Прогулянка по Одесі: улюблене кафе Міші Япончика і царство трактирів

На відміну від де-Рібаса і Дюка, графу Олександру Ланжерону, який доклав чимало зусиль до розвитку Південної Пальміри, пам'ятник у місті так і не поставили, зате ще в 1817 році його ім'ям назвали вулицю – акурат за часів його правління. На Ланжеронівській вулиці, яка починається на однойменному спуску і закінчується біля Міського саду, в 1794 році заклали першу в Одесі будівлю – будинок князя Волконського. За словами краєзнавця Ростислава Александрова, коли де-Рібас випивав тут за взяття Хаджибея, розбиті ним на щастя кубки замурували в спеціальну нішу в фундаменті будинку Волконського, а вже в наш час їх уламки знайшли археологи.

Танці в нічліжці для бездомних

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

На початку Ланжеронівського спуску по правій стороні знаходиться невеликий двоповерховий будинок, який формою нагадує хокейну ключку. У середині XIX століття будівлю звели як господарську будову для купця Папудова. Фактично це був склад для зберігання заморських товарів. Пізніше будівлю стали використовувати як нічліжку для бездомних. Одного разу серед тутешніх "голодранців" виявився письменник і публіцист Максим Горький: за 80 копійок на день він працював в порту вантажником. Якщо зайти у двір і піднятися по зовнішніх сходах на другий поверх, то можна опинитися в бальному залі, де сьогодні освоюють перші па юні танцюристи, а кубинець Біто Гонсалес вчить танцювати сальсу.

Рабинович і золото музею археології

Трохи вище розташована Адміністрація морських портів України. А зовсім неподалік, куди вже не дістають вимощені бруківкою ступені спуску і де починається Ланжеронівська вулиця, знаходиться Літературний музей і його знаменитий Сад скульптур. Як розповідав "Сегодня" одеський кавеенщик і письменник Валерій Хаїт, щороку в День гумору в Саду скульптур з'являється нова статуя, а найперший монумент тут був присвячений "Герою одеських анекдотів Рабиновичу". За свідченнями істориків, будівля музею була побудована одним з перших жителів Одеси, князем Гагаріним. Пізніше в ньому були розташовані комерційний і літературно-артистичний клуби, а також канцелярія градоначальника. Відразу за літмузеєм – величава будівля Археологічного музею, де є золота комора.

Унікальна плитка і перший автосалон

На перехресті Ланжеронівської та Пушкінської вулиць варто звернути увагу на тротуарну плитку, яка злегка відливає жовтим кольором і лежить тут більше століття. "Її виготовили на рубежі ХІХ і ХХ століть в Угорщині з кераміту. Таким міцним матеріалом хотіли замостити вулиці по всьому місту, але через дорожнечу від цієї ідеї відмовилися", – пояснює дослідник історії Південної Пальміри Юрій Парамонов.

А ось триповерховий будинок на перехресті належав одеському градоначальнику Григорію Маразлі. Пізніше будівля відійшла готелю "Європейському". Саме тут учасники Одеського автомобільного товариства провели перші установчі збори. А в 1912 році цим товариством був організований перший в місті автосалон, де провідні фірми показали всілякі типи машин, включаючи вантажівки, і продемонстрували вбрання для автомобілістів.

Коктейль для Йосифа де-Рібаса

Якщо повернутися спиною до Опери, то ви побачите невеликий скверик праворуч від театру. На цьому місці колись стояв будинок Рішельє, а ліворуч – в непоказному будиночку працювала кав'ярня грека Аспоріді. Саме тут, за грубими дерев'яними столиками у вересні 1879 адмірал де-Рібас святкував взяття фортеці Хаджибей. Мабуть, вже в ті часи в нашому місті каву вміло поєднували в коктейлях з різними алкогольними напоями. Під час Великої Вітчизняної війни обидві будівлі були зруйновані, а на їх місці згодом висадили дерева та встановили пам'ятні дошки з іменами героїв війни і соціалістичної праці, що сьогодні викликає в місті багато незадоволених розмов. Сквер обрамляє кафе і готель, побудовані в 1910 році і названі на честь австрійського композитора Амадея Моцарта.

Перше авто і "Листок"

Напроти будиночка Рішельє в 1891 році виріс красивий особняк з багатою ліпниною видавця Василя Навроцького. Через шість років після закінчення будівництва він розмістив в ньому редакцію і друкарню ліберальної газети "Одеський листок", яка здобула популярність за публікацію злободенних пліток. А от сам Навроцький запам'ятався одеситам ще й тим, що привіз до міста перший автомобіль і здійснив так звану американську мрію, адже свою кар'єру він починав зі звичайного складача у друкарні. Цікаво, що до особняка на цьому місці знаходилися лавки купця Карла Меля, який розкрутив свою справу завдяки обдурюванню Соньки Золотої Ручки. Також колись у вежі будинку були встановлені одні з небагатьох у місті вуличних годин.

Міша Япончик і десерти

Наступний будинок на Ланжеронівській, де обов'язково потрібно зупинитися – історичне кафе на розі вулиці Катериненської. Його будівлю в 1912 році в стилі середньовічних замків і готичних соборів побудував архітектор Юрій Дмитренко для дохідного закладу Григор'єва. З часом воно перетворилося на найпопулярніше в дореволюційній Одесі кафе "Фанконі", де готували найсмачніші десерти і вели найважливіші ділові переговори. За його столиками відпочивали письменники Ісак Бабель та Іван Бунін, поети Володимир Маяковський і Микола Гумільов, співак Федір Шаляпін і другий льотчик в імперії Сергій Уточкін. Сюди ж до Міші Япончика приходив Леонід Утьосов, щоб попросити його не "бешкетувати" у ніч концерту.

Гармати біля воріт

У будинках навпроти "Фанконі" раніше знаходилися торгові заклади Пале-Рояль, ресторани і кафе, а вже ближче до кінця вулиці – театр мініатюр, де показували сінематографічні картини. Ще в 1909 році цю частину вулиці називали царством трактирів і готелів. "Тут знаходяться популярні ресторани Петро і Папучієва, клуб "Огніско", типовий одеський трактир "Садок" і виходить на три вулиці пивна Брунса", – писав у путівнику того часу мандрівник Григорій Москвич.

Останній будинок з непарним номером належав самому Олександру Федоровичу Ланжерону. Тут він жив з 1825 року. Ворота його апартаментів обрамляли дві гармати, подаровані графу за бойові заслуги, а сама будівля була досить простою за архітектурним виконанням.