Зимовий відпочинок в Карпатах: як заощадити і привезти додому яскраві враження

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

<p>Фото: Т. Самотий</p>

1/62

У селах біля знаменитого курорту Буковель можна відпочити з мінімальними втратами для гаманця. Кореспондент "Сегодня" подивилася, що пропонують туристам і як живуть місцеві.

Там, де сніг

У середині грудня у Львові, Івано-Франківську і навіть курортному Яремче замість снігу – дощова сльота, а в селах Поляниця та Яблуниця – рівний сніговий покрив. Секрет у тому, що ці села лежать на висоті більше 900 метрів над рівнем моря – це майже вдвічі вище гористого Яремче.

Звідси до лижних трас і готелів Буковеля – рукою подати, але знімати житло вигідніше у місцевих гуцулів – від 200 гривень на добу. Тут вам і сауна, і мангал для смаження шашлику, і дуже смачний банош, ціною в 30 гривень за порцію. А ще – неповторний гуцульський говір і розповіді про те, "як тут все починалося".

"Раніше Поляниця було найбіднішим селом на Прикарпатті, але на початку 2000-х сюди прилетіли вертольоти – оглядати, потім почали викорчовувати ліс, багато хто з місцевих мужиків отримали роботу, почалося будівництво, а головне – у гуцулів викуповували землю. Тут адже раніше всі просто було – вийшов на гору – показав рукою, скільки погляд міг охопити: "Це все моє, від діда-прадіда перейшло". Так і приватизували схили і галявини. Тепер ця земля – "золота" – по тисячі доларів за квадратний метр. Гуцулам навіть за невеликі ділянки валізи грошей привозили. Вони не знали, що з ними робити. Хтось купував дорогі машини, ті, що розумніші, набували техніку, наприклад, пилораму або трактор. А був мужик, який хотів купити собі місцеву футбольну команду, йому трішки не вистачало, він сходив в казино і там все залишив. Тепер тільки згадує, як був багатим", – розповідає гуцул Андрій, який радо прийняв нас у своєму котеджі.

За словами Андрія, сьогодні майже всі місцеві живуть на дохід з туристів. Сам Андрій працює залізничником, дружина – вчителькою, зарплати вистачає тільки на оплату компослуг і купівлю найнеобхіднішого дітям. Усе зароблене сім'я постійно вкладає в бізнес. "Так от, то альтанку добудував, то сауну, а цей будиночок – двоповерховий, повністю з дерева на дві сім'ї – обійшовся нам у 50 тисяч. Половину грошей брали в кредит, але вже розплатилися. Нам і на південь іноді хочеться – от дивишся – небо і море, ніяких гір, краса така!" – Відверто говорить Андрій.

Якщо говорити про комфорт, то в дерев'яному будиночку – душова кабіна, холодильник, плазмовий телевізор, акуратні фіранки і постільну білизну. Все це – за 200 гривень на добу. Банька – за два кроки від котеджу – 150 на годину, вечеря приносять у номер – для цього у господарів найнятий персонал – із родичів. "О, ви ще дрова свої привезли вогонь розводити, та хто ж так робить в Карпатах!" – Обурюється господар.

Повітря тут кристально чистий, а сосни та ялини – заворожують величчю. Разом з господарями живе кіт Гоцка. Вперше його побачивши, ми запитали: "О, у вас ще й кішка вагітна?". "Та ні, це кіт, його так наші гості розгодували. Ви йому тільки нічого не давайте, будь ласка", – сказав Андрій, ганяючи круглого кота.

Лижні справи

На наступний день, в понеділок, о восьмій ранку понеділка, ми вибралися за новою, серпантинної трасі на лижні траси Буковеля, що в 10 хвилинах від села Яблуниця.

Ранній підйом коштував того, щоб по акції, з 7:00 по 8:55. Купити денний абонемент (skipass) по 40% знижці, тобто за 252 грн. А хто раніше не бачив світанок на гірських схилах, коли сонце грає з морозом, а сніг відливає ніжно-блакитним – в колір бездонної неба, той виграє подвійно.

Але, переходимо до прози: перед катанням необхідно взяти напрокат лижі, палки, шолом, черевики, костюм, оскільки купувати власне спорядження для новачків дуже нераціонально. Прокатом можна скористатися на території самого курорту, але краще звернутися в прокатні станції, не доїжджаючи Буковеля, і заощадити вдвічі. Так, за 2-денний прокат спорядження у місцевих ми виклали 180 грн., ще стільки ж – за лижні штани і куртку.

Треба зауважити, що безкоштовно в Буковелі можна тільки "в туалет сходити". Крім дорогих скі-пасів, ціна одного чебурека, стаканчика гарячого вина, кави, шоколадного батончика або пляшки пива стартує від 20 гривень.

Навіть якщо ти без лиж і озброєний тільки фотоапаратом, все одно потрібно мати абонемент, щоб піднятися на підйомнику і зняти краси природи. Але, зате, є можливість задовольнити "будь-який каприз": і ситно пообідати в ресторані, і розслабитися в кріслі на повітрі, зі стаканчиком глінтвейну. Для найбагатших – переодягнений в національний костюм гуцул зіграє на трембіті або собаки-хаскі покатають лісовими стежками в упряжці на нартах (середня вартість 2-км пробіжки – 800 грн.).

Головне – "вміти зупинитися"

І ось, ми до повної готовності і збираємося кататися. Треба врахувати, що гірськолижна траса – це щільно утрамбований і відполірований сніг, і хто взявся з'їжджати в перший раз – треба, хоча б, навчитися гальмувати. Можна взяти інструктора – він обійдеться "чайнику" більш ніж в 600 грн. за дві години навчання.

Пару раз впасти, втратити лижу або розпластатися на снігу, щоб не могти зібратися без сторонньої допомоги – обов'язковий пункт програми, інакше ви не лижник. Але, коли ви, на швидкості 40 км на годину, спускаєтеся зі схилу, без падінь, вміло повертаєте, роблячи своєрідні "фінти", піднімаючи за собою стовп снігу – це вже "високий пілотаж".

Тільки уявіть: лижі і ви – одне ціле, як "чудова птиця". А на фініші, намагаючись пригальмувати, вчасно розводьте п'яти, щоб лижа не наступила на другу, знову утримується на ногах. "Я – справжній герой", – звучить всередині, а руки переможно ставлять палиці в сніг. "Де оплески?", – Ось, таке, напевно, відчуває кожен, хто вперше, зробив все правильно.

А ось телефонний монолог однієї жінки в ресторані: "Мій чоловік збожеволів, пішов на чорну трасу, а я відпочити приїхала, а не вбитися, у мене вже ноги трясуться...". Ось, що таке – екстремальний спорт.

Хоча, зустрічаються і такі лижники, як Ігор Пушка: "Я раніше по наших лісах на бігових лижах з трампліна стрибав, і не вбився. А на них не можна не повернути, але пригальмувати нормально, так що мені тут – одне задоволення. А як добре, що траси освітлені ввечері. І краса, і катайся, скільки влізе".

Так, за один день у Буковелі ми вичавили все можливе – до 30 спусків з траси, зате, через 12 годин, неможливо було ні сісти, ні встати без болю. Від фізичного перевантаження, здавалося, хворіли навіть ребра.

Серед "катальників", зустріли дуже багато російськомовних – з Київської, Одеської, Рівненської, Львівської областей. Кажуть, краще цього місця тільки курорти в Австрії, але в Україні – дешевше.