Борис Литвак не афішував свою хворобу і не просив допомоги

В Одесі вчора попрощалися з почесним громадянином Одеси, Героєм України Борисом Литваком, якого багато хто знає завдяки заснованому ним фондові реабілітації дітей-інвалідів "Майбутнє", більше відомому як "Будинок із ангелом".

"У нього не було медичної освіти, але була важко хвора донька, яка, помираючи, сказала: "Тату, ти виховуєш людей, здатних до нормального життя, (Литвак був тренером у школі олімпійського резерву. – Авт.), а хто ж подумає про інвалідів?" – розповів "Сегодня" онук мецената Олексій Литвак. – І після смерті мами дідусь пообіцяв присвятити життя допомозі хворим дітям. Він любив дітей більше всього на світі".

Рак легенів підкосив Литвака кілька років тому, але одесит боровся з хворобою до останнього. Недуги не афішував, допомоги ні у кого не просив. Йому, безкорисливій, чесній людині, не хотілося нікого зайвий раз турбувати. Колеги згадують Бориса Литвака як людину веселу, яка ніколи не сумує. "Ще недавно Борис Давидович питав, скільки діток до нас надійшло, пропонував провести нараду", – згадує головний лікар фонду "Майбутнє" Вероніка Михайленко, яка пропрацювала разом із Литваком 20 років.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Для городян звістка про смерть Бориса Литвака затьмарила навіть новини з політичних фронтів і тривожні чутки з прикордонних районів. Його відхід обговорюють у громадському транспорті і магазинах, а гілки на форумах і топіки в соціальних мережах в лічені години набирають тисячі відгуків. Є пропозиція перейменувати одну з центральних вулиць міста на його честь. Мешканка Комінтернівського району Ірина Прогозовська не може без сліз говорити про те, що трапилося, за 11 років лікування її дочки Лілії Литвак став для неї рідною людиною. "Дочка з народження не могла навіть сидіти, а зараз, завдяки лікарям і Борису Давидовичу, малятко потихеньку вчиться ходити", – розповідає мама пацієнтки Ірина Прогозовская і згадує, що бесіди з Литваком завжди залишали піднесений настрій і віру в перемогу. "Він ніколи не говорив про свої заслуги, все приписував колективу центру, а мамам дарував надію", – каже Ірина.

БІОГРАФІЯ. Борис Литвак народився 11 березня 1930 року в Одесі. У вересні 1941-го з родиною був евакуйований в Узбекистан, де став працювати слюсарем. У 1954 році Борис Литвак одружився, а через рік у них з дружиною народилася дочка Ірина, яка померла від хвороби в 1991-му. У 1959 році, продовжуючи працювати, Борис Литвак вступив на заочне відділення факультету фізвиховання педінституту ім. Ушинського, а після його закінчення працював викладачем в Одеському автомеханічному технікумі. У 1961 році Литвак був обраний заступником голови Одеської облради добровільно-спортивного товариства, а вже в 1977 році став директором ДЮСШ олімпійського резерву № 2, де працював довгі роки. Після відходу дочки, в 1996 році Борис Литвак створив Одеський обласний благодійний фонд реабілітації дітей-інвалідів "Майбутнє". Завдяки своєму неоціненного внеску у реалізацію державної політики соціального захисту і багаторічну благодійну діяльність Литвак отримав звання почесного громадянина Одеси, Героя України і орден "За заслуги" III ступеня.