Легенди Харкова: жорстокий кондитер, розстріл парафіян і схованка з золотом

У Харкові є безліч непримітних, на перший погляд, місць, які зберігають у собі легенди і пам'ять про знаменитостей. Приміром, на Карла Маркса в зараз вже покинутому театрі Муссурі колись виступали Алла Пугачова, Володимир Висоцький і Федір Шаляпін. У сучасному бюро судмедекспертизи, розташованому неподалік на Дмитрівській, свого часу перебував інститут, в якому навчали шляхетних дівчат. А ось Свято-Дмитрівський храм на Полтавському Шляху зберігся до наших часів лише дивом, адже в радянський час його парафіян розстрілювали, а під куполами розмістили автоклуб та кінотеатр.

Тим часом на Коцарській деякі не втрачають надії відшукати скарби, нібито заховані італійським архітектором сотню років тому. Золото поки так і не знайшли, а будинок, в який в роки війни влучив снаряд, через 70 років так і не відновили.

З НАШОГО ТЕХНІКУМУ — ПЕРШИЙ ЛЬОТЧИК ІМПЕРІЇ

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Чотириповерхова будівля електромеханічного технікуму на вулиці Дмитрівській, 26, до Жовтневої революції була житловою. Добротний прибутковий будинок в еклектичному стилі з'явився тут ще в 1906 році. А в 1943-му, після звільнення Харкова, в цю будівлю переїхав раніше евакуйований технікум залізничного транспорту (зараз – електромеханічний технікум транспортного будівництва).

Це один з найстаріших навчальних закладів України з підготовки фахівців середньої ланки. Технікум заснований більше 140 років тому, а його найвидатніший випускник – Степан Гризодубов, який був одним з перших авіаконструкторів і льотчиків Російської імперії.

У післявоєнні роки будівлю відремонтували і навіть перепланували. Так, у зв'язку з браком навчальних площ, майстерні та їдальню розмістили в підвальному приміщенні. А в 1960-х поряд побудували новий навчальний корпус, який поєднали зі старим за допомогою критого переходу. Втім, зараз старовинна будівля знову вимагає реставрації.

В ХРАМІ ХРАНИТЕЛЯ ХАРКОВА КРУТИЛИ КІНО

На Полтавському Шляху, 44, підносяться куполи Свято-Дмитрівської церкви, побудованої в середині XVII століття. Святого великомученика в Харкові дуже шанували: вважалося, що він оберігав місто від зовнішніх ворогів. За переказами, татари, спустошуючи Україну, не раз підходили до Харкова, і лише заступництво Димитрія рятувало місто від нападів.

У 1930-х церкву розграбували і закрили, демонтувавши всі купола. Активні парафіяни піддалися репресіям, а кількох навіть розстріляли. Незабаром на фасаді храму з'явилася вивіска клубу "Автодор", а після війни відчинив свої двері кінотеатр "Спорт". Богослужіння у Свято-Дмитрівській церкві відновилися лише в 1990-х. Зараз храм продовжують відроджувати. Кілька років тому під час ремонту під шаром штукатурки знайшли розписи XIX століття.

В ЗАНЕДБАНОМУ ТЕАТРІ — ПЕРША КОНСТИТУЦІЯ

Побудований в 1911 році підприємцем Герасимом Муссурі цирк в той час вважався найбільшим у світі, адже розрахований був на 5750 місць. Втім, вже через рік після відкриття господар будівлі вирішив переобладнати його в оперний театр. Але ні як цирк, ні як театр величезна споруда по вулиці Карла Маркса, 28 так і не стала популярною. Через те, що заради акустики будівлю кілька разів перебудовували, те, що ми бачимо сьогодні, лише віддалено нагадує первісний вигляд цирку.

Ще до розвалу Союзу будинок визнали аварійним і з того часу не експлуатували. Зараз будівля огороджена парканом, а вікна наглухо забиті. Проходячи повз занедбаний будинок, багато харків'ян навіть не здогадуються, що в ньому колись виступали Федір Шаляпін, Володимир Висоцький і Алла Пугачова. Тут же приймали і першу Конституцію Української РСР.

ДО СУДМЕД­ЕКСПЕРТІВ — ШЛЯХЕТНІ ДІВЧАТА

200-річна будівля на Дмитрівській, 14, – один з декількох будинків садибного типу, що збереглися до наших днів. Колись у цьому особняку жив відомий громадський діяч Філонов, який був затятим шанувальником мистецтва. Пізніше в його маєтку знайшли рідкісні картини і фігури скіфських баб, які сьогодні стоять біля Історичного музею.

У 1812 році особняк перетворився на інститут шляхетних дівчат, одним із засновників якого був Григорій Квітка-Основ'яненко. А з 1922 року і донині старовинну садибу, яка є пам'яткою архітектури, займає бюро судмедекспертизи.

НА КОНДИТЕРЦІ ЗВІЛЬНЯЛИ ЗА М'ЯТІ ХАЛАТИ

На вулиці Коцарській, 24/26, стоїть сіра будівля, яке є однією з найбільших кондитерських фабрик України, заснованої майже 120 років тому. У 1895 році до Харкова з Петербурга приїхав кондитер Георгій Борман, який вирішив налагодити тут виробництво солодощів. На фабриці працювали близько 800 осіб, а в цехах було встановлено сучасне обладнання. Інженери фабрики першими відкрили нову технологію охолодження шоколаду за допомогою рідкої вуглекислоти, карамель і мармелад робили у вакуумних апаратах, а суміші готували не на відкритому вогні, а на спеціальних парових машинах.

Виявляється, співробітникам, щоб зберегти роботу, було недостатньо добре виконувати свою роботу. Жорж Борман дуже строго ставився до зовнішнього вигляду робітників. Тих, хто нехтував правилом завжди ходити в свіжевипраному, випрасуваному халаті, одразу ж звільняли. Сьогодні кондитерка Бормана називається "Харків'янка". Тут працює близько 1500 осіб, а її продукцію знають в 20 країнах світу.

НА КОЦАРСЬКІЙ — МІШКИ З ЗОЛОТОМ

На вулиці Коцарській, 36/38, стоїть старий, напівзруйнований будинок, з яким пов'язана одна міська легенда. Харків'яни подейкують, ніби в цій будівлі на початку минулого століття жив італійський архітектор, який заховав у підвалі будинку золоті і срібні монети, а також фамільні коштовності. У різний час багато хто намагався відшукати цей скарб, проте безуспішно. Під час Великої Вітчизняної війни в будівлю влучив снаряд, і досі будинок так і не відновили.

До слова, скарби шукали і в інших будинках на Коцарській. Якщо пройти трохи далі по вулиці, побачимо чотириповерховий житловий будинок, в якому до революції жили представники тодішньої еліти. За спогадами харків'ян, у часи сталінських репресій там знаходили цілі мішки золотих монет.