Одкровення вдови загиблого міліціонера: "У сні я пояснювала чоловікові, що він помер"

<p>Фото: з архіву героїні</p>

<p>Фото: з архіву героїні</p>

<p>Фото: з архіву героїні</p>

<p>Фото: з архіву героїні</p>

<p>Фото: з архіву героїні</p>

<p>Фото: з архіву героїні</p>

<p>Фото: з архіву героїні</p>

<p>Фото: з архіву героїні</p>

<p>Фото: з архіву героїні</p>

<p>Фото: з архіву героїні</p>

1/10

Дружина загиблого міліціонера з Маріуполя разом з дочкою і мамою зараз відпочивають на Закарпатті. Поїздку в здравницю їм організували правоохоронці, які всіляко підтримують сім'ю загиблого побратима. Міліціонеру було всього 27 років. У просторій кімнаті санаторію дружина бійця розповіла про події того страшного вечора, коли дізналася, що її чоловіка більше немає.

Зупинив диверсійну групу

20-річна Катерина познайомилася з чоловіком три роки тому в мережі "Вконтакте". 17-річна дівчина була балериною Донецького національного академічного театру опери та балету. Міліціонер закохався без пам'яті. Незабаром після знайомства хлопець приїхав до матері дівчини і попросив відпустити його з ним. Віталій дуже хотів дитину – і у закоханих народилася дочка. Коли батько загинув, їй було всього рік і два місяці.

23 лютого о 15 годині старший лейтенант Віталій Мандрик у складі групи швидкого реагування, яка складалася з трьох співробітників спецпідрозділу "Сокіл" і співробітника ДАІ, заступив на чергування в Маріуполі. Правоохоронці зупинили автомобіль, оглянули – все було в порядку. В останній момент Віталій звернув увагу на спортивну сумку під сидінням. Як виявилося, там було десять кілограмів тротилу! Зловмисники відкрили вогонь на ураження, і ворожа куля потрапила Віталію в скроню. Вірні друзі, незважаючи на власні поранення, почали переслідування злочинців. Один з бандитів був поранений і добитий своїм же соратником, інший застрелився під час спецоперації з його затримання через місяць. Ціною власного життя Віталій Мандрик зупинив диверсійну групу, яка в грудні 2014 року підірвала міст в Маріуполі і намагалася вчинити ще один теракт, який міг забрати десятки життів мирних людей.

"Він мало не щодня пропонував мені розписатися"

"Він нічого не розповідав про роботу. Тільки запитував: "Коли вже закінчиться ця війна?!", – розповідає вдова міліціонера. – Віталій поспішав жити, ніби відчував щось... Перед цим страшним випадком він мало не щодня пропонував мені розписатися. Хотів, щоб все було офіційно. Я відтягувала, мовляв, встигнемо".

Дівчина носить траур і досі не може повірити у смерть коханого. Страшна звістка прийшла до неї від невідомої людини в соцмережі.

"Близько сьомої вечора я вклала Діаночку спати, коли дивлюся – якесь повідомлення "Вконтакте" від незнайомої мені дівчини. У повідомленні вона запитувала: "Чи правда, що Віталік помер?" Я відразу ж відповіла, що це брехня! Але на серце з'явилася тривога. Я набрала номер Віталіка – в телефоні тільки гудки... Ніхто не відповідав. Так само провальними були і спроби додзвонитися до інших його напарників. Зрештою, я набрала керівника їх групи, і коли у відповідь на своє питання: "Чи правда, що Віталік загинув?" почула тишу, я все зрозуміла, почала плакати. Голос у трубці сказав: "Катюша, будь удома. Ми зараз приїдемо". І відтоді міліція замінила мені людину, а Діані – батька", – згадує вдова.

"Мені потрібно було пояснювати чоловікові, що він мертвий..."

"Він приснився мені тієї ж трагічної ночі. Він не міг повірити, що мертвий. Я дивлюся, він такий в коридорі присів – кросівки зав'язує. А я йому: "А ти що тут робиш?". А він: "Як що? На тренування збираюся". Найважче мені було пояснювати чоловікові, що він мертвий. Та й самій не хотілося в це вірити. Я йому говорила, що він не може тут бути, тому що він помер. Він тільки дивувався тому. Розпитував, що з ним сталося. Я йому розповіла, як мені говорили. Потім запитала його, що мені робити, як далі буду жити. Він відповів: "Не переживай, я скоро до тебе повернуся". І з тих пір він мені більше не снився... Але кожен день я бачу його в Діанці. Вона дуже схожа на тата і зовні, і характером. Така ж наполеглива. А ще мені здається, що він їй іноді сниться. Раніше вона говорила тільки "мама" і "баба", а ось недавно прокидається і каже "тато", – згадує жінка.

Свого батька дитина виглядає в кожному чоловікові у формі. На згадку про батька у Діанки залишилися фотографії та годинник з гравіюванням "Сокіл". Мати скрупульозно збирає публікації про Віталія, "щоб Діаночка потім читала і пам'ятала про нього".