"Мами" для поранених бійців: без права на відпочинок і на зв'язку з військовим Донбасом

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

<p>Фото: А.Макаренко</p>

1/27

 Жертвуючи роботою, вільним часом і особистим життям, волонтери звалили на свої плечі забезпечення української армії й стали позитивним трендом військового часу. Серед таких добровольців є й ті, хто допомагає медикам витягувати поранених з того світу і стає для врятованих, за їх визнанням, другими мамами. Кореспондент "Сегодня" провела день у харківському госпіталі разом з пораненими бійцями і організацією "Сестра милосердя АТО" й довідалася, яке це — бути волонтером.

Вже більше року керівник організації Ярина Чаговець з однодумцями постачає військових, які постраждали на Донбасі, речами першої необхідності: одягом, продуктами та засобами гігієни. Пункт допомоги сестри милосердя разом зі співробітниками госпіталю облаштували в невеликому приміщенні, яке раніше слугувало пральнею. Зараз стелажі тут заставлені доверху необхідними речами для військових, їх приносять небайдужі люди. Втім, Ярина Чаговець згадує, що ще кілька тижнів тому полиці спорожніли: городяни подумали, що якщо активні бойові дії не ведуться, то і допомога не потрібна. Але після прохання про допомогу в ЗМІ небайдужі люди знову активізувалися.

РАННІ ПТАХИ. Свій день у пункті допомоги волонтери починають о 7-й годині, хоча, наприклад, напередодні нашого візиту Ярина вже о 5:00 зустріла гуманітарну допомогу з Німеччини. По-справжньому гаряча пора тут з 9:00, коли військові шикуються в чергу за кавою, чаєм та печивом. І кожному потрібно видати необхідні білизну, футболки, шкарпетки, бритву, мило, шампунь, а після виписки — сандалі і шорти. Все це потрібно в госпіталі постійно.

Волонтери кажуть, що військовий медзаклад взяв на себе забезпечення медикаментами та харчуванням, але найнеобхідніші речі бійцям часто просто нікому передати. Мовляв, деякі захисники батьківщини приховують від рідних, що пішли воювати, а в інших — дружини з маленькими дітьми, і немає грошей, щоб купити все необхідне і привезти з іншої області.

Пакет для поранених. У палату віднесемо чай і цукор

Кореспондента "Сегодня" призначили помічником чотирьох волонтерів, і сидіти склавши руки не довелося. Ми підбирали військовим футболки і гумові тапочки потрібного розміру, потім допомагали новачкам розібратися з підігрівом води, розставляли коробки з солодощами і вже через півгодини знали, що лежить на кожній з безлічі полиць.

Як виявилося, військових дуже радують речі з патріотичною символікою, наприклад, синьо-жовті браслети, але особливо дорогі хрестики і дитячі вироби-обереги. А ось чашки з патріотичним малюнком цього разу дістаються тільки важко пораненим — так просили жителі Слов'янська, котрі їх передали.

Тим часом харківські господині радують бійців у госпіталі домашніми стравами: випічкою, пирогами, варениками і солоними огірочками. До речі, згущене молоко і свіжі ягоди тут розмітають за кілька хвилин.

У пункті допомоги. Військові в будь-який час можуть випити каву або чай

Весь цей час надходять дзвінки з КПП: охорона повідомляє, що знову принесли допомогу. Але спочатку передачу потрібно оглянути, після чого записати ім'я людини і вміст посилки. Волонтери пояснюють, навіщо це роблять: мовляв, ці дані публікуються у звітах організації в соцмережах.

До речі, за день нашого чергування в госпіталь небайдужі люди передали півсотні посилок. Але, за словами волонтерів, були дні, коли допомоги було вдвічі більше. Дівчата просто не встигали донести її до свого пункту, адже потрібно було бігти назад на КПП.

Бійцям, які поки що не можуть ходити, необхідні речі приносять у палату. "Сегодня" також дозволили провідати бійців, до яких ми прийшли з чаєм і цукром, як хлопці і просили.

А телефон волонтерів продовжує розриватися. Цього разу дзвінок особливий: на зв'язку — військовий командир з Донбасу. Один з його бійців постраждав, і він просить передати воїну в реанімацію записку підтримки зі словами "Ми тебе любимо і пам'ятаємо".

Записку зі словами підтримки ми передали бійцеві в реанімацію

ПЕРЕЖИВАЮТЬ ЗА СВОЇХ. З самого ранку у пункті допомоги чекають, коли ж у Мар'їнці злетить вертоліт з пораненими. На борту їх супроводжує один із волонтерів Руслан М., який також проходив лікування в госпіталі. Через обстріли терористів вертоліт не може злетіти вже чотири години. Коли Руслан нарешті заходить, волонтери зітхають з полегшенням. У нього є всього декілька хвилин на відпочинок і спілкування з сестрами милосердя, яких він називає мамами. Сам Руслан родом із Луганська, його рішення захищати Україну рідна матір не підтримала і після поранення залишила сина без підтримки. Волонтери заздалегідь приготували продукти і речі, які молодий солдат доставить хлопцям на фронт.

На жаль, сумних історій у пункті допомоги можна почути багато, адже військові часто приходять сюди не тільки за речами або солодощами, а просто щоб поговорити і знайти підтримку.

Сестри милосердя радіють, коли хлопці закінчують лікування, але в той же час сумують, що побачаться з ними тепер не скоро. Прощаючись, військові щиро дякують і залишають номери своїх телефонів.

О 19:00 пункт допомоги, де сестри бувають щодня, закривається. Завтрашній день знову почнеться о сьомій, а вихідного тут не чекають: за рік у волонтерів їх було всього три.

ВОЛОНТЕР: "ВДОМА РОЗПОВІДАЛА ВСЕ ЧОЛОВІКОВІ І РИДАЛА"

Хоча "Сестри милосердя АТО" — жіноча організація, що об'єднала 15 харків'янок, без чоловічих рук вона не залишилася. Жінки чергують у пункті допомоги позмінно, а відтепер щодня їм допомагає Андрій Русавський. Киянин поїхав на Донбас добровольцем і після травми знаходиться в госпіталі майже два місяці. Андрій зізнається: турбується про кохану дружину і собак, адже вдома у нього є розплідник ротвейлерів. Волонтери згадують, що просто не могли залишитися осторонь і не допомагати захисникам Батьківщини. Наприклад, Оксана Локойда навіть пішла з роботи.

Волонтер Оксана і службовець Нацгвардії Руслан у госпіталі стали друзями

"Розуміючи, що хлопцям треба чимось допомагати, ми з чоловіком і онукою скупилися і приїхали сюди. Рік тому кімнатка волонтерів перебувала на КПП, задуха була страшна. Я запитала у дівчат, чи потрібна їм допомога, і відразу ж записалася у волонтери. Спочатку я їздила сюди у вільний від роботи час, але сильно втомлювалася, і вирішила займатися тільки допомогою в госпіталі. На роботі в швейному цеху мене не звільнили, зберегли моє місце. Чоловік підтримав моє рішення", — розповіла Оксана.

Згадуючи свій перший день у госпіталі, волонтер не може стримати сліз: коли вона побачила обпаленого бійця, то так розплакалася, що навіть не змогла вручити йому речі. "А у відділенні мене попросили побути з молодим хлопцем, який залишився без ноги. Я присіла, гладила його по руці. У мене почали литися сльози, я не могла з собою нічого зробити. І тоді хлопець почав мене заспокоювати. Перші дні, коли я приходила додому, розповіла все чоловікові і ридала", — поділилася Оксана.

А Олену Ревенко в перший день вразила величезна кількість людей, які приносили пораненим допомогу. "Раніше я ніколи не думала, що доля мене приведе у військовий госпіталь і я буду волонтером. Коли почалися бойові дії, я знайшла Ярину в Інтернеті і прийшла сюди разом з подругою. Речей приносили стільки, що ми не встигали розставити все по місцях і просто переступали через пакети і коробки. Мене підтримали і батьки, і дев'ятирічна донька Тая: вона малює для військових малюнки, робить патріотичні браслети", — розповідає Олена.

Волонтер Олена. Кожен будній день приходить у госпіталь

Сестри милосердя зізнаються: якщо спочатку їм було важко морально, то зараз вони більше втомлюються фізично, оскільки весь час доводиться бути на ногах. Ревенко Олена приходить у госпіталь кожен будній день, а вихідні проводить з дитиною. "Це найкращий відпочинок", — поділилася волонтерка.

До Ярини Чаговець, яка і заснувала організацію "Сестри милосердя АТО", війна підібралася ближче: її чоловік, який також був волонтером, зараз служить у складі батальйону "Айдар". Допомогу в лікарнях міста харків'янка надавала ще під час проведення в місті акцій Євромайдану, коли місцевих активістів били тітушки. А до цього, будучи випускницею Київського національного університету культури і мистецтв, дівчина працювала за професією: режисирувала виступи команд КВК. Також Ярина Чаговець є радником губернатора Харківської області на громадських засадах.

За свою допомогу сестри не чекають подяки. Втім, нещодавно боєць 79-ї бригади, який лікувався в госпіталі і демобілізувався, зробив своїм рятівницям подарунок. Будучи співробітником заповідника "Хортиця", запорожець провів для волонтерів їхній перший, з початку військового конфлікту, вихідний, екскурсію по острову.