Прогулянка по Львову: Палаци, любов і музика

Прогулюючись по Львову, журналісти "Сегодня" разом з гідом Алісою Васильєвою пройшли один з найбільш улюблених маршрутів львів'ян і туристів: Будинок вчених, площу перед університетом, вгору по вулиці Соломії Крушельницької... Потім випили кави в готелі "Дністер" і спустилися відпочити в парк Івана Франка. У Львові історія — в кожному будинку, в деревах і дорогах.

Міське казино, запасні шпалери з тканини і зйомки кіно про легендарну трійцю

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Будинок вчених знаходиться в центрі міста, на вулиці Листопадового Чину, 6. Будівля побудована в 1898 році австрійцями Гельмером і Фельнером, які також є архітекторами Віденської обсерваторії, Одеської та Чернівецької опери. З 1918 до 1939 року тут знаходилося міське казино. У роки Другої світової німці забрали палац під пункт набору на каторжні роботи до Німеччини. В наші дні тут проводяться міські бали, молодята влаштовують фотосесії. Будинок вчених – це остання з будівель XIX століття, де довгий час не було електрики. Творці так боялися пожеж, що усередині обшивки сховали запасні шпалери з тканини, які знадобилися аж у 1953 році, коли спалахнула несправна електропроводка. "Після відвідин Будинку вчених мені згадався фільм "Великий Гетсбі": дерев'яна драбина, мозаїчний паркет, каміни і бальні зали, резервуар для охолодження шампанського з маскою лева", — захоплюється одна з відвідувачок. І дійсно, саме тут знімали кіно про трьох мушкетерів. За чутками, американці хотіли викупити дерев'яні сходи будинку, пропонуючи $4,5 мільйона, але львів'яни не погодилися.

Як нічний горщик на голові у генерала перетворився в "течію людського життя"

Найстаріший в Україні парк імені Івана Франка, а в народі — Костюшка, — заснований близько 500 років тому. Тоді багатий львів'янин Ян Шольц-Вольфович не поскупився на 1600 золотих, щоб засадити селянські поля благородними деревами. У 1614-му міська влада парк передала ченцям-єзуїтам. Тимчасове користування затягнулося майже на 160 років, без належного догляду парк так здичавів, що міська влада в 1799 році продала парк підприємцю Івану Гехту. Той перепланував парк, побудував тут ресторан і купальний басейн. У 1901 році біля входу на центральну алею парку з'явився дорогий пам'ятник з білого мармуру генерал-губернатору Агенору Голуховському, який придумав перекласти українську мову латинський алфавіт. За це студенти кожну ніч надягали на голову 8-метрового генерала нічний горщик, а поліція, яка чергувала біля монумента, щодня повинна була знімати "ноцник" з мармурової генеральської голови. У 1949 році пам'ятник прибрали, а на його місці поставили чавунну вазу з барельєфами роботи Б. Торвальдсена "Течію людського життя". Ще одна легенда: нібито на місці нинішнього дитячого майданчика в парку до недавніх пір ріс старезний дуб, посаджений у парку львівським "Петраркою" — Артуром Гредгером. Він самовіддано любив Ванду Монне, але молоді не встигли одружитися: 30-річний художник помер від туберкульозу, а Ванда продала всі свої коштовності, щоб перевезти його тіло у Львів, і все життя зберігала пам'ять про коханого.

Де знайти "музичну кам’яницю"?

Будинок №23, або "Музична кам’яницю " вже більше 100 років притягує увагу городян і туристів — саме цю віллу в свій час придбала знаменита оперна співачка Соломія Крушельницька. Доля цієї жінки воістину дивовижна: народжена в сім'ї священика в одному з сіл Тернопільської області, вона в 17 років відмінила весілля з молодим богословом, щоб піти вчитися у Львівську консерваторію. Володарка унікального сопрано в три октави, вона підкорила кращі сцени Європи і Америки, але зустріла старість у бідності та приниженні: радянська влада відібрала триповерховий будинок, залишивши їй маленьку квартирку, не дозволяла залишати Союз, не дозволяла отримати паспорт і роботу. Знаменита співачка підробляла на старості репетиторством, а після її смерті в 1952 році "музична вілла" перетворилася на звичайний будинок з комуналками. Про його колишню славу нагадували тільки статуї Музики і Скульптури на балконі другого поверху.

Залізничний будинок, який помітний з будь-якої частини міста

Будівля Управління Львівської залізниці, на перехресті вулиць Гоголя та Листопадового Чину, з'явилося у Львові в 1914 році за проектом Збігнєва Брохвича-Левинського. Вже більше ста років тут знаходиться головний штаб львівських залізничників. Цікаво, що спочатку в цьому будинку працівники залізниці не тільки працювали, а й жили — під їхні кімнати по сусідству з конторою було відведено ціле крило. Щоб забезпечувати величезну будівлю вугіллям, в часи австро-польських правителів з вокзалу до нього була прокладена вузькоколійна залізниця, по якій щодня курсував паровоз, транспортуючи вагонетки з вугіллям для опалення. Зараз цей будинок повністю відданий дирекції залізниці. Головними прикрасами монументальної будови служать годинник, купол і шпиль, помітні з будь-якої частини міста.

Як боролися з цокотом кінських копит, який відволікав депутатів Сейму

За адресою Університетська, 1, головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка, побудований у 1881 році архітектором Гохбергером. До розвалу Австро-Угорської імперії тут засідав Галицький сейм (парламент), і щоб цокіт кінських копит не відволікав депутатів від роботи, дорога перед сеймом була вимощена дорогою дерев'яною бруківкою. Студенти зайняли цей корпус у 1923 році, і, напевно, через них бруківку змінили на асфальтне покриття. Для більшості студентів, крім теологів, навчання було платним. Щоб отримати пільги, студенти світських факультетів повинні були надати "свідоцтво про бідність" і успішно скласти іспити.

Про колишню монументальну розкіш на фасаді університету нагадують скульптури "Освіта" і "Ремесло", над ними на аттику сидять постаті Галичини, Дністра і Вісли, втілюючи собою "Опікунський дух Галичини", а по обидві сторони красуються зображення Любові, Справедливості, Правди і Віри. На фронтоні будівлі підноситься напис: "Patriae decori civibus educandis" ("Освічені громадяни — окраса Батьківщини").