Поминальні дні на Донбасі: кладовища під забороною і сотні нових могил "Солдат № ..."

Незважаючи на бойові дії, донеччани в поминальні дні збираються відвідати могили близьких людей. При цьому частина цвинтарів вже кілька років закрита для відвідування через небезпеку снарядів і мін, але багатьох жителів окупованих територій це не зупиняє.

"Ми вже четвертий рік не можемо провідати своїх покійних на Ново-Ігнатівському цвинтарі, це поруч з аеропортом, – ділиться донеччанин Олексій. – Гаразд, я розумію, в 2014-2016 роках там йшли бойові дії і було небезпечно. Але зараз відносно тихо, і я, не дивлячись на заборони, місцевих чинуш, все одно хочу піти на цвинтар! Я просто не можу не поважати близьких і дорогих мені людей. Після двох років запеклих бомбардувань кладовища ... я уявляю, що там зараз діється! і це мій обов'язок навести порядок на могилі".

Іверське, воно ж Ново-Ігнатівське – наймолодше кладовищі Донецька. І саме розбите: йому не пощастило опинитися на перехресті двох вогнів і прийняти на себе обстріли мало не всіма видами озброєння.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Незважаючи на заборону, донеччани туди приходять і навіть зробили нещодавно невелике прибирання на території. Офіційно так звані "влади" Донецька заборонили відвідування цього кладовища, як і іншого – Застанційного, яке більш відоме як 15-е кладовище. А, наприклад, в районі Горлівки людям не можна заходити одразу на шість цвинтарів: в селі Широка Балка, в селищі шахти ім. Ізотова, селищі Голомовському а також на три кладовища селища Зайцевого: "Руське", "Староруське" і "Центральне".

"Чомусь ніхто не займається оглядом і розмінуванням кладовищ, хоча бойовики кажуть, що роблять це. 15-е кладовище оголосили замінованим мало не повністю, але від питання – хто замінував же? Чому не розміновують? Мені здається, що на території цього цвинтаря є вогневі точки бойовиків, звідки вони луплять по Авдіївці та Піскам. Інакше чому за три роки жодних робіт саперів не було? Проходив нещодавно повз огорожу – трава виглядає вже по пояс, могили заросли. І охорона бродить поруч явно не просто так", – розповів місцевий житель Яків.

Хрест на могилі і порядковий номер

Наводячи порядок на могилах рідних, похованих на різних цвинтарях Донецька, жителі міста не могли не звернути увагу на те, що за три роки кладовища неабияк розрослися за рахунок могил убитих бойовиків. При цьому найчастіше на хресті немає навіть таблички з датами народження і смерті – тільки порядковий номер в книзі обліку доглядача.

Так, волонтер Юрій Бірюков розповів, що в місті Моспине, який входить до складу Донецька, на кладовищі з'явилися десятки безіменних могил. "Протягом останніх 10 днів березня на кладовищі нарахували 83 свіжих безіменних пагорбка", – коментує Бірюков.

Фото: соцмережі

"У мене родичі поховані на кладовищі шахти №6 "Капітальна", – розповідає донеччанка Анастасія. – Перед війною там зробили нову ділянку, яка за останні три роки розрослася разів у десять. Сотні нових могил. Кажуть, що тут найчастіше ховають бойовиків. Навіть візуально видно, де бойовики, а де мирні жителі – їхні могили умовно дорога розділяє. Нова ділянка була відносно невеликою, але після початку бойових дій розрослася разів у 10. Дуже багато занедбаних могил бойовиків – недоглянуті, травою поросли, яка вже висохла. Також дуже багато непізнаних могил бойовиків – на кожній стоїть хрестик і номер. На нових ділянках, де ховають мирних людей, видно, що у багатьох просто немає грошей на благоустрій могил. Дуже мало надгробків або огорож. За могилами доглядають, а ось якісь дорогі атрибути не встановлюють".

Така ж ситуація майже на всіх на околичних кладовищах типу кладовищ шахти 6-Червона Зірка, на Грабара або Щеглівському. Хрест і фото на могилі бойовика – в кращому випадку. І то з метою економії фотографії роздруковуються на кольоровому принтері. Після кількох днів дощів або спеки такі фото перетворюються у вицвілі і розмоклі плями. У більшості випадків – табличка "солдат № ..." і просів горбок, зарослий бур'янами.

"До цих могил рідко приходять друзі-товариші по службі. Ніколи не бачив, щоб приїжджали родичі. На таких могилках стоять пластмасові квіти, іноді лежать прапори "Новоросії" або "ДНР", які пошарпалися до стану підлогових ганчірок. А батьки, напевно, і не знають, що їхні сини тут поховані, тому й не приїжджають. Громадян Росії тут багато, це так – принаймні, так говорять їх товариші по службі, коли ховають і коли робиться опис тіла на випадок, якщо раптом рідні будуть шукати", – розповів доглядач одного з кладовищ Донецька.

Дорога довжиною в день

У поминальні дні прикордонники зазвичай очікують збільшення потоку автомобілів та піших черг в обидві сторони через лінію розмежування. Самі донеччани кажуть, що мають намір з'їздити на могили покійних рідних на підконтрольну територію, чого б їм це не коштувало.

"Батьки поховані в Карлівці. Раніше дорога займала півгодини на автобусі, через Піски. А тепер тільки в одну сторону – день, – розповідає донеччанка Олена. – Доводиться відстоювати черги на блокпостах, потім від Курахового добиратися до Селидового, звідти вже на Карлівку. Це я гак величезний роблю в добру сотню кілометрів, та й по грошах виходить не надто – в одну сторону близько 150-200 гривень. Але ж у мене є знайомі, у яких рідні в Авдіївці поховані. Так вони розповідають, що вже три роки не відвідували могили близьких, адже їх кладовищі на самій лінії фронту знаходиться, та й навряд чи їх туди пустять".

Проїхати за лінію розмежування і повернутися одним днем донеччани готуються морально і матеріально. "Зараз начебто говорять, що на КПВВ пропускають дуже швидко. Так що є шанс вранці виїхати з Волновахи і ввечері повернутися до Донецька. Але знайомий перевізник вже натякнув, що саме такий попит на поїздки, то можливо, будуть підніматися ціни. Називав навіть тариф в 500 гривень – це туди і назад. Ну, якщо не зможемо своїм ходом дістатися до могилок, тоді доведеться викладати півтисячі, а що поробиш? Головне – відвідати рідних людей, яких з нами вже немає, але яких ми як і раніше любимо", – резюмував донеччанин Михайло.