Трагедія в Луганську: мати закрила собою 5-місячного сина від вибуху, а чоловік і сусіди загинули

Молода мама з Тошківки Луганській області в результаті обстрілу будинку втратила чоловіка, дивом уціліла сама і вберегла життя дітей. Свою історію Сегодня.UA розповіла Юлія Духно, мешканка Тошківки.

Трагедія сталася в один з листопадових вечорів, коли вся сім'я була вдома.

"18 листопада в 9:00 вечора в наш будинок влучив снаряд. Все сталося за три секунди. У нас всього дві кімнати – я перебувала в спальні, почула, як все тріщить, підскочила до ліжечка, нахилилася – мене відкинуло з дитиною. А потім вже бачу – небо, чую, як люди йдуть на допомогу з сусідньої вулиці. Наді мною обвалилися стіни, стеля", – розповідає Юлія.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

За її словами, в сусідню квартиру також влучив снаряд і розірвався, в результаті чого загинули сусіди – жінка і чоловік, загинув і чоловік Юлії.

"У нас снаряд в квартирі не розірвався, а в другій квартирі розірвався, всі загинули. Нас відкопували – мене, дітей. Чоловік загинув одразу. Мені селезінку розірвало, ребра забилися. Поруч з нашим будинком снаряди впали і не розірвалися в сусідній город, розбили сарай", – розповідає жінка.

В результаті обстрілу постраждала 5-річна донька Юлії, а 5-місячного сина мати врятувала, накривши собою. Він відбувся подряпинами. Зараз сім'я живе під Харковом, але хотіли б повернутися якщо не в Тошківку, то хоча б в Лисичанськ, адже там, за словами Юлії, знаходяться всі родичі та друзі.

"Зараз ми живемо у сестри під Харковом. Хотілося б звичайно повернутися, хоча б у Лисичанськ – там багато знайомих. Донька була в комі 20 днів. Ми звернулися до Фонду Ріната Ахметова – нам допомогли ліками, вивели її з коми. У Харкові нас прооперували в грудні. Наприкінці січня нас вже виписали", – каже жінка.

За її словами, донька приходить до тями потихеньку, набагато краще, ніж було. "Розмовляє, ходить. Але протягом року нам потрібно буде проходити обстеження. Вона майже нічого не пам'ятає, пам'ять тільки починає відновлюватися, вона згадує свої іграшки... Але про те, що трапилося ми намагаємося не говорити", – повідомляє молода мама.

Чоловік Юлії працював на шахті "Тошківська". Відразу ж після трагедії директор шахти та волонтери обговорювали з Юлією можливість знайти для сім'ї житло в Лисичанську, але військові дії перешкодили реалізувати це.

"Будинок вже не підлягає відновленню. Спочатку нам обіцяли знайти житло в Лисичанську, але поки йшли військові дії, це питання було призупинено. Ми думали повертатися в Лисичанськ, де лікарня дитяча", – розповідає жінка.

За словами Юлії, багато сімей покинули Тошківку, рятуючи своїх дітей від обстрілів.

"Поїхали всі, у кого дітки. Залишилися тільки пенсіонери. З молоді всі поїхали. Деякі виїжджали перед нами, а деякі відразу після нас. У січні, коли сильно бомбили – вивозили багато дітей", – каже вона.

Юлія розповідає, що навіть зараз, коли настав так званий режим тиші, жителі не до кінця вірять у перемир'я.

"Перемир'я відчувають, але не вірять в нього повністю, сумніваються. Місцеві кажуть, що вночі спокійно, а вдень чутно вибухи, але вдалині – з боку Кримського", – розповідає Юлія.