Кладовище бойовиків в Донецьку: територія розростається, а свіжі могили без квітів і свічок

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

<p>Фото: Соцмережі</p>

1/19

У Донецьку кладовищі бойовиків, іменоване найманцями "Алеєю слави", за останній рік розрослося в три рази. Сьогодні його площа становить понад семи тисяч квадратних метрів, і це не межа, судячи з могильним заготівлях.

НОМЕР АБО ХРЕСТ. На кладовищі селища шахти "6-Капітальна", у смт Моспине під Донецьком – свіжі могили з табличками "Невідомий боєць". Їх десятки, можливо, сотні. Є й установлення православні хрести з пронумерованій дощечкою. Подекуди до них прикріплені фотографії. Молоді хлопці та дівчата, дорослі чоловіки дивляться в об'єктив, стискаючи в руках зброю. Фото вицвіли і змінили обличчя тих, хто на них зображений.

Фото: Соцмережі

На свіжих могилах ще не просіла земля, але на них рідко зустрінеш квіти або свічки. Тут знаходять останній притулок бойовики, і далеко не всі їхні рідні люди знають, де загинув їхній син або дочка. "Родичі невідомих, буває, приїжджають у пошуках могили близьких. Вони ж усі під номерами. Через морг шукають. Нещодавно з Єнакієвого люди приїжджали – у них тут, виявилося, син похований. І ось часто вони зможуть сюди приїжджати його відвідувати? Природно, немає", – відповідає на своє ж запитання землекоп, який представився Олександром.

Кладовище "6-Капітальної" почало розростатися торік, та й зараз тут вже готові кілька ям – мабуть, про всяк випадок. Якщо врахувати, що всього в парі кілометрів, під Моспіно, розташований полігон бойовиків, на якому не змовкають звуки артилерії, випадок може настати в будь-яку хвилину. Втім, місцеві жителі навіть не повертають голови на звук стрілянини. Звикли вже. "Ніяк не настріляв", – бурчить літній чоловік в очікуванні маршрутки, яка ходить сюди раз на півгодини, а то й рідше.

Сам цвинтар умовно поділений між мирними і воювали. У більшості мирних жителів останнє пристановище доглянуто і вичищено, у бойовиків, як уже говорилося, лише кілька укритих вінками могил. Останні датовані кінцем серпня цього року. Дуже багато січневих і серпневих торішніх. Здається, з табличок з датами можна вивчати історію військового конфлікту на Донбасі. Ось серпня 2014-го (бої під Іловайськом), от червень 2015-го (бої під Мар'їнкою та Широкине)... Але якщо є табличка з ім'ям і датою – це добре. Набагато гірше безіменним "бійцям №...", до яких ніхто і ніколи не прийде.

Фото: Соцмережі

БЕЗ ЧУЖИНЦІ. Працівники донецьких кладовищ вже нічому не дивуються. Теж звикли. "Хоч не змушують нас лопатами копати, техніку спеціальну приганяють – вже навіть знають яку. Тут адже глина одна, не всякий трактор може яму вирити. При цьому кожен батальйон копає для себе, ховати чужинців у такі заготовки нам не можна, – говорить копач Олександр. – Скільки будемо ховати, ніколи не знаємо. Нам телефонують і ставлять вже перед фактом, що привезуть стільки-то трун. Особливо багато ховали, коли бої йшли за аеропорт. Привозили в основному невідомих".

За словами Олександра, тіла на кладовищі іноді доставляють в страшному стані. "Бувало й таке, що гумові рукавички доводилося вдягати, щоб труни вивантажити з машини. Трупи привозили вже настільки розклалися, що вони текли! Запах в кузові машини стояв страшенний! Але робота є робота, та й хто нам дозволить відмовитися?" – ділиться співрозмовник.

Фото: Соцмережі

КЛАДОВИЩА РОСТУТЬ. Також, як розповіли доглядачі інших цвинтарів, ховають бойовиків і на Південному кладовищі під Донецьком. "Пару раз ховали за день по вісім чоловік, – розповів співробітник кладовища. – Тут у них своє місце окреме". Всього, на думку доглядачів, загальна кількість похованих у Донецьку бойовиків дотягує до п'яти тисяч. Через обстріли в Донецьку закритий доступ на два цвинтарі – Застанціонное (більш відоме як "15-е цвинтар") в Куйбишевському районі і Ново-Ігнатьевське в Київському районі, біля аеропорту. Сотні донеччан ось уже другий рік не можуть потрапити на могили своїх близьких.

"Звичайно, закриті кладовища не охороняють автоматники з собаками, і потрапити на них можна, але жодна нормальна людина туди не поїде – адже там все заміновано, розтяжок повно, – говорить донеччанка Анастасія Березова, близькі якій покояться на кладовищі під аеропортом. – Я могили своїх батьків вже два роки не провідувала. Сказати, що серце щемить через це – нічого не сказати. Вони мені дуже часто сняться, приходять до мене, а я їх провідати не можу".