Тетяна Самотий
Юлія Крутяк з Львівської області вже більше року не встає з інвалідного візка, вона зовсім втратила волосся, і кожен день п'є "гіркі" ліки. Щоб не впасти у відчай, дівчина веде щоденник на ФБ, плете намисто з бісеру і робить "селфі" в квітчастих хустках, які, до речі, дуже їй до лиця. У Юлі – нейробластома: злоякісна пухлина, яка вражає нервові тканини. Однак, навіть після вердикту медиків – "безнадійно хвора", родичі, друзі і коханий Юлі знайшли можливості, щоб продовжити їй життя і зберегти надію на одужання.
"До бинтів і лікарів звикла з дитинства"
Народилася Юля в селі Пониква, Бродівського району, у звичайній сільській родині.
"Коли мені було три роки, батьки помітили, що у мене неправильно формуються руки. Лікарі пояснили – це вроджений порок, довелося робити операцію і ламати дитячі кістки. Але ситуація не покращилася, тому руки у мене до цих пір повністю не розгинаються, проте до бинтів і лікарям звикла з дитинства", – розповідає Юлія.
Потім була школа, Львівський університет ім. Франка, "червоний диплом", перші працевлаштування, успіхи і розчарування. У "довічно" серйозної дівчини з'явилося багато друзів і захоплень, вона завжди намагалася домагатися свого, і не "дрейфити" перед труднощами. А головне, у неї з'явився коханий, і не просто чоловік, а красень-льотчик, майбутнє з яким вимальовувалося безхмарним, як травневий день.
"Але все почалося на "рівному місці" – з'явилися болі в спині. Я почала приймати масажі, але чим більше курсів проходила, тим сильніше ставали болі. Крім цього, я почала "тягнути" ногу, але ніхто не міг поставити точний діагноз. Висновки медиків варіювали від радикуліту до защемлення нерва. Я навіть брала голковколювання, але від нього ставало ще гірше. Величезними дозами пила знеболюючі, одного разу, випивши прострочені ліки, зрозуміла, що в мене починають відмовляти ноги", – каже наша співрозмовниця.
Юля – до хвороби. Фото: Facebook.
Але найгірше, за словами дівчини, що її початок "розбивати" прямо на очах у коханого Яросалава, який постійно був біля Юлі, і навіть першим, дуже коректно, повідомив страхітливий діагноз.
"Коли мене перестали слухатися ноги, то я навіть в туалет не могла піднятися. А Славік весь час був зі мною, втішав у риданнях, і доглядав, як за дитиною. Коли потрапила до лікарні, туди постійно навідувалися друзі. Ось тоді я зрозуміла, як сильно мене підтримують люди, як вони хочуть, щоб я одужала. У мене в душі з'явився небачений спокій, тому що навколо були любов і підтримка. Виходить, їм теж потрібно, щоб я видерлась. Тепер я щодня молюся Господу і дякую за все, що у мене є. Без цього я б не вижила", – зізнається дівчина.
Разом з коханим. Фото: Facebook.com
"Їдьте додому, ми можемо тільки розрізати і подивитися"
У грудні 2014 року Юлю на "швидкій" відвезли в лікарню. Після серії обстежень лікарі поставили діагноз – парагангліома, що виявився помилковим. Лікування починалося в міській клінічній лікарні, але краще від цього Юлі не ставало.
"17 грудня я поступила в лікарню, на 19-число мені запланували операцію, і потрібен був торакальний хірург з онкологічного диспансеру, але він не зміг прийти, а через три дні мені повністю відмовили ноги. Операцію провели пізніше. Але, якби хірурги втрутилися вчасно, можливо, мені б не потрібна була інвалідна коляска", – каже Юля.
Потім були довгі дні в онкологічному центрі.
"Такого ставлення до хворих я ніде не бачила. Мало не кожну годину приходили зі словами: "Ми нічим не можемо допомогти, це безнадійний діагноз, пухлина вростає в аорту, частину аорти треба викидати, ми можемо тільки розрізати і подивитися; це вам не прохідний двір – у вас занадто багато відвідувачів", – з жахом згадує Юля лікарню.
Тим часом родичі, знаючи про жалюгідний стан Юлі, не думали опускати руки. Перелопативши максимум інформації, вони звернулися до медиків Києва та Дебрецена, що в Угорщині, з проханням провести паралельні аналізи пацієнтки. Як не дивно, але відповідь з двох різних клінік прийшла в один день: пухлина (нейробластома) – не вростає в найголовнішу артерію – аорту, і ситуація не така безнадійна.
Навіть у найскладніші моменти Юля не втрачає оптимізму. Фото: Facebook.com
"У тутешніх лікарнях – цвіль, а там кожен день міняють постіль"
"У березні, усім світом зібравши гроші, а потрібно було 25 тисяч євро, ми поїхали в Дебрецен. Нас обстежили і призначили хіміотерапію, в надії на те, що пухлина зменшиться, і можна буде робити операцію. Майже за рік я пройшла п'ять курсів "хімії", кожен місяць їздила туди на тиждень-два. На жаль, у мене з'явився пролежень, і ми трошки "пригальмували" з ліками. Незабаром все повинно визначитися, і можливо, лікарі зможуть видалити пухлину", – каже Юля.
За словами дівчини, різниця між лікуванням вдома і закордоном – невимовно велика. "У наших лікарнях – цвіль, а там тепло, кожен день міняють постіль, і не вимагають ніякої плати. Та й до хворих ставляться не як до смертників, а завжди дають надію на життя. У Дебрецені я можу на своїй колясці навіть у трамваї їздити, а вдома без своєї машини – нікуди", – розповідає дівчина.
Поки Юля хворіла – навчилася плести шикарні намиста з бісеру, які з задоволенням дарує знайомим, але мало хто відмовив собі в задоволенні залишити пару гривень за таку красу на лікування. "Пам'ятаю, одна медсестра в Дебрецені, побачивши, чим я займаюся, подарувала мені на День св. Миколи цілий саквояж бісеру. Я ніяк не очікувала такого, але це – правда. Вони дуже тепло ставляться до своїх пацієнтів", – згадує рукодільниця.
Намиста з бісеру, які виплітає Юля. Фото: Facebook.com
Ще одна фішка "нової" Юлі – це різні шапочки, косинки і сережки, в яких дівчина виглядає дуже стильною. "Після хіміотерапії я повністю втратила волосся, але друзі почали дарувати різні аксесуари, тому я завжди відчуваю себе красивою. Так теж можна жити, і нічого страшного в цьому немає", – додає наша знайома.
Зараз Юля продовжує боротися за життя і мріяти про танці на весіллі, подорожі і великі справи.
"Найбільша мрія – це одужати, і допомагати тим, хто хворий, хто потрапив у подібну ситуацію. У наших лікарнях відбирають останню надію, а я хочу повернути її хворим. Пам'ятаю випадок, коли лікар повідомив хворому: вам залишилося два тижні. Але так не можна, Навіть безнадійним треба намагатися продовжити життя, будь-то дитина або бабуся", – резюмує Крутяк.
ПУМБ
ПриватБанк
Ощадбанк
Райффайзен Банк
Укрексімбанк
Альфа-Банк
Укргазбанк
Універсал Банк
OTP Bank
Печерський
Шевченківський
Оболонський
Подільський
Голосіївський
Святошинський
Дніпровський
Дарницький
Деснянський
Солом'янський
Василь Ломаченко
Олександр Усик
Олександр Зінченко
Андрій Шевченко
Володимир Кличко
Еліна Світоліна
Андрій Лунін
Віталій Кличко
Дар'я Білодід
Юлія Герасимова
Toyota
Renault
Volkswagen
Hyundai
Skoda
Mitsubishi
BMW
Nissan
Mercedes
Ford
Головні теми