Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Родина, яку розстріляли сепаратисти на Луганщині, їхала до родичів у Росію – близькі

12 травня 2014, 07:02

Юліана Скибицька

Родичі розповідають, що Олег Бурихін хотів відвезти родину до Новошахтинську

Олег Бурихін. Був пристрасним мисливцем

Олег Бурихін. Був пристрасним мисливцем

Страшна трагедія в День Перемоги трапилася і в Луганській області. На одному з блокпостів сепаратисти впритул розстріляли автомобіль, який не зупинився на огляд. На місці загинули приватні підприємці – 38-річний Олег і 42-річна Ірина Бурихіни з Антрациту. Їх 10-річна донька Ліза у важкому стані була доставлена до лікарні.

"Олег їхав до родичів у Новошахтинськ (прикордонне з Україною місто в Ростовській області, там живе брат вбитого. – Авт.), – розповіла "Сегодня" знайома родини Бурихіних Світлана. Родичі Бурихіних розповідають, що Олег хотів відвезти в Новошахтинськ сім'ю. "Він думав, що його не пропустять, тому він хотів підвести Іру з Лізою до кордону і повернутися назад. Він хотів їх врятувати", – розповіла нам колишня невістка Ірини, Христина Васильченко. За словами знайомої загиблих, яка попросила не називати її ім'я та прізвище, сім'я займалася приватним підприємництвом і планувала вивезти велику суму – можливо, саме тому Олег не зупинився на блокпосту.

Рідня називає цю інформацію чутками. "Чутки – це страшна річ! Вчора в Інетрнеті писали, що його дочка вже померла, а Лізочка, слава богу, жива і обов'язково видужає!" – сердито сказала нам Христина.

За словами знайомих, Олег був дуже доброзичливою і товариською людиною, а судячи з фото з соцмереж, ще й пристрасно захоплювався полюванням. "Мій чоловік працював у Олега, і жодного разу я слова поганого про нього не чула, – розповідає Світлана. - І в місті про нього ніхто погано не скаже, та й ворогів у нього не було".

"Я цю людину знала більше п'яти років, – згадує Христина Васильченко. - Він був люблячий чоловік, ласкавий батько і веселий дідусь. Якщо потрібна була допомога, то його телефон працював 24 години на добу. Варто було тільки зателефонувати – і він відразу поспішав допомогти. Нам всім досі не вдається укласти в голові, що їх більше немає! Ми кілька днів тому бачилися, спілкувалися, жартували, а тепер... Хочеться, щоб у пам'яті він назавжди залишився веселим і чуйним чоловіком... Вони дуже любили життя".

Реклама

Всі подробиці в спецтемі Протистояння на сході України

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Loading...