Війна на Донбасі рік потому: жахливі жертви, супергерої і перспективи миру

Незважаючи на те, з самого початку бойових дій численні українські політики обіцяли в лічені дні розв'язати конфлікт, ситуація стрімко погіршувалася, а бойовики захоплювали все більше територій. Щоб переконатися в цьому, навіть не треба займатися серйозною аналітикою – достатньо лише поглянути на опубліковану військовими карту Донбасу. Неозброєним оком видно, як менш ніж за рік противник розширив сферу свого впливу практично в два рази.

Июль прошлого года. 

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Поточна обстановка.

Все це супроводжувалося втратами з українського боку. Всього з початку військових дій загинули понад 1550 військовослужбовців, було поранено більше 6230 бійців. Точна кількість полонених невідома, проте, за інформацією представника України в контактній групі з врегулювання ситуації в Донбасі Леоніда Кучми, в полоні бойовиків знаходиться 399 осіб і ще 1460 вважаються зниклими безвісти. Не варто забувати і про матеріальні втрати. Так, наприкінці травня прем'єр-міністр Арсеній Яценюк заявив про те, що оцінює прямі щоденні витрати України через бойові дії і нестабільність на Донбасі в 5-7 млн. доларів США (понад 100 млн гривень).

"Кожен день війни обходиться Україні від 5 до 7 млн дол США, на військові витрати нам ніхто грошей не дає. А ще з 90 шахт, які у нас були, ми втратили 65, тому що вони перейшли під контроль російських терористів. А ще ми втратили 20% економіки в цілому", – розповів Яценюк.

Героїзм з домішкою гіркоти

Якщо на початку конфлікту українські військові здійснили ряд успішних операцій, звільнивши захоплені спочатку Слов'янськ, Краматорськ і Лисичанськ, то надалі перемоги перестали бути гучними, а подекуди бійцям довелося скуштувати і гіркоту поразок. Так, у червні 2014 року стався перший "котел" – Довжанський. Після 22 днів практично безперервних артилерійських обстрілів наші військові здійснили прорив, втративши кілька десятків людей. А вже наприкінці серпня 2014 року українські військові знову потрапили в оточення під Іловайськом Донецької області. Добровольчі батальйони неодноразово просили у командування підкріплення. Між тим, за словами бійців, потрібна підмога так і не надійшла. Потім російські військові обстріляли коридор, яким, відповідно до домовленості, повинні були виходити українські бійці. Розслідування відкритої кримінальної справи досі не закінчене. Більш того, не вщухають суперечки про точну кількість загиблих, хоча, як заявив головний військовий прокурор України Анатолій Матіос, кількість мертвих становить не менше 459 осіб, ще 478 бійців були поранені.

Не варто також забувати про один з перших трагічних епізодів протистояння, коли в ніч на 14 червня 2014 року в Луганську був збитий український військово-транспортний літак Іл-76, що заходив на посадку в Луганський аеропорт, утримуваний українськими силовиками. Як тоді повідомило Міністерство оборони, літак здійснював перевезення особового складу з метою ротації. На борту літака знаходилися військовослужбовці, техніка, спорядження і продовольство.

"Вогнем із зенітної установки і великокаліберного кулемета вражений військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України Іл-76", – повідомили у відомстві. Загинули 9 членів екіпажу з Мелітопольського авіаційної транспортної бригади та 40 десантників з 25 Дніпропетровської повітряно-десантної бригади.

26 травня 2014 почалася битва за Донецький аеропорт, яка тривала 242 дні – всього на тиждень менше, ніж героїчна оборона Севастополя від фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни, і набагато більше, ніж оборона Брестської фортеці, що протрималася з 22 червня по 23 липня 1941 року. Весь цей час військові, які отримали за свою стійкість шанобливе прізвисько "кіборги", відбивали атаки противника, який використав все наявне у нього озброєння. Фінальна хвиля протистояння почалася після Різдва: в результаті масованих артилерійських ударів і танкових атак бойовиків 13 січня звалилася диспетчерська вишка. Того ж дня бойовики висунули "кіборгам" ультиматум – або залишити аеропорт, або загинути. Військові вибрали бій, і з того моменту зіткнення в аеропорту вже не вщухали. 19 січня бойовики підірвали другий поверх нового терміналу, а в ніч на 22 січня будівля завалилася остаточно.

На жаль, але голлівудського фіналу, коли ті, які виконали свій обов'язок бійців, рятує раптова поява серйозного підкріплення, не відбулося. Під час спроби відходу з терміналу, який обрушився кілька десятків "кіборгів" потрапили в полон бойовиків, де вони піддалися всіляким приниженням. Для початку кількох бійців вивезли на місце розстріляного напередодні тролейбуса в Донецьку. Бойовики звинуватили українську сторону в тому, що вони обстріляли з міномета зупинку з тролейбусом. У свою чергу військові заявили, що з їхніх позицій жоден міномет не доб'ється. Під час привозу полонених "кіборгів", незважаючи на заклики окупаційної влади, місцеві жителі не вийшли на "суд Лінча". На зупинці зібралося лише пара десятків місцевих жителів. За словами очевидців, російських журналістів було куди більше, ніж жителів мільйонного міста.

Ще одним з наболее гучних епізодів протистояння стала боротьба за Дебальцеве. На це місто, важливий залізничний вузол, бойовики поклали "око" ще в минулому році. Проте в грудні бойові дії тут помітно вщухли, відновившись з новою силою в січні цього року. Незважаючи на численні заяви військового керівництва про те, що Дебальцеве не буде здане, в ніч з 17 на 18 лютого українські бійці отримали наказ залишити місто.

"Ми стверджували і довели: Дебальцеве перебувало під нашим контролем, ніякого оточення не було, наші частини і підрозділи вийшли планово і організовано", – заявив тоді Петро Порошенко.

До слова, вийшли бійці розповідали про ряд труднощів, що виникли.

"Наказ про вихід з Дебальцеве ми отримали в годину ночі, а вийшли тільки вранці, о 10:30, – розповів нам боєць 8-го батальйону Нацгвардії Віталій. – Ми йшли у великій колоні, люди губилися, хтось згортав не туди. Ми двічі потрапили в засідку – по нам стріляли з танків. Під час обстрілів втратили техніку – БТР і дві машини. З автомобілів ми швидко евакуювалися і далі вже їхали або на вантажівках, або пішки. Я ось 10 км прогулявся".

Бої за Дебальцеве. Фото: МВС

За його словами, батальйон вийшов весь, але практично без особистих речей: "Залишилося тільки те, що було в кишенях. Решта або кинули по дорозі, або згоріло". Крім того, розповів тоді займаючий посаду спікера РНБО Андрій Лисенко, частину зброї військові знищили самі: "Щоб ворог не отримав техніку в робочому стані". Пізніше радник радник президента України Юрій Бірюков розповів, що в період з 18 січня по 18 лютого в боях за Дебальцеве загинули 179 військових, ще 110 людей отримали поранення. Він також заявив, що залізничний вузол в Дебальцеве, головна цінність міста, зруйнований, і на його відновлення буде потрібно довгий час. Однак через місяць стало відомо, що бойовики вже пустили сюди перші поїзди.

Також з лютого цього року почалися активні бойові дії під Маріуполем, епіцентром яких стало село Широкине. Всього за кілька місяців колись багатий курортний населений пункт перетворився на руїни. Проте, протистояння за нього триває і на сьогоднішній день Широкине є однією з найбільш "гарячих" точок Донбасу. Так, у четвер ввечері бойовики активно обстрілювали його з 152-мм гаубиць і мінометів калібру 120-мм, а також влаштовували збройні провокації із застосуванням стрілецької зброї.

У Широкине не залишилося жителів. Фото: соцмережі

Поточна обстановка

Ситуація на фронті продовжує залишатися напруженою. І поки по вулицях міст, не зруйнованих війною, спокійно гуляють люди, жителі окупованого Донецька раз у раз чують артилерійські залпи. Андрій Лисенко розповів, що основна кількість обстрілів продовжує концентруватися на Донецькому напрямку.

"Опитне, Піски, Авдіївка та Донецький аеропорт. Більше 70% боїв відбувається саме тут. У Луганській області – обстріли в районі Бахмутської траси. Противник стріляє з усіх видів зброї – від гранатометів і закінчуючи важкою артилерією 122 і 152 міліметровими гарматами. Частину своїх обстрілів бойовики переносять на населені пункти, де немає наших військових – з метою провокації. Місцеве населення розуміє, хто по них стріляє", – зазначив Лисенко в бесіді з Сегодня.ua.

Разом з тим, додав він, останні півроку підприємства оборонної промисловості перейшли на тризмінний режим роботи, проводиться не тільки нова техніка, а й ведеться робота над власними збройовими розробками.

В інтенсивних темпах йде розробка нових озброєнь. Також щодня ремонтується військова техніка. Обстріли не проходять безслідно. В основному страждає наша колісна і легкоброньована техніка – БМП, БТРи, МТЛБ ", – розповів Лисенко.

Мобілізація: кожна хвиля викликає все більше скандалів

Зараз в Україні проходить шоста за рахунком хвиля мобілізації. Дані про кількість призовників військові не розголошують, проте в п'яту хвилю потрапило близько 20 000 осіб. І якщо в перші дні протистояння на Сході військкомати не мали проблем з добровольцями, то зараз ситуація кардинально змінилася.

"Скажу відверто: добровольців зараз менше, ніж було в другу і третю хвилю мобілізації", – заявив днями глава Київського військового комісаріату Володимир Кидонь.

Більше того, потенційні призовники почали активно уникати можливість поповнити ряди армії. У зв'язку з цим в Харкові, наприклад, співробітники військкоматів і міліціонери почали вручати повістки не тільки в парках і на зупинках, але і в громадському транспорті. Так, величезний резонанс отримала спроба "запросити на рандеву" пасажирів у рейсовому автобусі. Тоді військових і міліціонерів буквально виштовхали з транспорту. Після низки скандалів губернатор Харківської області Ігор Райнін віддав наказ приносити повістки тільки за місцем проживання, роботи та навчання.

Змінився і настрій у суспільстві. Так, кореспондент Сегодня.ua став свідком цікавої розмови двох жінок на одному з ринків столиці. Судячи з розмови, одна з них приїхала в гості з одного із сіл Прикарпаття.

"Після того, як до нас привезли п'ять трун з хлопцями, повісткам ніхто не радий. На тих, хто їх розносить, спускають собак і загрожують побити", – розповідала своїй співрозмовниці гостя столиці.

Чим живе мирне населення

Рік війни зібрав криваві жнива серед мирного населення Донбасу. За даними ООН, кількість загиблих на сьогоднішній день перевищила 6500 людей, а поранення отримали близько 16 тисяч жителів регіону. Крім того, експерти відзначають, що в Україні зростає кількість внутрішньо переміщених осіб.

"Маючи більше 1,3 мільйона зареєстрованих вимушених переселенців, Україна є нині дев'ятою за кількістю внутрішньо переміщених осіб у світі", – йдеться в повідомленні офісу ООН.

Зазначимо, що понад 95% від цієї кількості – біженці з Донбасу. І лише незначна частина, близько 20-30 тисяч осіб, складають переселенці з Криму.

Діти Донбасу. Фото: AFP

Продукти ті, та не ті

За останній час гуманітарна ситуація в Донбасі трохи покращилася. Якщо ще минулого літа-взимку полиці магазинів були спустілими, то з початку 2015  року на полицях магазинів знову можна побачити своєрідний достаток. Правда, не можна не відзначити, що зараз місцеві жителі прискіпливіше ставляться до товару, що купується. Адже зараз ринок, окупованих територій наповнив товар, завезений через неконтрольовані ділянки кордону. Разом з тим, в самопроголошеній "ДНР" продовжує користуватися попитом і українська продукція.

"Українські товари, зараз десь по одній ціні з завезеними з Росії, – розповідає домогосподарка з Донецька Ірина. – Але, якщо брати, то краще купувати українське. Навіть якщо і на кілька гривень дорожче. З Ростова везуть багато продукції, найчастіше, не дуже якісної. Ну, або ми до такого не звикли. Наприклад, сік томатний – більше схожий на якийсь кислий компот, а ковбаса з присмаком картону. Не знаю, може я і чіпляюся, але, намагаюся купувати ті продукти, які їла протягом декількох років. А от ціни у нас просто космічні. В середньому майже вся продукція дорожче на 40-50% ніж у тому ж Маріуполі. Особливо ціна зростає на овочі та фрукти, завезені з України, а інших у нас просто не буває".

Населенню доводиться несолодко. Фото: AFP

Забійна медицина

Не можна не відзначити, що ситуація з медичним обслуговуванням на територіях, підконтрольних бойовикам, досить далека від тієї, яка була під час українського правління. Незважаючи на те, що багато лікарів, в принципі аполітичні і залишилися в Донецьку не через переконання, а через те, що просто не захотіли кидати пацієнтів або ж змінювати місце проживання, медичний кадровий голод все-таки присутня. І тут мова йде безпосередньо про вузькоспрямованих фахівцях.

"Мій знайомий – талановитий хірург, виїхав на українську територію, – на умовах анонімності розповідає лікар однієї з лікарень. – Тямущих узіст мало залишилося. З ліками досі відчувається перебої. Звичайно, офіційних даних ніхто не дасть, але, все прекрасно знають, що зараз до нас хлинуло багато підроблених препаратів. За цим толком ніхто не стежить. Тому, якщо потрібно купити, щось серйозне радимо звертатися до родичів у Росії чи Україні, щоб там купили і вже сюди переслали або якось доставили. Інакше можна щось "бодяжене" прийняти, від чого може стати тільки гірше. Деякі колеги, особливо молодого покоління, вішають в кабінетах ікони. Мене це взагалі шокує. Раніше всі лікарі були атеїстами і розраховували тільки на свої сили і професіоналізм".

А ось в Луганській області в прифронтовій території спостерігається великий приплив породіль з окупованих територій. Про це розповів спікер Адміністрації президента з питань воєнної операції Андрій Лисенко. За його словами, переважна більшість жінок, що знаходяться недалеко від лінії фронту, вирішило народжувати саме на території контрольованої України.

"Приміром, у пологових будинках, які знаходяться на нашій території – в прифронтовій смузі. 90% породіль – породіллі їх окупованих територій. Чому вони проїжджають сюди? Тут вони отримують повний комплекс послуг, державного зразка свідоцтво про народження дитини. Також отримують матеріальну підтримку при народженні дитини", – розповів Лисенко.

Звичайні супергерої

Потрібно віддати належне, що за весь час військового конфлікту і запеклих обстрілів комунальні служби Донецька працювали більш ніж якісно. Після влучень снарядів пошкодження газопроводів, водоводів і ліній електропередач усувалися в найкоротші терміни. Двірники підмітали вулиці, а рокіт сміттєвозів неодноразово брали за звук парку біля будинків бронетехніки.

"Ще минулого літа, в нашому будинку практично ніхто не жив, – згадує житель Київського району Ілля. – Вечорами в нашому під'їзді горіло всього два вікна – моє і сусіда пенсіонера, якому нікуди було їхати. А вранці нашу вулицю підмітав наш двірник і кішечок підгодовував. Я в нього запитую: "Не страшно?". Він задумався на секунду і каже: "Страшно за те, що люди повернутися – а тут бруд і розруха. Та й куди їхати, кому потрібен двірник?". І це притому, що тоді він без зарплати чотири місяці був. Ось таких людей треба на руках носити. На Жовтні (Селище шахти Жовтневій. – Авт.) Взагалі жесть була. Знайома розповідає, ввечері під час затишшя чує натужний гуркіт двигуна – і відразу думка, що танк їде. У вікно дивиться – а це всього лише сміттєвоз під'їжджає. І це притому, що там постійні обстріли".

Замість атестата – папірець

Разом з тим, навчальний рік підійшов до кінця. По обидві сторони, від лінії фронту склавши іспити, учні зітхнули з полегшенням і відсвяткували випускний. У той час коли на українській території випускники отримали офіційні дипломи та атестати, на окупованій частині України видали ніким не визнані папірці. Зараз українська влада думає, як вчинити з випускниками шкіл та вузів, які отримали дипломи й атестати про освіту на окупованих територіях – з символікою т.зв. "ЛНР".

Фото: dontimes.com.ua

"Я сегодня общался Москалем (Губернатором Луганской области. – Авт.), он сказал, что местное население сильно разочарованно в области образования. Те сертификаты, которые повыдавали в "ЛНР" выпускникам школ и вузов, они распечатаны на обычной бумаге и принтере, а этот документ не принимает Минобразования Российской Федерации, а также Минобразования Украины. Сейчас рассматривается вопрос как с этим поступить. Кардинального решения пока не принято", – резюмировал Лысенко.

Эксперты: плохая работа над ошибками и нехорошие перспективы в случае глобальной войны

По мнению политолога Вадима Карасева, для дальнейшего снижения эскалации конфликта на Донбассе нужно пользоваться исключительно политическими методами.

"Альтернативы Минским соглашениям нет. Там, где работает политика, насилие не функционально. Есть шанс на проведение выборов в соответствии с законом о местном самоуправлении в отдельных районах Донецкой и Луганской области. Альтернатива этому процессу только одна – возобновление полномасштабных боевых действий и, возможно, расширение подконтрольных боевикам территорий. Вялотекущая форма конфликта себя исчерпала и не является конструктивной, какой она была на первом этапе, когда таким образом удалось остановить полномасштабную войну", – пояснил Сегодня.ua Карасев.

По его словам, в конце лета-начале осени Украина подойдет к развилке, где одним из путей будет возобновление полномасштабных боевых действий, фактически – войны.

"Нужно понимать, что нам очень трудно будет выстоять. Россия будет участвовать напрямую и усилит поддержку боевиков", – подчеркивае политолог.

Второй вариант – настраиваться на мир, принимать изменения в Конституцию и административное устройство страны: проводить выборы, амнистию и затем восстанавливать хотя бы относительный суверенитет Украины над этой частью территории.

"В таком случае за три года ситуация должна проясниться: либо отпускать эти территории, либо мы научимся жить по-новому", – считает Карасев.

В свою очередь военный эксперт Дмитрий Тымчук в беседе с нами не скрывает, что одной из главных ошибок, приведших к текущей ситуации – это не сделанные украинской стороной выводы из случившегося.

"Начиная с августа есть большие вопросы. В частности, по Иловайску, который стал лакмусовой бумажкой провалов в органах военного управления, все решалось очень долго и непонятно, насколько эффективно. После этой трагедии прошло достаточно много времени только для того, чтобы затем мы "весело и задорно" вышли из Дебальцевского плацдарма в феврале этого года. Эта операция показала, насколько военное руководство сделало мало выводов из всего хода прошлогодних боевых действий", – подчеркнул Тымчук.

По его словам, актуальными остаются вопросы создания и организации линии обороны, системы связи: "Масса проблем. Мы весь год видели, что наши инженерные войска находятся просто в плачевном состоянии. Тем не менее, ничего для исправления ситуации сделано не было. Вместо того, чтобы прагматично оценивать ситуацию, Генштаб начинает делать странные вещи. Сейчас он предлагает список инженерной техники, которую необходимо закупить. В тоже время мы знаем, что в составе ВСУ находятся терриконы такой техники, которую можно восстановить, что было бы намного дешевле и целесообразнее".

К сожалению, констатирует эксперт, пока ниболее вероятный вариант развития событий – заморозка конфликта в вялотекущей стадии. И даже обещанная децентрализация власти может стать палкой о двух концах.

"То, что делается в рамках конституционной реформы, в том числе децентрализация власти, боюсь, может стать перегибом. Заявляя о децентрализации, мы можем принять правила игры российской стороны. Так мы можем получить предпосылки того, что замороженный конфликт перейдет в активную фазу и охватит новые регионы Украины", – говорит Тымчук.

Фото: dontimes.com.ua

"Я сьогодні спілкувався Москалем (Губернатором Луганської області. – Авт.), Він сказав, що місцеве населення сильно розчарування в галузі освіти. Ті сертифікати, які повидавав в "ЛНР" випускникам шкіл і вузів, вони роздруковані на звичайному папері і принтері, а цей документ не приймає Міносвіти Російської Федерації, а також Міносвіти України. Зараз розглядається питання як з цим вчинити. Кардинального рішення поки не прийнято", – резюмував Лисенко.

Експерти: погана робота над помилками і нехороші перспективи у разі глобальної війни

На думку політолога Вадима Карасьова, для подальшого зниження ескалації конфлікту на Донбасі потрібно користуватися виключно політичними методами.

"Альтернативи Мінським угодами немає. Там, де працює політика, насильство не функціонально. Є шанс на проведення виборів відповідно до закону про місцеве самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської області. Альтернатива цьому процесу лише одна – відновлення повномасштабних бойових дій і, можливо, розширення підконтрольних бойовикам територій. Уповільнена форма конфлікту себе вичерпала і не є конструктивною, якою вона була на першому етапі, коли таким чином вдалося зупинити повномасштабну війну", – пояснив Сегодня.ua Карасьов.

За його словами, наприкінці літа-початку осені Україна підійде до розвилки, де одним із шляхів буде відновлення повномасштабних бойових дій, фактично – війни.

"Потрібно розуміти, що нам дуже важко буде вистояти. Росія буде брати участь безпосередньо і посилить підтримку бойовиків", – підкреслює політолог.

Другий варіант – налаштовуватися на мир, приймати зміни до Конституції і адміністративний устрій країни: проводити вибори, амністію і потім відновлювати хоча б відносний суверенітет України над цією частиною території.

"У такому разі за три роки ситуація повинна прояснитися: або відпускати ці території, або ми навчимося жити по-новому", – вважає Карасьов.

У свою чергу військовий експерт Дмитро Тимчук в бесіді з нами не приховує, що однією з головних помилок, які призвели до поточної ситуації – це не зроблені українською стороною висновки з того, що сталося.

"Починаючи з серпня є великі питання. Зокрема, за Іловайськ, який став лакмусовим папірцем провалів в органах військового управління, все вирішувалося дуже довго і незрозуміло, наскільки ефективно. Після цієї трагедії минуло досить багато часу тільки для того, щоб потім ми "весело і завзято" вийшли з Дебальцевського плацдарму в лютому цього року. Ця операція показала, наскільки військове керівництво зробило мало висновків з усього ходу торішніх бойових дій", – підкреслив Тимчук.

За його словами, актуальними залишаються питання створення та організації лінії оборони, системи зв'язку: "Маса проблем. Ми весь рік бачили, що наші інженерні війська перебувають просто в жалюгідному стані. Тим не менш, нічого для виправлення ситуації зроблено не було. Замість того, щоб прагматично оцінювати ситуацію, Генштаб починає робити дивні речі. Зараз він пропонує список інженерної техніки, яку необхідно закупити. Водночас ми знаємо, що у складі ЗСУ знаходяться терикони такої техніки, яку можна відновити, що було б набагато дешевше і доцільніше".

На жаль, констатує експерт, поки найбільш імовірний варіант розвитку подій – заморозка конфлікту в уповільненої стадії. І навіть обіцяна децентралізація влади може стати палицею з двома кінцями.

"Те, що робиться в рамках конституційної реформи, в тому числі децентралізація влади, боюся, може стати перегином. Заявляючи про децентралізацію, ми можемо прийняти правила гри російської сторони. Так ми можемо отримати передумови того, що заморожений конфлікт перейде в активну фазу і охопить нові регіони України", – говорить Тимчук.