Тиждень перемир'я в Донецьку: зруйновані будинки, спорожнілі магазини і повні вулиці бойовиків

У Донецьку тиждень перемир'я – і... "найбільше у світі "нічого". За словами місцевих жителів, нічого не змінилося. Нічого не сталося такого, що змусило б посміхнутися і зітхнути "Ну, нарешті!"

Нескінченні обстріли

Почнемо з того, що стріляти не перестали. "Не було дня на цьому тижні, щоб не гуркотіло. З Червоногвардійки луплять "Гради" – біля аеропорту приземляється. У центрі міста "гупало" так, що вікна вже не деренчать, а колихаються в рамах, – розповіла Сегодня.ua донеччанка Ірина Світлична . – У Київському районі, на Петрівці, на Жовтневому як ніби нічого й не змінювалося – все так само прилітає в будинки, все так само гинуть люди. Минулої п'ятниці довелося дитину зі школи раніше забрати, вчитель подзвонив. Сказав, що обстріли сильні, і дітей треба терміново по домівках розвести".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Після оголошення режиму тиші минулої неділі жителі Донецька за кілька годин постаралися зробити масу справ: зробити закупівлі продуктів, проїхати в небезпечні райони провідати свої квартири, погуляти разом з дітьми. "Ми як відчували, що це ненадовго, – каже Ірина. – Брат поїхав на Жовтневе селище, так там знову бахкає. По телевізору нам доводять, що це українська армія обстрілює селище, а брат приїхав і каже: "Яка ж це українська армія, якщо з самого селища і стріляють в Авдіївку?"

Бойовики на вулицях

Вони скрізь – на вулицях, у магазинах, у лікарнях і кінотеатрах. Вони одягнені або в "гірку", або в "піксельку" – так називається військова форма у бойовиків. "Вони звичні, як елементи міського пейзажу – тумби або лавки на зупинках. Ніхто не проситься сфотографуватися з ними, їм не дарують квіти, і дівчата не дивляться їм томно вслід. Вони нікуди не зникли разом з війною, вони й не збиралися. Бойовики відчувають себе господарями у місті, при цьому міста не знають", – розповідає донеччанка Анастасія Шиліна.

За її словами, бойовики дуже люблять гуляти сім'ями на бульварі Пушкіна, "відчуваючи себе причетними до якоїсь вищої касти".

"Були в лікарні з дитиною, здавали кров. Сидимо у черзі, підходять двоє у формі, чекають, поки з кабінету вийде відвідувачі, і зі словами "Ну, ми без черги, нічого?", заходять. Яке вони мають право так робити, адже люди сидять з голодними дітьми – кров здається натщесерце? Я розумію, якби вони були поранені, тоді питань немає. Але ось так, нахабно – неприємно!" – обурюється Анастасія.

Місцеві жителі також відзначають, що далеко не всі бойовики, якірозгулюють по Донецьку, платять за проїзд, за куплені в ларьку сигарети або пиріжок. Чимало нетверезих. П'яних бойовиків донеччани бояться найбільше.

Танки на перехрестях і "Гради" під будинком

Не наводить на думки про мир і довгоочікуваний спокої і безперешкодно роз'їжджаюча по Донецьку військова техніка. "Нещодавно їхали по Артема, так біля японського ресторану танк з написом "Сомалі" стояв. Цікаво, за паркування за нього гроші взяли? – з іронією цікавиться донеччанин Євген. – Іноді БМП на світлофорі зупиняється, пропускає людей – ось де чудо. Хоча в основному вони носяться без правил, номери познімають і вперед. На аварійці перестали їздити, коли їм з кущів автоматні черги по колесах давали. А так іноді їдеш в тролейбусі, а поруч з тобою, в сусідньому ряду, танк їде. Сидиш і думаєш "Я спокійний, все нормально, я просто в Донецьку!"

Багато жителів шахтарської столиці вже з упевненістю можуть показати, де в їхньому районі розташовані вогневі точки бойовиків і основні скупчення техніки. "Теж мені, секрет. Террикон, балка, лісопосадка, тролейбусне депо – і це тільки в моєму районі. У Кіровському районі у дворах "Гради" ставили, мені друзі дзвонили, а в Куйбишевському – стріляли з міномета в аеропорт прямо зі шкільного майданчика", – повідав донеччанин Олександр Шмітке. І поки гусениці танків добивають дорожній асфальт, перетворюючи донецькі дороги на польові, спокійно на серці не буде ні в кого.

Дірки і руйнування

Нічого не змінилося і в інфраструктурі Донецька – зруйновані будинки так і залишилися зруйнованими, ніхто не привів їх в житловий стан, хіба що господарі вимели сміття, але так і залишилися один на один зі своєю бідою. За розповідями донеччан, звернення в створений бойовиками так званий "Центр відновлення Донбасу" не приносять результатів. Постраждалих записують в якусь незрозумілу чергу і випроваджують, нічого не пояснюючи і не обіцяючи. Будинки, палаци культури, постраждалі від осколків і пожеж, розграбовані магазини, дірки від снарядів в асфальті... Втім, одну дірку в асфальті десь в центрі Донецька на днях донецькі комунальники залатали. Коли підійде черга, наприклад, вулиці Очаківської або Молодих Шахтарів, де дірки в дорозі від осколків – з серпня – неясно. "Я боюся, що ми ніколи не виїдемо з нашого залізничного вокзалу, про аеропорт я взагалі мовчу... Їх у нас вже немає. Це так страшно – не слухати більше звичних звуків! І люди, у яких будинки зруйновані, залишилися самі по собі – вони нікому не потрібні, і повинні самі будуть знаходити гроші і матеріали, щоб повернути нормальний стан свого будинку", – зазначила донеччанка Юлія Рибкіна.

Дивіться ФОТОпроект: Донбас без зайвих слів

Їжі все менше

Будь-які заяви про мир добре вислуховувати не на порожній шлунок. Однак життя таке, що ще трохи – і асортимент продуктів в донецьких магазинах зійде нанівець, змусивши донеччан підозрювати, що з перемир'ям їх десь обманули. Потихеньку йде зі столів м'ясо та м'ясні продукти, тануть запаси напоїв, знайти пляшку вина за середньою ціною – велика проблема, молочні продукти розкладаються на вітринах хитромудрими візерунками, маскуючи порожній простір. "Фури з продовольством стоять на в'їздах, кажуть, їх не пускають, а якщо не пустять, то у нас залишиться тільки хліб і молоко власного виробництва, – каже донеччанка Людмила. – За цей тиждень продуктів в магазинах стало ще менше, і ця тенденція триває".