Нові реалії Донбасу: робота за їжу, торгівля зброєю і бойовики-жебраки

У березні минулого року життя Донецька і всього регіону Донбас почала кардинально змінюватися. Мало хто звернув увагу на нові слова і явища, які виникли разом з бойовиками. Посміявшись над "поребриком" і "ДІБДР", якими бойовики наполегливо іменували бордюри і ДАІ, донеччани не відразу відчули, як їхнє життя перестало бути колишнім. Нові правила і закони, нові способи виживання змінили наше життя не в кращу сторону. Сегодня.ua з'ясувала, як донеччани живуть у нових реаліях.

Розтяжки і блокпости

"Блокпост", "гуманітарка", "комендатура", "мотолига" (машина військового типу), "розтяжка", "градина", "вхідні та вихідні", "п'ятибалка" і "дистанційка" в школі та багато інших нових слів – лексикон донеччан за цей рік неабияк поповнився. Навряд чи б жителі Донецька в торішньому березні могли уявити собі, наприклад, наступний діалог: "У Константинівку години за чотири доїдемо?" – "Якщо на блокпосту в заторі не станемо, то доїдемо". Хто не знає – від Донецька до Костянтинівки – 65 кілометрів по прямій. Колись цю відстань долали за годину. Зараз шлях займає півдня, тому що прямої дороги немає, є довгий об'їзд через кілька міст.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Та що там Костянтинівка! Чи могли донеччани уявити, що будуть їздити з Донецька "в Україну" – територію, підконтрольну законним українським властям. Або в розмовах уточнювати: "Єнакієве? А воно під ким – Україною чи "ДНР"? Радіти: "На дорозі в Іловайськ зняли майже всі блокпости, один тільки залишили?"

Поїздка у віддалені райони Донецька раптом стала справжньою пригодою. Наприклад, дістатися до селища шахти "Жовтневий рудник" на машині непросто – на блокпосту біля Панфіловського мосту бойовики можуть запросто без особливих причин не пропустити автомобіль. Поїхати тролейбусом туди також неможливо – селище після обстрілів позбулося тролейбусної лінії, а автобус сюди ходить аж один – і то з залізничного вокзалу. Та ж ситуація на Путилівці, пасажирського транспортного сполучення з мікрорайоном майже не залишилося.

Фото: AFP

"Ми нещодавно раптом усвідомили, що найближчі років п'ять навряд чи навесні і влітку буде ходити в наш улюблений Путилівський гай на пікніки. Та й взагалі, лісопосадки для нас тепер закриті – не хочу на власному досвіді дізнаватися, чи є там розтяжки, заміновані вони чи ні. Розкласти багаття, посмажити шашлики теж просто так не вийде, думаю, якісь патрулі там будуть шастати постійно. Так і швидше за все не пустять вже", – поділилася донеччанка Євгенія.

Ще одне тепер чисто донбаське явище – дороги, що "дзижчать". Продавлені танковими гусеницями колії під колесами автомобіля починають дзижчати, подразнюючи водіїв. "Крім цього, довелося вивчити, де на дорогах найбільші вибоїни від снарядів, щоб не розганяти там, інакше можна залишитися без ходової, – поділився донеччанин Сергій Юрін. – Я часто їжджу на КПП "Успенка" і вже знаю, де починається і закінчується найбільш побита частина дороги, де дірка від всюдихода, що вибухнув, і величезна яма від "градини", що влучила.

Замість "Як справи?" – "У вас стріляють?"

Довелося жителям шахтарської столиці звикнути і до абсолютно нових реалій свого життя. На блокпостах – перевірка документів, особливо у чоловіків. У місті – комендантська година, з 23:00 до 6:00 пересуватися по Донецьку можна. За містом – українські блокпости закривають о 18:00, так що якщо не встиг доїхати до Донецька, залишайся ночувати в найближчому містечку чи селі.

Оголошення про поїздки за перепустками, за пенсіями, в Росію, в Україну висять на стовпах гірляндами, впереміш зі "здам квартиру недорого в спокійному районі". Також з'явився новий вид оголошень – "закриємо вікна фанерою після артобстрілів", ну і відповідно – маса пропозицій відремонтувати або вставити нові вікна. На жаль, не всі можуть дозволити собі нові вікна. "По-перше, це дорого зараз, дуже дорого, – нарікає дончанин Кирило Швець. – По-друге, у багатьох людей гроші – це тільки цифра в смс-ці з банку. Гроші приходять на карту, а зняти їх у Донецьку ніде. Немає у нас банкоматів – взагалі, ніяких і ніде".

Фото: Соцмережі

Зате в Донецьку працюють "обнальщики", які "всього" за 7-10% від суми зроблять інтернет-переказ з картки платника на свою власну, а натомість видадуть готівку. Звідки у них готівка – секрет фірми, втім, це мало кого цікавить. Останні заяви бойовиків про введення "мультивалютної зони" у підконтрольних їм містах викликає у донеччан іронічну посмішку. "Ну і де ми будемо брати рублі, долари та інші тугрики, якщо ми гривню скоро забудемо, як вона виглядає", – каже пенсіонерка Марія Стефанюк.

Пенсіонери виживають лише за рахунок гуманітарної допомоги. "Є гуманітарка, яку ми отримуємо раз на місяць від Ріната Ахметова, і її вистачає на цілий місяць. Ще по телевізору розповідають про "російську гуманітарку", але її ми і в очі не бачили, – ділиться Марія Стефанюк. – Останній раз слово "гуманітарка" я чула році в 92-му, коли в Донецьк всякі іноземні церкви привозили одяг і тушонку. Ніколи б не подумала, що в 2015-му році знову почую і побачу це!"

Новий вид жебраків

Поліція замість міліції, адміністрація замість мерії, комендатура міста замість зовсім вже незрозуміло чого, відсутність судів і адвокатів, паспорт в кишені постійно і танк на сусідній дорожній смузі – донеччани готові сприймати нову реальність від так званої "ДНР", не знаючи, як позбутися від цього. "Чим далі – тим гірше. Люди зубожіють зі страшною швидкістю. Відкрилися соціальні їдальні, так там харчуються не тільки зовсім вже зневірені, але й викладачі, лікарі та студенти, – розповів Сегодня.ua донеччанин Віктор Коваленко. – До речі, лікарів і вчителів збираються безкоштовно годувати за місцем роботи, тому що люди не бачили зарплату 3-4 місяці. Такого у нас ще не було, це ж в буквальному сенсі робота за їжу".

До речі, в Донецьку серед жебраків, що випрошують милостиню, вже з'явився новий підвид – "поранений ополченець". Зазвичай це накульгуючий чоловік середніх років з різким запахом алкогольного перегару, одягнений в залишки військового камуфляжу. У "поранених" одна і та ж історія: служив у батальйоні Гіві, був поранений, грошей немає. "Гіві – розпіарений бойовик, ім'я на слуху, тому хтось щось подає, звичайно. Але судячи з кількості "його людей", він як мінімум командувач армією, причому половина цих поранених жебрає біля Критого ринку", – говорить продавець кіоску біля ринку Наталя.

Місцеві бойовики приторговують зброєю

Наявність різного роду бойовиків на вулицях – те, що рік тому насилу можна було уявити. Хіба що на навчаннях збиралося кілька десятків екіпірованих силовиків. Зараз же озброєні люди в камуфляжі – невід'ємний елемент міського пейзажу в Донецьку. Добре якщо просто ходять, а адже можуть і стріляти. До слова, озброєні розборки бойовиків один з одним почастішали, але донеччани настільки звикли вже, що проходять повз вояків, які залягли на землі з кулеметом і кудись ціляться.

Фото: AFP

Також зброю у бойовиків можна і купити, це давно вже не секрет. "Якщо восени "Калаш" у них можна було придбати за 6-8 тис. грн., то зараз десь вже за 5 тис. грн. Втім, розповідали, що іноді під час спільної пиятики бойовик міг і продати товаришам по чарці зброю за ящик пива, ще й гранату бонусом подарувати, – розповів донеччанин Юрій Мишко. – Патрони теж легко можна дістати у тих, хто воює. Звичайно, на прилавках зброя не лежить, продають серед своїх. Хоча недавно мені пропонували купити гранату прямо в магазині! Зайшов п'яний "ополченець" і пропонував всім підряд за 200 гривень. Я навіть в ступор впав – і відмовити страшно, і вдома вона мені не потрібна. Всі шарахалися від нього, як від чумного. Хотів зняти на відео цього "бізнесмена", але не можна".

До слова, заборона на фото і відео – це ще один новий момент в житті донеччан. Якщо раніше фотографувати на телефон або камеру можна було без проблем, то зараз це одна суцільна проблема. Бойовиків, блокпости, пересування військової техніки, захоплені бойовиками будівлі та установи фотографувати не можна, можна позбутися фотокамери і свободи надовго. Будь-який, бойовик, який проходить повз, може вимагати пред'явити фото в мобільному телефоні, якщо йому здасться, що він потрапив у кадр.