За лаштунками театру Пушкіна в Харкові: крісла від Кучми і костюми із секонд-хенду

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

<p>Фото: А. Шульга</p>

1/30

Складно уявити, що сучасна будівля театру Пушкіна (вул. Чернишевська, 11) ще 12 років тому була в руїнах, що залишилися від трагічної пожежі 1978 року. Тоді вогонь спалахнув прямо біля сцени і знищив більшу частину театрального реквізиту і костюмів. І все таки дещо співробітникам вдалося вберегти. "Сегодня" проведе читачів за лаштунки харківського театру, покаже вцілілі в результаті пожежі костюм і старовинний телефон, а також барельєф Олександра Пушкіна, який повинен був прикрасити станцію метро.

Знайомство з театром по той бік лаштунків почнемо з музею, де зберігаються сотні експонатів: від перших фотографій театру, який відчинив свої двері більше 80 років тому, до різноманітних презентів артистам. На особливу увагу заслуговує колекція старовинних програмок до спектаклів. "При театрі було видавництво, яке друкувало програмки. Вони були набагато докладніші, ніж ті, які видають сьогодні, і налічували до восьми сторінок. 80 років тому тираж програмок становив близько 5000 примірників, тоді як зараз рідко дотягує до тисячі", – розповідає завідувачка літературною частиною театру Ольга Андрєєва. Також у музеї зберігається барельєф поета Олександра Пушкіна, який зробили у 1980-х роках для однойменної станції метро. З двох варіантів скульптури для підземки тоді вибрали другий, а цей барельєф поета віддали театралам.

ДО ПРЕМ'ЄРИ. Над підготовкою вистави впродовж двох місяців у театрі працюють близько 30 осіб, не враховуючи акторів. За цей час режисерові потрібно продумати все до дрібниць й обговорити це з головним художником, декораторам – подбати про антуражі на сцені, а швачкам – розробити костюми. Особливу увагу тут приділяють останньому, намагаючись шити костюми для кожного спектаклю. Проте в театрі зізнаються: зараз через дорожнечу матеріалів доводиться економити, тому іноді костюм задіюють у декількох постановках. Одяг для артистів виготовляють у цеху для пошиття, зрідка дещо знаходять у магазинах секонд-хендах.

Після того, як наряд готовий, його називають на честь артиста, який виходитиме в ньому на сцену, і несуть на зберігання в один із двох костюмерних цехів. Там серед 3000 нарядів є й унікальний – врятований під час пожежі чорний чоловічий камзол, розшитий золотистими нитками і стразами. У театрі розповідають, що йому вже 60 років, але він у хорошому стані і досі "блищить" на сцені під час вистави "Рохля".

Декорації також створюють у театрі. "Декорації-скульптури спочатку роблять столяри, – пояснює начальник художньо-декораційного цеху Олена Степанова. – Потім ми накладаємо зверху пінопласт, обклеюємо тканиною і таким чином надаємо необхідну форму. Потім скульптуру декоруємо і розписуємо вогнетривкими фарбами".

РЕКВІЗИТ. У театрі Пушкіна реквізит зберігається у спеціально відведеному для цього цеху розміром близько ста "квадратів". Крім величезної кількості тростин, квітів у вазах, ікон, валіз і... цього часнику, також задіяного у виставах, тут можна відшукати старовинний телефон, який дивом зберігся під час пожежі і досі справний.

До речі, крісла для глядацької зали допомагав вибирати тодішній президент Леонід Кучма. У 2000-х він приїхав подивитися на будівництво театру, і саме тоді вирішувалося питання про замовлення крісел: вибирали між італійською, болгарською та харківською фірмами. Кучма сідав у кожне із запропонованих крісел, не знаючи, хто виробник, і найкомфортнішим йому здалося саме харківське.