Одеський дільничний Сергій Пригарін: яким був загиблий в перестрілці поліцейський

<p>Фото: з особистого архіву родини Пригаріних</p>

<p>Фото: з особистого архіву родини Пригаріних</p>

<p>Фото: з особистого архіву родини Пригаріних</p>

<p>Фото: з особистого архіву родини Пригаріних</p>

<p>Фото: з особистого архіву родини Пригаріних</p>

<p>Фото: з особистого архіву родини Пригаріних</p>

1/6

З дня загибелі дільничного Приморського відділу поліції Одеси Сергія Пригаріна пройшло майже два тижні. 19 січня в перестрілці на Новосельського він отримав поранення в легеню і лікарі не зуміли його врятувати.

"Кожен день звично виконував свою роботу. За кожною проблемою стояла людина, для якої дільничний був не тільки представником влади, а й надією на вирішення проблем, співрозмовником, помічником. Саме з таких позицій ставився до своєї роботи Сергій Володимирович. Його чесність, щирість, доброта вселяли впевненість, стабільність і позитивність. Він встигав дбати про багатьох", – кажуть про загиблого друзі.

Сергій Пригарін народився 3 жовтня 1990 року в Одесі. Своє дитинство він провів у Вознесенську і в Ясках. Після закінчення Вознесенської школи Сергій вступив до Одеської національної юридичної академії на факультет цивільної та господарської юстиції. Родичі Сергія Пригарін розповідають, як на останньому дзвонику він відпускав кульку з бажанням "бути усміхненим і вступити в юракадемію".

В університеті його приваблювала криміналістика, судова медицина, судмедекспертиза, кримінальне право. Його дружина – Ксенія Пригаріна – вчилася разом з ним.

"Він був справедливий у всьому. Він хотів робити цей світ кращим і був фанатом своєї справи. Я йому багато разів говорила: "Сергію, ну скільки можна. Тебе не буває вдома, у тебе не буває вихідних, у тебе не буває відпустки, ну я сумую, а ти постійно на роботі. Іди звідти". Хочеш того чи ні, але в сучасному світі жити небезпечно, а бути поліцейським ще небезпечніше. Ти не знаєш, хто йтиме по вулиці", – поділилася Ксенія Пригаріна.

Як розповіли родичі загиблого, ще з дитинства Сергій Пригарін хотів стати опорою для мами і допомагати іншим. Він завжди погоджувався допомогти, навіть якщо не був знайомий з людиною. А на будь-яку подяку відповідав: "Не перебільшуйте!".

"Одного разу, проходячи по вулиці, мимоволі почула телефонну розмову літньої жінки. Було зрозуміло, що розмовляла вона з чоловіком, який вирішив складну родинну ситуацію. Вона дякувала за допомогу. Мені чомусь здалося, що я знаю, з ким вона говорить. Тут же набрала знайомий номер. І не помилилася! Це був він", – розповіла родичка.

Друзі та колеги називали Сергія добрим поліцейським. За їх словами, коли він повертався з виклику про сімейні сварки, розповідав про це так, ніби це його особиста трагедія. Сергій Пригарін переживав за дітей в таких сім'ях і вважав, що чужих дітей не буває.

"Він дуже любив дітей і сам був їхнім улюбленцем. Коли ми розповіли старшому племіннику, що Сергія немає, він так плакав і говорив: "Це неправда! Сергію? Як на небі? Ні, як це може бути?". Доньці я говорю, що тато на небі. Ми можемо йому помахати ручкою. Зараз вона пам'ятає про нього, дивиться, цілує його фотографії, але, на жаль, вона не в тому віці, щоб потім згадати емоції стосовно нього. Пройдуть роки і залишаться тільки відео, фото, де ми щасливі", – поділилася Ксенія Пригаріна.

Доньці Сергія зараз лише 2 рочки. Як розповіла Ксенія, він дуже любив її і вільний час проводив разом з родиною. Доньку назвали на честь миру на землі і бажаючи миру всім людям – Міроша.

"Як виявилося, донька ми назвали на його честь, Сергія. Нашого Миру. Життя з ним було щасливим і насолодитись таким щастям за цей короткий період не кожній дівчині дано. У нас була справжня родина, побудована на трьох китах. Він був хорошим сім'янином, вірним чоловіком, хорошим товаришем. У ньому не було іншого боку. Він говорив правду в очі. Я не можу пригадати жодного негативного моменту, пов'язаного з ним. Навіть не у мене особисто, а з друзями, колегами", – розповіла Ксенія.

Як розповідають колеги загиблого, Сергій Пригарін, незважаючи на скромну зарплату, любив свою професію і готовий був працювати понаднормово. Іноді йому не вистачало грошей на сімейні витрати, тому економив і займав у родичів. Але звільнятися не думав.

"Я йому завжди казала: "Сергію, ну, б'ють – біжи. Ти перш за все для нас з донькою герой, опора, думай насамперед про нас". А він сміявся і говорив: "Так я думаю про вас, але завжди роблю по совісті". І в цей день він вчинив так само. Він думав про честь, совість. Він думав, як чоловік в той момент. Не як поліцейський. Поліцейський відписався б, придумав щось. Але в той момент в ньому включилася інша сторона, чоловіча, не поліцейська. Він просто розумів, що цей бандит міг вистрілити і в дитину, і в жінку, в кого завгодно. І він просто не міг втекти. Він би потім не зміг з цим ні спати, ні жити. Чи знав він, що це так закінчиться? Впевнена, ні. Я думаю, він до останнього вірив, що його врятують. Як би складно від цього не було, він вчинив як чоловік", – упевнена Ксенія.

За словами колег, район, в якому загинув Прігарін, не його дільниця. В той день Сергій заступив на чергування і виїхав на виклик про розшукуваного хулігана. Коли правоохоронці приїхали на виклик, Валентин Дорошенко відкрив по них стрілянину.

Нагадаємо, 19 січня внаслідок стрілянини на Новосельського загинули троє людей і ще троє були поранені. Дорошенко розшукувався поліцією як учасник заворушень у будівлі облУВС восени 2013 року. Тоді сталися зіткнення між прихильниками лідера партії "Родіна" Ігоря Маркова та правоохоронцями.