Прогулянка по Одесі: Маяковський, Бабель і будинок з фокусами

Вулиця Льва Толстого — одна з найстаріших і найважливіших в Одесі, адже з'єднує бандитську Молдаванку з центром. Вона з'явилася в 1828 році і називалася на картах — на честь болгарського купця. У 1908 році Гулєвого "витіснив" тимчасовий одеський генерал-губернатор Карангозов, який зумів приборкати збунтованих матросів на броненосцях (після смерті офіцера на Кавказі вулицю перейменували на його честь). А ім'я письменника вона отримала в 1923 році.

Школа знаменитого розвідника

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Вимощена бруківкою вулиця починається зі школи №121. Її збудували у 1936 році з каміння підірваного більшовиками Преображенського собору. Тут навчався розвідник підпільного загону Молодцова-Бадаєва Яша Гордієнко, завдяки якому в роки ВВВ було врятовано 50 військовополонених і який не раз попереджав партизан у катакомбах про небезпеку. Раніше в будинку на місці школи жила сім'я асистента кафедри мінералогії Михайла Сидоренка, у якого відпочивала і лікувалась поетеса Леся Українка.

Станція Мечникова — друга після Парижа, і швидка Толстого

На іншій стороні вулиці, відразу навпроти школи, розташувався будинок, де в 1886 році була відкрита друга в світі (перша була в Парижі) бактеріологічна станція, на якій робили перші в Російській імперії щеплення від небезпечних захворювань, серед яких і сказ. Станцію заснували вчені Ілля Мечников і Микола Гамалія. А в сусідньому будинку жив засновник кафедри мікробіології Новоросійського університету і перший ректор клінічного інституту на базі Єврейської лікарні Яків Бардах. Він був особистим лікарем сім'ї Толстих і став першим керівником станції швидкої допомоги, яку створив граф Михайло Михайлович Толстой.

Будинок телеграфіста-коханця

Одразу за школою по непарній стороні вулиці раніше знаходився цілодобовий телеграф. Тут же працював начальник поштово-телеграфного округу Лаврентій Маєвський. За легендою, один з головних телеграфістів міста (чи був це Маєвський — історія замовчує) став ініціатором трагічного любовного трикутника. Його нібито обрали в ролі нареченого для княжни Олени Демидової, але чиновник приховав, що у нього вже є наречена Соня. Дізнавшись про зраду телеграфіста, примхлива Соня облила обличчя аристократки кислотою. Краєзнавці припускають, що саме з цієї причини збереглася тільки одна фотографія княжни, де вона сидить у профіль.

Випускників Маріїнської гімназії дуже цінували навіть за кордоном

На розі вулиць Льва Толстого і Новосельського знаходиться будівля Маріїнської гімназії — перший жіночий навчальний заклад такого типу в місті. Як розповідає краєзнавець Юрій Парамонов, випускників направляли працювати в Болгарію, Чорногорію та Сербію, що на ті часи було дуже престижно. Дівчат навчали Закону Божому, математиці, географії, російській мові і словесності, історії, фізиці та рукоділлю. Чим старший був клас, тим дорожче коштувало навчання: наприклад, з 1-го по 4-й рік плата становила 50 рублів, а на 8-му, коли учениці здавали іспит на вчительок, — 100 рублів. Крім того, за вивчення додаткових предметів доводилося додатково віддавати ще 15 рублів.

Будинок Маяковського, Інбер та Бабеля

Через дорогу від гімназії в будинку купця 1-ї гільдії Михайла Ближенського збирався світ літературного суспільства 1920-х років. У квартирі №4 бували Олексій Толстой, Віра Інбер, Володимир Маяковський та Ісаак Бабель. У цій же квартирі приймали одного з перших дипломатів Радянського Союзу Вацлава Воровського. А в наступній будівлі забудови кінця ХІХ —початку ХХ століття, за словами краєзнавця Юрія Парамонова, в 1905 році торгував книгами міщанин Рохвергер Герш Абрам-Бейеров. Був він, схоже, завзятим книголюбом, адже тримав такі ж лавки на вулицях Троїцька і Велика Арнаутська.

Будинок, в якому все оживало

В одноповерховому баракоподібному будинку, що розташований на перехресті вулиць Льва Толстого і Новосельського, який належав Трахтенбергу, в грудні 1912 року відкрили ілюзіон "Дні нашого життя". З фокусами та ілюзіоністами цей заклад нічого спільного не мав і був одним з перших кінотеатрів, яким володіла пані Подобєд. Оскільки для людей того часу кіно було справжнім дивом, то деякі господарі ілюзіонів, крім квитків на сам фільм, продавали спеціальні талончики на "диво пожвавлення" — можливість побувати в будці кіномеханіка і подивитися за екран.

Будинок з грифонами і грузинське консульство

На розі Каретного провулка, по праву сторону, можна побачити гарну сіру будівлю на чотири поверхи. Колись це був прибутковий будинок Молчанової, але серед одеситів він більше відомий як будинок з грифонами через міфологічні істоти на фасаді. Будівля побудована 100 років тому, в 1914 році. Колись тут знаходився магазин, в якому продавали фрукти, овочі та консервацію. В під'їзді навіть збереглася внутрішня обробка. Межує з магазином будівля жіночого комерційного училища Кефера і Ферстера, в якому маленьких дівчаток навчали мовам та природничим наукам. Пізніше тут відкрили грузинське консульство.

Старовинні склади під знесення

Закінчується вулиця площею Льва Толстого, в центрі якої височить скромний пам'ятник письменникові. Гранітну брилу, увінчану бюстом Толстого, встановили у 1967 році за ініціативою робітників Центрального району міста. Колись відразу за площею перебували арсенал і армійські казарми, які тягнулися вздовж першої межі зони порто-франко. Пізніше солдатські приміщення переобладнали на продовольчі склади, а прилеглий до них провулок у ХІХ столітті навіть називали Провіантським. У лютому 2014 року старовинні склади почали зносити, а їх територію віддали під забудову.