Незавершена книга життя: історії тих, хто вижив всупереч війні

6 Серпня 2018, 06:00

Як виживають мирні жителі Донбасу, які витримують випробування і хто їм допомагає

<p style="text-align: justify;">Мілана. Ця дівчинка стала символом тендітності людського життя і сили милосердя, що зцілює</p>
Мілана. Ця дівчинка стала символом тендітності людського життя і сили милосердя, що зцілює

Буває так, що, читаючи книгу з непередбачуваним і часто страшним сюжетом, її дуже хочеться перегорнути, заглянувши в кінець, і дізнатися, що все буде добре. Але є книжки, які не перегорнеш і не відкладеш на потім.

Це книги нашого життя. Мільйони людей – мільйони доль і життєвих сюжетів, які чотири роки тому зійшлися в одній точці – на Донбасі. Для цих людей кожен день – новий розділ з відкритим і не зовсім зрозумілим фіналом. Єдине, в чому вони можуть бути впевнені, – це в тому, що можуть розраховувати в моменти відчаю і печалі на допомогу небайдужих людей.

Чотири роки тому Гуманітарний штаб Ріната Ахметова почав свою роботу в охопленому вогнем Донбасі і створив свою "книгу доль". За її сюжетом мирні жителі, які опинилися на межі виживання, завжди знаходили порятунок.

Кожна доля – окремий розділ, кожне оповідання – коротка, але пронизлива історія про перемогу милосердя над бідою. Декілька таких історій вже побачили світ у фотокнизі "Донбас і Мирні", що видана  цього року. Це розповіді про тих, хто пройшов випробування життєвими негараздами і не втратив себе, не витратив дорогоцінний дар – життя – на непотрібні закиди долі. Таким людям хочеться допомагати і захоплюватися їхньою життєвої стійкістю.

І "Сегодня" продовжує розповідати про тих, хто зміг вижити всупереч війні.

Мама живе на небі

Мілана Абдурашитова з Маріуполя. Їй зараз шість років, і вона готується піти до школи, любить мультфільми і кататися на велосипеді. Здається, звичайна дитина – якщо не знати про те, що три роки тому малятко разом з мамою потрапило під жорстокий обстріл з "Градів". Мама загинула, закривши своїм тілом доньку, а Мілана була важко поранена. Випадковий перехожий Юрій почув зі зруйнованого магазину дитячий плач і зміг витягнути дівчинку з-під уламків, привезти її до лікарні.

На жаль, лікарям не вдалося врятувати ліву ніжку Мілани, роздроблену уламками снарядів, і зараз дитина використовує протез, щоб ходити, бігати і грати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Історія Мілани не залишила нікого байдужим ні в нашій країні, ні за кордоном. Відразу після трагедії до порятунку дівчинки підключився Гуманітарний штаб Ріната Ахметова – завдяки йому дівчинку оперували і буквально ставили на ноги найкращі лікарі Дніпра і Києва, а крихітний протезик був виготовлений найвищими фахівцями своєї справи. Потім до реабілітації долучилися психологи Штабу, які допомогли дитині вийти з шокового стану і навчитися жити далі.

Тепер сім'я Мілани – це її бабуся Оля. Одного разу після питання внучки, де ж мама, бабуся показала на небо:

"Бачиш найбільшу і найяскравішу зірку? Тепер мама живе там і дивиться на тебе зверху!".

Тисячі небайдужих українців допомагали родині хто чим міг – грошима, продуктами, словами підтримки. Міланка, сама того не відаючи, показала всім, наскільки крихке людське життя, як миттєво воно може зникнути в жорнах збройного конфлікту. І наскільки важливо, щоб поруч були ті, хто допоможе піднятися, поверне бажання жити далі і зробить все, щоб минуле не залишилося незагоєною раною на серці.

--1_47

Троє і один: не віддав своїх онучок до дитячого будинку

Василь Панін – дідусь трьох маленьких онучок. Вони живуть разом з ним, адже їхня мама померла, а рідному батьку діти виявилися не потрібні. І 55-річний Василь Петрович узявся самостійно піднімати дівчат, не віддавши рідних кровинок до дитячого будинку та оформивши опікунство над ними.

Поховавши в позаминулому році дружину, Василь Петрович взяв на себе і чоловічі, і жіночі хатні турботи. Звичайно, у нього є помічниця – старша 10-річна внучка Альбіна, яка зовсім по-дорослому розмірковує: "Нас троє, дідусь сам не впорається". На ній і господарство, і малятка Катя з Сонею, яким треба і книжки почитати, і пограти, і нагодувати.

Дідусь Вася хоче виростити і поставити онучок на ноги, а ще – обов'язково дочекатися справжнього світу. Адже село Солодке, де живуть Паніни, знаходиться на Донбасі, в Мар'їнському районі, у прифронтовій зоні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

За роки бойових дій Солодкому дісталося по повній програмі: були зруйновані і декілька будинків, і скотоферма, де колись працював Панін. Не раз Василь Петрович разом з дівчатками ховався у підвалі під час жорстких обстрілів, боячись вийти хоч на хвилинку. Неодноразово ламав голову: як вижити сім'ї, якщо з усіх доходів одна пенсія, а тримати багато домашніх тварин у дворі немає ні можливості, ні сил? Виростити трьох дітей зараз, коли неподалік все ще можна почути звуки пострілів і вибухів, – завдання не з легких, але Панін руки не опускає.

Цій сім'ї, як і тисячам інших, допомагає Гуманітарний штаб – Василь Петрович з дівчатками регулярно отримують чотири продуктових набори.

"Рінат Ахметов дуже навіть допомагає, і не тільки мені, – багатьом. Велике спасибі йому, що займається таким добрим ділом!" – дякує Василь Панін, доки дівчатка розбирають ласощі з пакетів.

Катя і Соня ще малі, але теж розуміють: дідусь про них піклується, йому треба допомагати.

"Як же хочеться, щоб було все добре!" – мріє Альбіна.

_1-1

Паніни. Василь Петрович та йогого рідні Альбіна, Катя і Соня

Врятовані. Жити без страху

До своїх 15 років Юля Симонова, мешканка приморського села Широкине, що майже стерте з лиця землі, вже встигла побачити чимало горя. Довелося втікати з рідного дому, який опинився в центрі бойових дій, потім – дізнатися про серйозну хворобу серця. Переселенці Юля і її мама живуть у Маріуполі в орендованій квартирі, майже вся зарплата матері йде на оплату житла і харчування. Дізнавшись, що дочці потрібен серцевий імплант, Ольга була непритомна від горя: звідки взяти гроші на порятунок дитини?

"Нам навіть продати нічого", – зі сльозами говорила жінка.

У цій, здавалося б, безнадійній для сім'ї ситуації допоміг Гуманітарний штаб Ріната Ахметова, який відгукнувся на прохання матері. За проектом "Здорове серце" Юлі надали дорогий імплант – окклюдером, що визволив її від пороку серця.

"Рінат Ахметов рятує людські життя. Величезне спасибі цій чудовій людині з золотим серцем!" – каже мама Юлії.

Після такої події в своєму житті дівчинка твердо вирішила, що буде лікарем.

-3

Юлія Симонова з Широкіно

У дітей, які дізналися, що таке війна, абсолютно не дитячі очі і думки. Вони вже здаються дорослішими, серйознішими, частіше занурюються в себе. Так сталося і з 12-річним Данилом Бондаренко з Ясинуватої. Хлопчик уже знає цінність життя, адже йому не раз довелося ховатися в укритті від вибухів і боятися за своїх батьків.

"Ми боїмося за своє життя, адже ніхто не знає, що буде в наступну хвилину. Іноді вранці боїмося прокинутися і встати, страшно за маму і тата, – міркує Данило. – Як же хочеться жити звичайним життям, де всі живуть, заробляють, відпочивають, посміхаються".

Для дітей з прифронтових міст і сіл Штаб Ріната Ахметова щороку організовує відпочинок в літньому таборі за програмою "Мирне літо – дітям Донбасу".

"Тут дуже класно і добре. Ми оздоровлюємося. Дуже дякую!" – весело кричить Данило.

img_8033-1

Данило Бондаренко: "В літньому таборі дуже класно і  чудово!"

Ви зараз переглядаєте новину "Незавершена книга життя: історії тих, хто вижив всупереч війні". Інші Новини Донбасу дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Станіслав Донець

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...