"Нам зламали життя": війна в Донбасі зруйнувала долі і надії людей

Для одних війна забезпечила небувалий соціальний ліфт, для інших – в прямому сенсі зламала долі, змусивши адаптуватися до непростих реалій зони бойових дій.

Мрії й проблеми

Мирні жителі, які опинилися в зоні бойових дій, розповідають, що не було якихось особливих передумов для збройного протистояння, яке охопило більшу частину Донбасу. Війна просто почалася – і все.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Ми якось взагалі гадки не мали, що може початися таке, – ділиться донеччанин Ігор. – Та й зараз важко повірити. Звичайно, 2014 року всюди відбувалися всякі мітинги, але тоді по всій країні була хвиля заворушень. А потім почалася війна в Слов'янську . і навіть тоді була тверда впевненість, що все це досить швидко вирішиться. На жаль, надії не виправдалися. Я зрозумів, що все серйозно, коли над Донецьком почали баражувати літаки і вертольоти. Щось робити було вже пізно, вирішив перечекати до найкращих часів. Досі чекаю. Три роки – як один моторошний день, просто викреслені з життя. а плани були грандіозні – покупка квартири, створення родини... Тепер це – мрії. Жити в окупованому місто нестерпно, а їхати – нікуди. Фактично нам зламали життя".

Місцеві жителі діляться, що війна принесла не тільки жах постійних обстрілів і відчуття можливої загибелі, а також додала масу бюрократичних проблем.

Фото: Соцмережі

"Я живу в Донецьку і мені доводиться вирішувати купу непотрібних проблем, яких би не було, якби нам не принесли війну. Мені не довелося б думати, як вивезти дитину на підконтрольну територію, щоб дочка отримала нормальний шкільний атестат. Не ламала б голову над отриманням її паспорта. Знала б, що моє підприємство працює і я отримую зарплату вчасно, сплачую всі податки і внески, в тому числі і заробляю собі на пенсію. Зараз ми змушені мовчати і озиратися, і ненавидіти тих, хто влаштував у нас тут побоїще", – говорить донеччанка Інна.

Голодне процвітання

Жителі, які покинули Донецьк під час бойових дій, розповідають, що довелося починати жити за нуля. Причому якщо раніше могли планувати своє життя виходячи з бажань і потреб, зараз доводиться виходити з можливостей.

"Якби не війна, напевно, ми жили б в Донецьку, син закінчив там школу і спокійно поступив би до Донецького національного університету, як і мріяв. Але замість цього змушені були виїхати в нікуди, влаштуватися в Черкаській області і думати як жити далі – розповіла колишня донеччанка Олена Каравай. – Замість спокійного плину життя – постійний страх втратити те, що є. Син поступив не зовсім на ту спеціальність, на яку хотів, а туди, куди зміг пробитися на бюджет. У Донецьку залишилися батьки чоловіка, але з ними ми припинили спілкування, бо неможливо було слухати докори в тому, що ми втекли, а ось в "ДНР" вже процвітання ось-ось настане. При цьому ми відправляємо щомісяця їм гроші на картку, щоб їм було що поїсти на момент цього процвітання".

Разом з тим, збройний конфлікт відбивається й у взаєморозумінні на побутовому рівні – політичні погляди можуть стати каменем спотикання.

"Дружина забрала сина, сказала, що я ненормальний, раз хочу поїхати з Донецька. Ми постійно лаялися на цей рахунок, в результаті – вона зі мною не спілкується. Сина я бачу тільки по "Скайпу", дружина не збирається привозити його до мене, а коли я приїжджаю до Донецька, уникає зустрічей. а колись у мене була родина, якій заздрили друзі! Ми думали про другу дитину, про покупку дачного будиночка. Все пішло прахом..." – з гіркотою розповів свою історію житель Кропивницького Віталій Черновський.

Фото: twitter.com/DoneckiiPatriot

Велике село

Ті, хто залишився в Донецьку, розповідають, що на перший погляд, навіть незважаючи на постійні залпи вдалечині, місто може здатися цілком благополучним. Комунальники метуть вулиці, дорогами повзуть тролейбуси і автобуси, а пенсіонери товчуться на ринках. Однак донеччани визнають, що за три роки в місті нічого не змінилося на краще – розвиток колись процвітаючого мегаполісу зупинився.

"Думаю, я не помилюся, якщо скажу, що практично всі донеччани люблять спорт і особливо футбол, – ділиться донеччанин Євген. – У нас така потужна команда була, і коли проходив чемпіонат Євро-2012, всі з гордістю хворіли під українським прапором. А тепер цього немає. Немає і хокею, який останніми роками розвивався просто з космічною швидкістю. Спортивний комплекс "Кальміус-арена" повинен був відкритися ще в серпні 2015 року, там обіцяли проводити матчі Континентальної хокейної ліги і чемпіонат Європи-2015 з баскетболу. Ми розвивалися , досягали, будували, росли. а тепер – все. Днями в інтернеті прочитав, що якби було мирний час, зараз би на набережній вже закінчили будівництво декількох житлових комплексів з кількох хмарочосів. Місту і 150 років немає, а воно так бурхливо розвивалося. Прочитав і мало не розплакався. Виходить, що ми приречені бути просто великим селом".

"Людей втоптують в бруд"

Багато хто з тих, хто в довоєнному Донецьку почувався цілком упевнено, тепер змушені пристосовуватися до обставин, що склалися.

"Зараз простій людині практично нікуди податися. У мене дві вищі освіти і до війни була хороша робота. Я заробляв близько 3000 дол. на місяць, і цілком впевнено дивився в майбутнє. Зараз я змушений працювати в таксі... – розповідає місцевий житель Юрій. – Ще на самому початку війни мене намагалися загітувати працювати на всякі там "відомства ДНР", але я не хочу з ними зв'язуватися – прекрасно розумію, що це буде співпраця з бойовиками. Був час, я намагався знайти нормальну роботу в Донецьку, але так чи інакше все виявилося зав'язано на "ДНР", а це мене не влаштовує. Не хочу, щоб потім при виїзді на нормальну територію мене обґрунтовано звинуватили у співпраці".

Фото: AFP

Також донеччани зазначають, що зараз співробітники різних "правоохоронних" відомств т.зв. "ДНР" діють далеко не за буквою юридичних норм і місцевим жителям рідко, коли доводиться сподіватися на справедливість.

"Жити в Донецьку доводиться за законами джунглів. Хто хоч раз стикався з теперішніми "поліцейськими ДНР", розуміють, про що я говорю. Навколо твориться якесь правове беззаконня. Тут людина, хоч трішки наділена владою, не упустить можливості, щоб довести свою перевагу, – коментує донеччанин Костянтин. – Ось нещодавно вдень на вулиці, в центрі міста підходять до мене люди в камуфляжі. Просять пред'явити документи. У мене паспорт з собою. Я їм показав, і у відповідь попросив їх представитись – цікаво стало, хто такі вони. На звичайних "поліцейських" не схожі. А їх старший покосився так на мене, каже: "Випендрюватимешся тут – посидиш кілька діб за ґратами, подумаєш". Нас всіх позбавили права вибору і свобод, а з усіх щілин повилазили незрозумілі особистості. Раніше він був слюсарем, а зараз – депутат "республіки". Хто ці депутати? Хто їх вибирав? Тільки і дивишся, як по місту кортежі з мигалками носяться. Менти і судді захищають царьків, які стали на чолі, а простій людині залишається сподіватися тільки на себе".