Інтерв'ю з книговидавцем Мар'яною Савкою: що руйнує наше суспільство і як рятує читання

Ваше видавництво вже майже 15 років лідирує на видавничому ринку України. У 2016 році, згідно з рейтингом журналу Forbes, "ВСЛ" було визнано першим серед українських видавничих брендів. Як ви відбираєте авторів серед маси охочих прославитися і заробити?

- Головне завдання для кожного видавця – знайти своїх цікавих авторів. У той же час, щоб видавництвом зацікавилися впливові письменники, треба створити стильний і впізнаваний "бренд". Також важливо залучити до себе серйозні іноземні імена. Коли ми починали цей бізнес як видавництво дитячої літератури, то дуже мало знали, які автори є в Україні, чого чекати від цього ринку і як відкривати нові імена, яких з кожним роком ставало дедалі більше. І якщо раніше ми шукали авторів, то зараз автори переважно самі приходять до нас зі своїми пропозиціями. Зараз наш колектив (близько 40 осіб) видає більше сотні найменувань. Тільки в цьому році готуємося видати 120 найменувань, 45 з яких – вже вийшли.

Є ще традиційний спосіб знайти автора – редакційна пошта. Рідко, але трапляється, що серед величезного напливу авторів можна зустріти справжній "самородок". Наприклад, Оля Русина надсилала нам свої тексти, будучи 16-річною школяркою, і фактично виросла на наших текстах. Також ми видавали дипломну роботу однієї з наших ілюстраторів – Насті Стефурак, а зараз це одна з найбільш затребуваних художниць.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Які літературні теми найбільш ходові в наш час?

- Люди читають різне. У період, коли йде війна, і багато хто впадає в депресивний стан, потрібна легка література – гумор, жіночі романи, детективи, психологічна проза, книги про кулінарію. Такий легкий жанр, як розфарбування-антистрес Джоани Басфорд "Чарівний сад" у нас стала бестселером. Але і серйозний роман "Фелікс-Австрія" Софії Андрухович і багато інших хороших книжок прекрасно продаються. Це книга з серії нон-фікшн – "Далекі блізькі" Володимира Ярмоленко, філософські есе. Або, наприклад, книжка Франсуази Барб-Галль "Як Говорити з дітьми про мистецтво", де є детальні рекомендації, як пояснити малюкам сенс великих художніх творів. Словом, люди потребують книгах, які відволікають від проблем, і стимулюють до творчості.

Ми видали кілька важливих антивоєнних книг, зокрема для дітей. Книга Романи Романишин і Андрія Лесіва "Війна, что змінила Рондо" отримала престижну нагороду Болонської книжкової виставки. Зараз в роботі роман Володимира Рафеенко, донецького автора, який встиг пізнати жах цієї війни. У минулому році ми видали книгу "Соняхи. Духовність во время Війни", її написав військовий капелан Андрій Зелінський. Все в ній – з особистого досвіду, роздуми про війну, і про те, як тримали себе хлопці, яких уже немає серед живих. Дуже важлива річ.

Додам, що зараз люди менше читають історичних романів, а більше – сюжетне, швидке, кінематографічне чтиво. Людям завжди була цікава незвичайна історія, тому завжди буде популярний Стівен Кінг зі своїми неймовірними сюжетами. Але це, на жаль, не наш автор.

Найбільші перешкоди в вашому бізнесі?

- Нам ніщо не заважає, крім низької купівельної спроможності українців. Ми намагаємося не підвищувати ціни, або робимо це плавно, залишаючи мінімальну різницю між собівартістю і ціною, по якій віддаємо продавцю. Але ціна на книги все одно зростає, так як зростають ціни на папір і поліграфічні матеріали.

Як ви намагаєтеся конкурувати з електронною літературою?

- Паперова книга – це культурний артефакт, а не тільки текст або верстка. Тут важливо виконання, стиль оформлення, дизайн, якість матеріалів і виконання. Ми навіть ретельно обмірковуємо то, який книга буде на дотик, що буде виділяти її на книжковій полиці. Всі ці тонкощі відсутні в електронній книжці, тому питання конкуренції тут не доречний. Я думаю, ці два абсолютно різні книжкові жанри мають рівний шанс на співіснування. Я сама часто користуюся гаджетами, щоб швидко освоїти якийсь текст.

Чи бувають конфлікти на тему вибору між літературною цінністю і комерційним успіхом книги?

- Книги поетичної серії – це якісна поезія і високого рівня художнє оформлення. Ці книги не приносять прибутку, так як видаються невеликими тиражами. Але ми розуміємо, що навколо некомерційної літератури збирається інтелектуальна еліта і такі книги роблять тебе впливовішою. Замість грошей, ти отримуєш моральні дивіденди, які працюють на бренд, створюють імідж серйозного гравця і змушують ставитися до тебе з повагою.

Ми ніколи не будували свій імідж на скандальних проектах. Ми занадто довго вибудовували репутацію, тому заради швидких грошей не можемо ризикувати своїм авторитетом.

А навіщо в сучасному, такому раціональному суспільстві, читати поезію? Що вона може дати?

- ... Щоб рости у власних очах. Таке читання – не стільки для інтелекту, як для високоорганізованої душі. Людина, захоплена віршами – тонка особистість, сам собі психолог, у якої міцна системою цінностей. Класику теж читають заради власного розвитку, в ній важливі стилістика, мова, історія епохи. Те ж саме стосується дитячих книжок – жоден мультик на світі не навчить красиво думати, говорити і розвивати уяву. Не читаючи книг, люди навіть на побутовому рівні не можуть навчитися викладати свої думки. Зате людина, яка любить книги, завжди неординарно мислить і цікаво будує життя.

Говорячи про літературу і її "виховну" місію, напрошується питання: у чому все-таки головна проблема нашого суспільства?

- Наша проблема – в "недо-". Недо-освіченості, недо-вихованості, в нашому суспільстві немає чіткої ціннісної основи, вона давно була розхитана або відкинута. У якийсь момент в системі цінностей сильно висунулося вперед матеріальне, воно стало таким домінуючим і видимим, що люди, в прагненні до багатства, взялися ламати моральні цінності. Дорогий автомобіль і квартира стали життєвими пріоритетами, а не те, яким я є людиною, і що зробив для інших.

Віра в Бога у нас теж не завжди щира, з "подвійним дном", яке відрізняє релігійність від істинної віри. Людям властиво надягати рольові маски. Якби люди менше переживали про свої "рейтингах", про те, що про них думають інші, їм би простіше жилося. У гонитві за поліпшенням побуту, люди перестають адекватно сприймати дійсності. У гонитві за владою – руйнують систему цінностей, як би, прогинаючи мораль під себе. Бути чесним з собою – це найбільша складність і найголовніша складова в основі людських цінностей.

Але чому українці такі працьовиті і ніяк не можуть навести порядок у своїй країні?

- Незалежність нам не те що б легко далася – ми не були до неї готові і не знали, що з нею робити. Людина повинна самостійно зробити вибір своєї особистої незалежності, і тоді він зможе цінувати державну. А ми ж самі постійно від когось залежали. Ми дуже багато начудили і наламали дров. Тепер, напевно, все врівноважується таким сліпим і жорстоким способом. Наше суспільство жило і живе, переважно в хаосі. Рано чи пізно в цьому "броунівському русі" повинна народитися структура, система, але невідомо, коли це буде.

Всі навколо, і військові, і мирні люди говорять про бардак, які заважає нам жити. Багато хто, пройшовши сьогодні складні випробування, не стане змінювати своєї чесності і правильним пріоритетам. Але інертні маси суспільства до цих пір не знають, що робити. Можливо, їм треба повернутися до читання книг і там шукати відповіді.

З улюбленим сином Северином. Фото: з особистого архіву Мар'яни Савки

Що необхідно прочитати кожному, на ваш погляд?

- Однією книжки, яка дала б відповіді на всі питання, не існує. Читати потрібно взагалі. Універсальність читання – саме в різноманітності. Думаю, починати потрібно з класики: Леся Українка, Ольга Кобилянська, Іван Франко, Василь Стефаник, ну і Діккенс, Стендаль, Бальзак, Гюго, Достоєвський, Набоков, Хемінгуей, Ремарк. Всі ці письменники дають потрібний орієнтир, але не треба з класикою затягувати: починати Бальзака в бальзаківського віку – це дивно. Хоча... у кожної людини свої періоди в житті, коли він може спокійно віддаватися читанню.

Якщо говорити про те, що б я порадила почитати з виданих нами книжок, то однозначно роман італійського автора Паоло Джордано "Самотність простих чисел", роман канадця Янна Мартеля "Життя Пі", роман полько-української письменниці Жанни Слоньовської "Дім з вітражем", коротку прозу Василя Махна, Поліни Жеребцова, Арама Пачяна, Людмили Таран. Ну і, звичайно, роман "Фелікс Австрія" Софії Андрухович. Дуже цікава книга Генрі Марша "Історії про життя, смерть и нейрохірургію" – короткі, дуже чесні історії. Там багато про морально-етичні цінності. Ще рекомендую почитати цікавий роман-антиутопію Ярослава Мельника "Маша, або постфашізм".

Любителям легкого чтива – "Джеремі Кларксон і світ навколо", Елізабет Гілберт "Їсти, молитися, кохати", або ж "Щасливі люди читають книжки і п'ють каву" Аньєс Мартен-Люга.

Є ще універсальні книги для дітей, яким будуть раді дорослі: Анджела Нанетт – "Мій дідусь був черешнею", Трилогія Мар'яни Прохасько і Тараса Прохаська про Кротика, спільний проет Маряна Прохасько і Софії Андрухович "Сузір'я Курки", книги Ульфа Старка.

Як ви ставитеся до книг про позитивне мислення і те, як стати успішним і багатим?

- З одного боку, така література комусь допомагає, але все має свої межі. Є люди, які так захоплюються подібними книгами, що, зачитуючись, не встигають застосовувати прочитане в життя. Думки про те, що побудувати своє життя можна за чужий моделлю, входять в звичку. Насправді все автори таких книг – дуже різні, і загальних правил для особистого успіху не існує, погодьтеся, не кожен може раптом стати Стівом Джобсом або Стівеном Кові. Вся література "про успіх" кружляє навколо одних і тих самих тем, ці книжки писали люди, які зуміли чогось добитися. До того ж, написання таких книжок – це теж шлях до комерційного успіху.

Важливим є те, що людина без багажу певної "начитки" ніде не знайде готових життєвих моделей. Якщо у людини є критичне мислення, сформований на художній літературі, якщо він вміє аналізувати, то обов'язково візьме для себе з таких книг корисну інформацію. Наприклад, можна навчитися вмінню планувати або навчатися, але не варто шукати способів, як, працюючи по три години на тиждень, кожен сезон відпочивати на Гаваях.

Творча людина від літератури, який пише за покликанням, може стати багатим?

- В українській літературі є близько двадцятки авторів, які давно вже заробляють на літературних гонорарах – Андрій Курков, Сергій Жадан, Наталка Сняданко, Оксана Забужко, Лада Лузіна. Багатьох видають за кордоном, а це дуже великий плюс до заробітку автора. Наші автори теж видаються за кордоном, роман Софії Андрухович виданий в Австрії. У багатьох країнах вже видані дитячі книги Романи Романишин і Андрія Лесіва, Мар'яни Прохасько і Тараса Прохаська.

Найяскравіші враження після фестивалю "Книжковий Арсенал", який нещодавно проходив у Києві?

- Це дивно цікаве і потужне книжкова подія, цікава програма, висока насиченість інтелектуальним контентом. До речі, ми отримали на КА дві престижні нагороди – премію "Сковорода" – відзнаку Посольства Франції в Україні за кращий переклад з французької мови на українську. Її отримала Ірина Славінська за переклад книги Умберто Еко і Хосе Кар'єра "Не намагались позбутіся книжок". А нагороду за кращий дизайн отримала наша книга віршів Юлії Мусаковськоі "Чоловіки, жінки і діти" – від творчої майстерні "Аґрафка", все ті ж Романа Романишин та Андрій Лесів. Нашим гостем був Ульф Старк – це справжня зірка шведської літератури для дітей. До нас приїхали інші іноземці – Вигдис Йордт з Норвегії, Сона Ван – з Вірменії, Ярослав Мельник з Литви, Жанна Слоньовська з Польщі. Всього для Видавництва Старого Лева це був найуспішніший "Книжковий Арсенал". І ми дуже вдячні його організаторам за надзвичайний професіоналізм і працьовитість.

Довідка:"Видавництво Старого Лева" засновано 13 грудня 2001 року під Львовом. Головний редактор і співвласник видавництва – Мар'яна Савка – поетеса, перекладач, автор понад десятка книг. З часу заснування видавництво відрізняється високим літературно-художньому і поліграфічному рівнем книг, співпрацюючи з кращими українськими та світовими авторами, перекладачами, художниками.