У розбитих селах Донбасу люди ледве виживають

За рік війни у людей над головами літали снаряди, а гуманітарна катастрофа погіршувалася з кожним днем.

Ця спальня вже півроку чекає своїх господарів. За рахунок того, що в будинку немає даху – вона потопає в дощі. І якщо терміново не розпочати відновлювальні роботи, він може впасти в будь-який момент.

Щоразу, приходячи в свій будинок, Віра Миколаївна плаче. Без болю дивитися на зруйноване війною житло не можуть і сусідки.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"А ось це, дивимося ... мокре, ну як так?", – запитує жінка.

Тут на всіх одна біда. Кожен житель Новогнатівки розрізняє звук снарядів, що наближаються, і знає, коли бігти в підвал. У момент обстрілу господині з онуком, завдяки щасливому випадку, не було вдома. Але те, що побачила жінка після повернення, шокувало.

"Потрапив снаряд в грубу. Зруйнувало всі кімнати", – каже жінка.

А це спальня внука Віри Миколаївни. Він не усвідомлює, що його колись мирного і затишного куточка тепер немає.

"Він думає, що там дірочка і все. Снаряд увійшов і все. А тут сиплеться і сиплеться", – додала Віра Миколаївна.

Онуку Віри Миколаївни Владиславу 24 роки. Він – інвалід третьої групи. Діагноз – енціфалопатія. Це розлад психіки і порушення роботи судин мозку. Щоб захистити хлопця від стресу, сім'я тимчасово виїхала.

"Ходив з кімнати в кімнату. Я не могла заспокоїти його. Він сильно хвилювався. Я йому і так, і заспокойся, синку. А що ж робити, якщо вже вийшло так", – розповідає зі сльозами на очах жінка.

Ще трирічним Влада кинула матір, батько пішов з сім'ї, коли хлопчикові було сім. Страшне захворювання з кожним роком прогресує.

"Він показував на груди й казав, що якесь у мене почуття. Щось зі мною відбувається, а сам не знав що", – каже Віра Навка, мешканка Миколаївки.

Стрес для таких, як Влад, ризик для здоров'я. За півроку хлопець впав у глибоку депресію. Він постійно нервує, боїться спілкуватися з людьми і виходити з дому.

Зараз Віра Миколаївна та Влад живуть у будинку знайомих, у сусідній Миколаївці. Оплачують тільки комунальні, з доходом у дві тисячі гривень на оренду квартири коштів не вистачить. За своєю хатою дуже сумують.

"Яка краса була, який затишок. І двір хороший був, і сусіди хороші", – сказала Віра Навка, мешканка Миколаївки.

На цьому тижні в Миколаївці випав перший сніг. Через сильний вітер і негоду селище залишилося без світла. Відновити комунікації своїми силами тут не можуть.

"Хочете світла, робіть самі. Бюджет у нас не кульгає, він лежить на боці. Шістдесят відсотків земель орних наших – заборонений туди в'їзд сільгоспвиробникам. Орендарі, фермери сидять", – сказав Олег Куликов, секретар Миколаївської сільської ради.

Працювати без світла довелося і бригадам мобільної видачі штабу Ріната Ахметова. А тим часом у темному актовому залі будинку культури гуманітарну допомогу очікують сотні пенсіонерів.

Прискорити роботу волонтерів допомогли місцеві жителі, надавши генератор. Тепер база даних одержувачів відкрита, і можна видавати набори виживання.

"Злагоджена робота команди дозволяє в будь-яких умовах здійснювати видачу. Нам максимум потрібно десять хвилин, щоб зорієнтуватися і почати видачу в тих умовах, які є. Не важливо, є світло, немає світла", – сказала Юлія Малахова, керівник проекту "Мобільні видачі. Мирні території".

Уляна Антонівна прийшла однією з перших. У 82 роки старенька залишилася без притулку. Від пережитого здоров'я різко похитнулося.

"Я побита вся, голова побита, і тут ... я падаю і падаю", – скаржиться Уляна Мартиненко, мешканка Миколаївки.

Без даху над головою в Миколаївці і Новоігнатівці залишилися більше двохсот сімей. Є й вимушені переселенці. Микола Жуган – із Докучаєвська.

"Немає будинку. Будинку немає. Я вдячний Ахметову за його допомогу, що він нас підтримує, і бажаю, щоб він продовжував у такому темпі, людям допомагав", – плаче Микола Жуган, переселенець з Докучаєвська.

Уздовж лінії зіткнення сотні населених пунктів. Проблеми у людей схожі – війна зруйнувала їхнє життя, позбавила будинку і роботи. Допомагати знедоленим – головне завдання волонтерів. За час затишшя географія видачі допомоги розширилася.

"Цього місяця у Штабу Ріната Ахметова з'явилася можливість доставляти гуманітарну допомогу в так званій сірій зоні, яка раніше була закрита для волонтерів та гуманітарних місій. Тому бригади мобільної видачі в листопаді-місяці вже доставили в селища і села так званої сірої зони п'ять тисяч наборів виживання. До кінця місяця ми доставимо ще п'ять тисяч наборів по обидві сторони лінії зіткнення ", – запевнив Олександр Вишняков, директор Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.

За півроку бригади мобільних волонтерів доставили 66 214 наборів виживання. Тільки на цьому тижні вперше допомогу Ріната Ахметова отримали вісім сотень жителів Миколаївки і Новогнатівка, що дозволило багатьом нагодувати свої сім'ї. Через відсутність світла в магазини не завезли хліб.

Випікати хліб буде і Віра Миколаївна. Продуктів з набору виживання вистачить надовго. Бабуся і онук дуже сподіваються, що зможуть повернутися до рідного дому. Саме цю свою мрію Влад малює щодня.

"Мені не вистачало своєї кімнати. Намалював, але я не буду показувати", – сказав Владислав Навка, житель Миколаївки.

"Я дуже вдячна, дякую, Рінат Ахметов, спасибі, що Ви допомагаєте", – сказала Віра Навка, мешканка Миколаївки.

Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".