Захід промислового центру Донбасу: боротьба за владу і виживання економіки в Сєверодонецьку і Лисичанську

Незважаючи на обстріли і нестабільну ситуацію на Донбасі, зараз розробляється і обговорюється багато різних програм відновлення регіону, в Кабміні призначені віце-прем'єр і міністр, які будуть займатися питаннями переселенців і тимчасово окупованих територій. Питання тільки в тому, що мається на увазі під "відновленням". Повернення регіону до стану початку квітня 2014-го, коли почалося збройне протистояння, навряд чи вирішить проблему. Занепад почався задого до війни. Кореспондент "Сегодня.ua" з'їздила в Луганську область, щоб попитатся розібратися, що сталося з економікою колись успішного промислового вузла і як розвивається (і чи розвивається) ситуація сьогодні.

Лисичанськ – місто, який називають "колискою Донбасу". Поруч з ним з робочого селища "Лісхімбуд" виріс Сєверодонецьк. Обидва міста разом із прилеглим Рубіжним утворили найбільший промисловий вузол регіону, в якому зосереджені потужні підприємства вугледобувної, хімічної та машинобудівної промисловості. Тут багато відбувалося вперше: перша шахта, з якої почалася історія гірничодобувної промисловості Донбасу, перший чавунний завод на мінеральному паливі, з пуском содового заводу зародилася хімічна промисловість регіону. А ще – перший з'їзд депутатів, на якому заговорили про створення "Південно-Східної автономії" – в 2004 році.

Сьогодні "колиска Донбасу" – це закриті заводи, розбиті дороги, покинуті дачні ділянки і приватні будинки. Здавалося б, нічого дивного для фактично прифронтових міст. Але тільки якщо ви ніколи не приїжджали сюди в останні років 10 – в цьому випадку порожні торгові майданчики в торгових центрах, постійно виїжджав і не повертається молодь і все ті ж розбиті дороги не здаються явищем тимчасовим.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

ЕКОНОМІКА

Раніше "трикутник" Лисичанськ-Сєверодонецьк-Рубіжне був індустріальним вузлом промисловості і одним з основних платників податків області. Сьогодні ж, коли падіння промислового ресурсу Луганщини складає 86%, основним завданням місцевих підприємств є виживання в нових нелегких законодавчих та матеріально-технічних умовах.

Сєвєродонецьк. Містоутворююче підприємство ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання "Азот" в квітні 2011-го увійшло до складу холдингу OSTCHEM, який належить Дмитру Фірташу. Підприємство було орієнтоване на експорт і входило в список 50 найбільших компаній України за обсягом чистого доходу і було одним з найбільших із виробництва мінеральних добрив і єдиним з виробництва метанолу, оцтової кислоти, ацетилену, вінілацетату, формаліну і карбамидоформальдегидной смоли. До початку бойових дій на ньому було зайнято близько 8 тис. місцевих жителів. 8 травня 2014-го в зв'язку з неспокійною обстановкою, що склалася в Луганській області, "Азот" призупинив все великотоннажне виробництво і відновив роботу частини цехів тільки в кінці грудня того ж року.

Незважаючи на те, що підприємство зовсім недавно успішно пройшло наглядовий аудит, сьогодні фахівці стверджують, що немає ніяких можливостей запустити "Азот". Для такого великого і небезпечного хімічного виробництва необхідно на 100% стабільне електропостачання, а на цьому етапі це нездійсненно. В. о. мера Сєверодонецька Григорій Пригеба стверджує, що сьогодні є напрацювання по запуску підприємства, проте більшість працівників все ж перебуває у вимушених відпустках.

Основною проблемою для функціонування "Азоту" залишається питання електропостачання, так як з початком бойових дій Луганська область виявилася відрізана від енергосистеми України. 29 лютого через багатомільйонні борги перед ПАТ "Луганськгаз" була знижена подача газу на Сєверодонецьку ТЕЦ, в результаті без тепла залишилися 600 будинків. Станом на середину березня питання відбору газу все ще не було врегульовано. Крім того, в минулому році Сєверодонецька ТЕЦ увійшла до переліку державних об'єктів, що підлягають приватизації.

На іншому підприємстві, ПрАТ "Сєверодонецький оргхім", яке надає послуги з проектування та пусконалагодження нафтогазовим і хімічним компаніям СНД і далекого зарубіжжя, кажуть, що під час перебоїв з електроенергією їх проектний інститут фактично не може працювати. Крім того, скоротилися обсяги виконуваних робіт, хоча сьогодні в "Сєверодонецькому оргхімі" працює найбільше для підприємства кількість співробітників – близько 1 тис.

У ТОВ "НВО "Сєверодонецький склопластик" стверджують, що працюють в повному обсязі і перебої з енергопостачанням вплинули на них несуттєво. Сьогодні найбільший український виробник скловолокна, штукатурної склосітки, пресматеріалів і виробів зі склопластику 50% товару експортує в Європу, 30% – в країни СНД.

У той же час у зв'язку з особливостями законодавства, яке регулює діяльність бізнесу в зоні конфлікту, частина підприємств юридично виїхала на територію України подалі від зони бойових дій, фізично залишивши виробництва в місті. Тобто навіть якщо підприємства забезпечують робочими місцями жителів Сєверодонецька, податки вони платять в чужий бюджет. "Велика частина людей виїхала в Росію, велика частина людей разом зі своїм бізнесом виїхала в "нормальну" Україну. Реально велика кількість цих людей звідси їде далі в країну, тому що розуміє, що тут неможливо знайти роботу – або її тут можна знайти, але нестабільну і низьку кваліфікацію. Тут фактично місто соціальних нахлібників, тому що працюють стабільно тільки державні структури, бізнес – дуже хитко", – говорить глава благодійної організації "Луганський обласний фонд "Крила надії" Анна Руденко.

Правда, за словами в. о. мера, бюджет міста збільшений в 1,5 разу за рахунок додаткових вливань і обласних структур, крім того, 100 мільйонів залишилися вільними ще з минулого року. Є звернення від ряду підприємств, здатних дати реальні замовлення в оборонці, законсервовані заводи залізобетонних виробів, проекти будівництв житла для переселенців.

Лисичанськ. На відміну від Сєверодонецька, причиною зупинки містоутворюючих підприємств стали не військові дії. Першим в 2010-му зупинився монополіст на українському ринку – содовий завод "Лиссода". Засноване в 1892-му найстаріше хімічне підприємство країни не пережило зміну власників, останнім з яких став російський "Бінбанк". 25 жовтня 2011 року Господарський суд Луганської області визнав "Лиссода" банкрутом, а вже в 2014-му завод був повністю демонтований. До початку військових дій повідомлялося, що на його місці побудують цементний завод. Колишній голова Луганської ОВГА Георгій Тука заявляв про наміри інвесторів відбудувати новий завод з виробництва соди. Однак місцеві не вірять: канатна дорога, яка раніше доставляла крейду з кар'єрів на виробництво, обрушилася.

1 березня 2012-го припинив виробництво нафтопродуктів і пішов на "ремонт" Лисичанський нафтопереробний завод. Підприємство, 12 років належало ТНК-ВР, після змін в податковому законодавстві Російської Федерації стало приносити іноземному інвестору багатомільйонні збитки. Однак завод проданий так і не був: в 2013-му компанія "Роснефть" поглинула ТНК-ВР і підприємство перейшло "у спадок" новому власнику. 18 липня 2014-го завод потрапив під обстріл, в результаті чого виникла пожежа в резервуарах з пальним. Багатьом фахівцям запропонували переїхати на російські нафтопереробні виробництва "Роснефти" – зокрема, в Саратов і Рязань.

"Зараз ведуться, наскільки мені відомо, роботи з пуску бітумної установки на привізній сировині і роботи з пуску поліпропілену – теж на привізній сировині. Це дозволить принаймні ожити заводу. Якщо ми подивимося на ринок нафтопродуктів в Україні, то більше половини – це привізною нафтопродукт. При тому, що в Україні є власні нафтопереробні заводи, в тому числі і Лисичанський, який свого часу був найбільшим за проектною потужністю в Європі. через цінової політики на нафту, через у тому числі і політичних питань, виробництво нафтопродуктів в Україні виявляється неконкурентоспроможним у порівнянні з цінами на імпорт", – говорить секретар Лисичанської міської ради Едуард Щеглаков.

Запуск виробництва поліпропілену був анонсований на 1 липня цього року, але керівництво в черговий раз передумало.  У той же час до Верховної Ради був внесений законопроект щодо прийняття санкцій проти ТОВ "НК "Роснефть" і її дочірніх компаній в Україні. Зараз же підприємство, яке забезпечувало тисячі робочих місць, законсервовано.

В кінці 2012-го почав зупинятися і скляний завод "Пролетарій". Причина – величезні борги за газ, електроенергію і оренду. У травні 2014-го виробництво продукції було повністю зупинено. Під час окупації Лисичанська бойовиками в цехах заводу знаходилася база терористів, по якій 2 липня був нанесений авіаудар, в результаті чого був знищений 3-й цех. Колишній лисичанський мер, а нині нардеп, Сергій Дунаєв, якому опосередковано належить контрольний пакет акцій заводу, зареєстрував у серпні 2014-го законопроект №4494а з метою спробувати вирішити питання боргів підприємства, однак швидко його відкликав.

Станом на лютий підприємство не працювало на випуск скла – тільки на промислову переробку імпортної сировини. 20 квітня Вищий господарський суд задовольнив вимогу "Укрексімбанку" по стягненню з "Пролетарія" 58,72 млн грн, $33,79 млн і 8,97 млн євро заборгованості за кредитами та відсотками, а також штрафів. Вже 21 квітня в відношення ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" було порушено справу про банкрутство. Підставою стало постанову Господарського суду Луганської області від 4 квітня за позовом від НАК "Нафтогаз України", яким завод повинен 377,47 млн грн.

Єдине функціонує велике підприємство – ПАТ "Лисичанськвугілля". "У місті 4 шахти. Положення на шахтах в місті – як на всіх шахтах в Україні. Головна проблема – це державна підтримка. Всі прекрасно розуміють, що вугілля Донбасу – він дорогий за собівартістю через глибокого залягання, складних гірничо-геологічних умов і так далі. Але разом з тим промислові запаси на Лисичанському шахтах – є 25 млн тонн, тобто 50 млн тонн. Це не на один рік роботи. Але для цього потрібні капітальні вкладення. Найдивовижніше, що купується вугілля за кордоном, по суті фінансується вугільна промисловість інших країн. Якщо взяти останні два роки, рахунок йде на мільярди. цього року на вугільну галузь в держбюджеті підтримка взагалі не закладена. Найчастіше виникає ситуація, коли вугілля не відвантажується і лежить на складах", – розповідає Щеглаков.

На сьогодні основним джерелом міського бюджету є податок з доходів фізичних осіб, податок на землю і програми соціального захисту (субсидії, різні види державної допомоги).

ВЛАДА

Саме в сєверодонецькому Льодовому палаці в 2004-му на противагу "помаранчевому" Києву відбувся Перший Всеукраїнський з'їзд депутатів всіх рівнів, на якому було прийнято рішення про проведення референдуму з питання набуття статусу самостійних республік в Луганській і Донецькій областях. Тоді все закінчилося компромісом з київською владою. Але 1 березня 2008 року відбувся другий з'їзд – вже за участю делегації Державної Думи Росії. Основним питанням стало відстоювання прав російськомовних громадян і невдоволення взятим Україною курсом в НАТО.

Сєверодонецьк. Місцеві вибори 2015-го далися місту нелегко – все через те, що з 22 вересня 2014 року Сєверодонецьк є тимчасовим адміністративним центром Луганської області. Однак, незважаючи на численні заяви про масовий підкуп сіверськодонецьких виборців і загрозу визнання виборів недійсними, вони все ж відбулися. Зараз до складу сєверодонецького міської ради входять 36 депутатів. Практично половина (16 осіб) – з "Опозиційного блоку". Також в міськраді представлені "Наш край", "Блок Петра Порошенка "Солідарність", "Об'єднання "Самопоміч", Радикальна партія Олега Ляшка і "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина".

Крісло мера повторно зайняв діючий на той момент градоначальник – Валентин Казаков, отримавши в другому турі 62,38% голосів виборців. Свого часу, за інформацією місцевих ЗМІ, він здавав бойовикам так званих республік оргтехніку та кабінети в будівлі міськвиконкому, потім побував під арештом батальйону "Айдар", а колишній голова Луганської ОВГА Геннадій Москаль за несвоєчасне забезпечення міста теплом в опалювальний період навіть намагався відправити його на передову. Однак просидів в мерському кріслі Казаков недовго. Конфлікти почалися відразу після прийняття присяги 3 грудня 2015 року – на другому пленарному засіданні виникли суперечки навколо призначення Ігоря Буткова секретарем міськради, а на третьому міцні люди спортивної статури не пускали сєверодончан в зал засідань, в результаті чого виникла бійка і постраждала журналістка. Вже в кінці січня спеціальна перевірка Головного управління юстиції в Луганській області виявила у Буткова 19 підприємств в Луганській області і включеному Криму, після чого він був звільнений. Заявляється, що Бутков просто не міг вийти з числа засновників/керівників підприємств відповідно до статті 4 закону "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Крім того, депутати міськради без згоди на те мера Казакова намагалися призначити йому рекордні для України 7 заступників. В результаті в кінці січня міськрада на позачергових зборах позбавив мера права призначати своїх заступників, мер подав позов до суду. А 16 лютого необхідний мінімум депутатів (24 людини) проголосувала за дострокове припинення повноважень Казакова і призначення секретарем Сєвєродонецької міськради депутата-"радикала" Григорія Пригеби, який фактично сьогодні є виконуючим обов'язки градоначальника. Сам Валентин Казаков на цьому засіданні був відсутній.

"Пройшли вибори – і мер Казаков зайшов без депутатів. Будь-яка розсудлива людина, прийшовши на таку посаду, повинна їх усіх консолідувати. Почалися протистояння між двома угрупованнями впливу на міського голову. Депутати з його фракції не погодилися з якимись внутрішніми питаннями, "Опоблок" в особі керівника Буткова запропонував інші шляхи вирішення питань. Виник сумнів у багатьох депутатів. Я відразу заявив, що я йду в конструктивну опозицію. Законно, незаконно – я все одно завжди буду проти мера, який краде і неправильно поводиться з нами. у законі "Про місцеве самоврядування" є така норма: що 2/3 депутатів можуть висловити недовіру меру. Де-факто це сталося, вони висловили – 24 голоси. Де-юре – я не знаю. може, регламент порушений, може, в законі є якийсь нюанс, який не врахували. Далі депутати більшістю обирають секретаря. На сесії – не в підвалі і не в лісі – вони мене обрали більшістю голосів де-факто. де-юре, може, теж порушення якесь є. З 12 лютого Казаков на лікарняному. І де-юре, і де-факто, коли відсутня мер міста, виконує його обов'язки секретар міської ради", – пояснює ситуацію в.о. голови міської адміністрації Сєверодонецька Григорій Пригеба.

Зовсім інший погляд на те, що трапилося, висловлював глава Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука. Він вважає призначення Пригеби незаконним. "Спочатку люди пішли на грубе порушення закону. Коли мені сказали про те, що збирається подібна сесія з подібним алгоритмом дій, я подзвонив в прокуратуру і попросив: "Зверніть свого представника для того, щоб перед проведенням сесії він виступив і дав кваліфіковану юридичну оцінку тим діям, які хочуть робити депутати". Адже 99% з них поняття не мають про те, що вони взагалі творять. У відповідь на моє прохання я почув, що читати лекції – це не компетенція прокуратури. Попередити можливе правопорушення прокуратура порахувала не своєю функцією. В результаті міськрада прийняла масу рішень з грубими порушеннями як регламенту, так і закону, вивівши повністю свою діяльність за межі законодавчого поля", – заявив губернатор.

25 лютого підтримати соратника приїхав глава Радикальної партії Олег Ляшко. Сєвєродонецькі депутати зустріли ватажка "радикалів" позбавленням звання почесного громадянина міста екс-нардепів Олександра Єфремова і Олексія Кунченка та... визнанням Росії країною-агресором. "За" проголосували 19 депутатів з 30 присутніх. Однак потім виявилося, що голоси були пораховані неправильно, а дані про проведену сесії і зовсім відсутні на сайті Сєвєродонецької міської ради.

"Це наші політичні ігри і політичні рішення. Це (визнання Росії країною-агресором – прим.) не повноваження органів місцевого самоврядування – це повноваження Верховної Ради. Депутати, які хотіли, швидше за все, при народного депутата провести у нас такий розкол, – нехай вони краще читають закон", – коментує Прігеба.

Крім Георгія Туки, який відмовився визнавати Григорія Пригеба в.о. мера Сєверодонецька, "радикалу" скасували право першого підпису на фінансових документах виконкому. Київському нотаріусу, який вніс до реєстру це право підпису, призупинили ліцензію. Фактично підписання відповідного наказу міністром юстиції Павлом Петренком поставило під загрозу оплату рахунків і виплату зарплат бюджетникам міста. 22 квітня Георгій Тука повідомив про те, що Сєверодонецький суд своїм рішенням повернув законного мера, проте співголова громадської ініціативи "Права справа" стверджує, що радість була передчасною: позов задоволено частково, ні про яке повернення законно обраного мера мова поки не йде.

На фоні триваючих судів і складних відносин з колишнім главою ОВГА Георгієм Тукою, сєверодонецька влада не знаходить спільної мови і з новопризначеним губернатором Юрієм Гарбузом. Зокрема, звучать звинувачення в спекуляції політичними амбіціями і нездатності навести порядок в місті. Ситуація в місті залишається, за словами самого Пригеби, "собачими боями одного проти іншого".

Лисичанськ. Н апередодні виборів місто відносили до "гарячих точок", голові Лисичанської ТВК Наталії Кравченко вручили протокол про корупційне діяння, а після спалили її автомобіль. У день виборів в місті знайшли дві гранати, явка виявилася однією з найнижчих по області, а самі вибори, за заявами представників БПП, спочатку хотіли визнати такими, що не відбулися через велику кількість помилок в бюлетенях. Однак пізніше ця інформація була спростована. 

До складу міської ради м Лисичанська входить 36 депутатів, 2/3 яких – представники "Опозиційного блоку". Крім них до міськради також пройшли представники "Блоку Петра Порошенка "Солідарність", "Об'єднання "Самопоміч" і Радикальної партії Олега Ляшка. Що жив 3 роки без градоначальника Лисичанськ (попередній, Сергій Дунаєв, в 2012-му став народним депутатом), вибрав мера в першому ж турі: Сергій Шилін отримав 52,45% голосів виборців. У той же час діяльність військово-цивільної адміністрації під керівництвом депутата від БПП Віталія Шведова, яку повинні були скасувати ще з першою сесією новообраної міської ради, була зупинена тільки 24 грудня 2015 року і фактично здійснювалася одночасно з діяльністю міськради.

Перше ж засідання розпочалося блокуванням трибуни і бійкою через регламенту (що до Лисичанської міськради не рідкість). 17 листопада Сергій Шилін проголосував за виплату собі 100% надбавки і премії до заробітної плати. Військова прокуратура побачила в цьому конфлікт інтересів і склала протокол про вчинення корупційного адміністративного правопорушення. 22 березня суд визнав Шиліна винним і оштрафував на 3400 грн. Сам міський голова на судовому засіданні був відсутній.

ВІДНОВЛЕННЯ ДОНБАСУ

"Програм дійсно багато. Іноді складно зрозуміти, де державна, а де недержавна. Але говорити про те, що місто отримало достатнє фінансування для вирішення питань відновлення, не доводиться", – стверджує секретар Лисичанської міської ради Едуард Щеглаков.

Незважаючи на пошкодження житлового фонду та соціальних об'єктів, 1 вересня 2014 року, вже через місяць після звільнення міста, в Лисичанську відкрилися всі дитячі сади і школи. Величезна робота по відновленню тут була проведена робочими колективами за допомогою батьків і різних благодійних організацій. Зокрема, Норвезька рада у справах біженців надає благодійну допомогу жителям, чиє житло постраждало під час бойових дій, у вигляді будматеріалів. Міжнародна організація з міграції допомагає з відновленням культурних установ, центрів самодіяльності, дитячих садків. ЮНІСЕФ бере участь в ремонті шкіл.

Однією з основних проблем все так же залишаються дороги. Також досі не відновлений міст Лисичанськ-Сєверодонецьк в районі водної станції. У міст один загальний залізничний вокзал – лисичанський. Тепер же, в зв'язку з його руйнуванням, жителі Сєверодонецька змушені їздити на сусідній вокзал в Рубіжному. "На мій погляд, місто убитий в інфраструктурі, в житлово-комунальному господарстві. Дорожнє господарство – це теж один з пріоритетів. Чи не через те, що техніка військова їх порозбивали, – вони і були вбиті, ними ніхто не займався", – стверджує в.о. мера Сєвєродонецька Григорій Пригеба.

Відновлення приватного сектора відбувається за власні кошти з допомогою благодійних фондів. Державної програми з відновлення постраждалого житла фактично немає. Порядок компенсації власникам пошкодженого або втраченого житла буде розроблений тільки після завершення АТО. Уже півтора року минуло з дня потрапляння двох снарядів в житлову 9-поверхівку, в результаті чого обвалилося дві секції будівлі. За словами екс-глави Луганської ОВГА Георгія Туки, ще в листопаді минулого року Кабмін прийняв рішення про виплату компенсації постраждалим, однак грошей від Кабміну жителі так і не побачили. У підсумку Луганська ОВГА прийняла рішення не чекати виділення коштів з центрального бюджету і знайшла майже 30 млн грн в своєму. Зараз частина постраждалих живе у родичів, частина – в гуртожитках, частина – отримали у тимчасове користування житло з комунального фонду.

"Міжнародні донорські організації зараз вже приходять до думки про те, що, по-перше, вже дуже довго. Якщо на старті конфлікту вони прийшли як екстрене реагування, щоб допомогти владі швидко розібратися з проблемою, яка могла привести до серйозної гуманітарної катастрофи (вода, їжа, мінімальне житло), то зараз вони розуміють, що ми тут всі дружно танцюємо з бубном, а влада як сиділа, так і сидить", – говорить глава благодійної організації "Луганський обласний фонд "Крила надії" Анна Руденко.

"По лінії бюджету йде централізований розподіл з області. Нам би хотілося, щоб цей процес був більш прозорим. Постійно звучить "Дайте проекти". Проектів подана маса. А ось як вони відбираються, за якими критеріями – це зрозуміти досить складно. Про системний підхід до відновлення інфраструктури за підсумками 14-15-х рр. не поговориш. 16-й рік обіцяє бути більш сприятливим у цьому плані", – говорить Щеглаков.

Будівля центру зайнятості в Лисичанську. Фото Р. Емельянова

Армія, реформа правоохоронних органів

Два роки тому під час захоплення міста, за повідомленнями місцевих ЗМІ, сєвєродонецька тоді ще міліція після першотравневого мітингу допомагала знімати з будівлі міськради прапор України. На думку Григорія Пригеби, ніякого оновлення в рамках реформи не відбулося. "Мені як виконуючому обов'язки мера міста незрозуміла сама постановка питання. Я прошу – і не завжди виконується. Навіть ігнорування апаратних нарад представників МВС або поліції. На сесію міськвиконкому дуже багато людей приходять з автоматами і в балаклавах. Я попросив, щоб обмежили прихід людей з автоматами на сесію і щоб ті відкривали свої обличчя", – скаржиться чиновник.

Півтора роки тому Лисичанське відділення міліції "прославив" в соціальних мережах Семен Семенченко. Але секретар міської ради стверджує – виправилися. "Зараз дуже професійне керівництво міського відділу поліції – молоді хлопці, які дійсно хочуть змінити ситуацію", – говорить Едуард Щеглаков. Крім того, 22 травня в Лисичанську і Сєверодонецьку з'явилася патрульна поліція.

До армії, за словами Щеглакова, ставлення у населення хороше. "Я думаю, що на сьогоднішній день, через півтора року після активної фази АТО, ставлення до армії змінилося в кращу сторону. Коли війська звільняли місто Лисичанськ від незаконних збройних бандформувань, дуже багато насторожено сприймали, що буде далі", – розповідає секретар міської ради.

"Ми повинні розуміти, що тут дуже довго будуть військові. А військові – це не хунта, кошмар, жах, гроза пенсіонерок і російськомовних дітей, а це гроші з бюджету і це споживач: це споживач послуг, це споживач продукту, це споживач товару. це бази, це об'єкти для ремонту, тому що військову техніку треба реформувати. І це може бути формуванням бізнесу", – говорить глава благодійної організації "Луганський обласний фонд "Крила надії" Анна Руденко.

У той же час гострою залишається проблема нелегальної зброї. Ніхто не може сказати, скільки сьогодні зброї знаходиться на руках у населення. Щотижня знаходяться нові схованки зі зброєю і боєприпасами. Гостро стоїть проблема розмінування – фахівці стверджують, що на це знадобиться не менше 10 років.

Переселенці

Станом на середину лютого в Луганській області було зареєстровано 254 128 переселенців. З них 30 тис. – працездатні, 20 тис. – діти. 6921 – інваліди, 186 951 – пенсіонери. У Сєвєродонецьку 52 120 переселенців, в Лисичанську – близько 20 тис. І цифри зростають. Багато переселенці спочатку не вважали за потрібне реєструватися – тепер же довідки тимчасово переміщених осіб потрібні скрізь: в лікарнях, школах, дитячих садах.

"Про єдиний реєстр переселенців ми говоримо вже два роки. Стільки ж – про кризовому центрі. У нас немає кризового центру. Прийшов о 5-й ранку, номерки заповнюєш, оформив довідку – через все місто їдеш до Пенсійного. Не можна поруч посадити двох фахівців? А ще посадити військкомат, Центр зайнятості та медслужби. Обласні установи роз'їхалися по всій області. Наприклад, податкові двох районів Луганська знаходяться в місті Сєверодонецьку, податкові двох районів – в Лисичанську. у свій час частина структур була в Старобільську і Сватовому, потім вони переїхали сюди. Люди часто навіть не знали, куди їм звернутися, куди написати. Якщо ти був жертвою злочинів проти особистості або власності, багатьом потрібно було їхати писати заяву в Старобільськ", – розповідає глава благодійної організації "Луганський обласний фонд "Крила надії" Анна Руденко.

Під час гострої фази допомагало місцеве населення. Зараз же люди, фактично опинилися в не набагато кращих умовах, ніж тимчасово переміщені особи, задаються питанням, чому допомога не надається ще і їм. Потреби в гуманітарки практично немає – куди набагато більша потреба в мікропідприємництва і гранти для переселенців.

"На жаль, не всі переселенці до теперішнього часу визначилися з тим, що вони хочуть від життя. Для переселенців теж серйозне питання, чи готовий ти повернутися додому або ти хочеш тут залишитися. Два роки, а багато людей до сих пір впевнені, що вони повернуться додому. Відповідно, вони не вважають за необхідне тут закріплюватися, йти на роботу. хто хоче – той буде ворушитися, хто не хоче – той нічого не буде робити. Частина людей не буде працювати. вони і вдома не працювали – і з цим ми нічого не можемо зробити. Те, що вони зібрали речі і переїхали сюди, – це "великий громадянський подвиг", – говорить Ганна Руденко.

"Частина людей переживає трагедію, коли виявилися розірваними сім'ї по лінії розмежування. Частина людей, які переїхали сюди з територій непідконтрольних, – зрозуміло, що у них тут є якесь житло, у багатьох є робота. Але все одно вони живуть очікуванням того, що війна закінчиться, вони повернуться до своїх домівок, що все буде добре, возз'єднаються сім'ї. Це велика соціально-психологічна проблема", – розповідає Едуард Щеглаков.

У школах ситуація не авральна – міста були розраховані на більшу кількість населення (до того ж жителі з регіону почали виїжджати ще задовго до початку бойових дій в зв'язку з закриттям підприємств). У лікарнях – теж. Зокрема, до Сєвєродонецького лікарню переїхали обласні структури, було перевезено або куплено устаткування. Однак в довгостроковій перспективі можливі серйозні проблеми. Велика кількість людей виїхали без медичних документів. До того ж, подорожчання всього зробило практично неможливим звернення до лікаря.

"Управління праці та соцзахисту каже мені вже два роки: "Для нас переселенці – це громадське навантаження, це номер три після наших звичайних допомог та субсидій. Вас на нас навішали", – розповідає Руденко. На сьогодні органами соціального захисту і Пенсійним фондом проводиться перевірка реального знаходження зареєстрованих переселенців. За підсумками цієї перевірки припиняється частина виплат. "Виплати на комунальні послуги повинні отримувати тільки ті, хто тут живе реально. Ми всі переживаємо за пенсіонерів, але пенсіонери отримують у нас пенсію і отримують соціальні виплати. А люди, як я їх називаю, репродуктивного віку, які не можуть тут працевлаштуватися, тому що роботи реально немає, – їх позбавляють ще й цієї виплати. Як вони повинні годувати своїх дітей, як вони повинні жити – законодавцю це не цікаво. Якби їм надали умови, вони б переїхали сюди. Але ви не готові їх тут приймати. Призупинення цих виплат – воно економічно обумовлено, тому що виробляти товари у нас нікому в країні, гроші робити нікому, а їсти хочуть дуже багато. Дуже багато людей від цього постраждає дуже серйозно", – говорить Ганна Руденко.