність роботи, як наслідок, – грошей. "Ще трошки працює комбікормовий завод, на якому бере корми для птиці птахофабрика в Донецьку, але ціни на яйця це птахофабрики вищі, ніж на російські", – поділився житель смт Олексій Куж. Виживають селяни як можуть: більшість виїхали до Росії на роботу, хтось возить у своєму авто з Донецька людей на КПП "Успенка", хтось перебивається випадковими заробітками.

"Металобрухт ріжуть і здають", – каже Олексій. За його словами, через Кутейникове до останнього часу йшли склади з озброєнням і бойовою технікою бойовиків. При цьому залізничні колії не раз підривалися невідомими.

Фото: Соцмережі

"Підсумок "русского мира" – в Кутейникове убогість і розруха, зупинені всі підприємства. Думаю, обладнання теж пиляють на метал. Всі хто міг – поїхали подалі, ті хто залишився – виживають на своїх городах. Та й там страшнувато працювати – раптом снаряд в землі залишився розірвався. Старим, як вони кажуть, все одно, а молоді при першій же можливості тікають", – каже Олексій.

Захід: смт Старомихайлівка – сіра зона

Мабуть, найгірше себе почувають жителі "сірої" зони, – яка не контролюється ні самопроголошеною "ДНР", ні українською владою. У подібній умовно нейтральній зоні знаходиться село Старомихайловка, яке межує з Кіровським районом Донецька. Місцеві жителі розповідають, що на їхніх вулицях можна побачити як українських військових, так і бойовиків.

"У західній частині раніше бачили військовослужбовців ЗСУ, а от з боку Донецька заходить "ДНР". Хоча, останнім часом "ДНР" закріпилося тут грунтовно. Артилерію підігнали, – розповідає місцевий житель Сергій. – "ДНР" тут контролює дуже відносно. Начебто б вони є, а з іншого боку, якоїсь офіційної влади, наприклад, як у тому ж Донецьку – немає. Одні камуфляжники (бойовики, – Авт.), але вони в основному воюють, до мирних жителів справи немає. Останнім часом часто піддаємося обстрілу. Навіть до мене у двір прилітало. Добре, що не великий калібр, але труснуло знатно. А ось в цілому з електрикою, звичайно, біда, та й з водою. Останнім часом нас знатно прасують снарядами – перебиває комунікації. Зв'язок дуже погано ловить. Вулиці порожні, нічого не працює. Багато, дуже багато людей роз'їхалися, а ті, хто залишився – зайвий раз не з'являються на вулицях".