З чого починається театр: в Одесі представили унікальні театральні афіші

Гастролі. Англійською мовою. Фото: М.Крижановська

Малюнок. Плакат 1980 до вистави "Наталка-Полтавка". Фото: М.Крижановська

Комедія. Постановка 1960-го. Фото: М.Крижановська

"Ескадра". Спектакль ставлять, починаючи з 30-х років, плакат 1947 року. Фото: М.Крижановська

"Земля". Соціальна драма, поставлена в 1948 році керівником театру Василем Василько. Фото: М.Крижановська

1/5

В Одеському літературному музеї проходить виставка театрального плаката "Ретроспектива. 1925-2015", присвячена 90-річчю одеського Українського театру, ювілей якого відзначатимуть листопаді. "Сегодня" подивилася експозицію і дізналася, як змінювалася афіша протягом століття.

У двох залах музею представлено більше 50 плакатів, як старих, з часів перших театральних сезонів Українського театру, так і сучасних, які одесити ще недавно бачили на вулицях міста. Як розповіла нам керівник літературно-драматичної частини Українського театру Любов Федченко, в експозиції представлені унікальні шрифтові театральні афіші.

"На них вказані лише загальні дані про виставу, але вони відображають дух часу – в них проявив себе конструктивізм. Як правило, афіші друкували в двох кольорах – червоному і чорному, а буква тут несла не тільки смислове навантаження, але і служила візуальним елементом", – зазначила Любов Федченко.

З початком розвитку рекламної справи афіші стають складніше, на них з'являються малюнки. "Мальовані плакати з'явилися не відразу. Починаючи з 1950 року, на них вказують прізвища художників-плакатистів. Хоча афіша розроблялася у взаємодії з режисером-постановником, художники відігравали провідну роль у створенні плаката. Особливу увагу афіші приділяли, якщо театр їхав на гастролі з постановкою. Для нашого театру малювали афіші художники Станіслав Зайцев і Олександр Друганов", – зазначила наша співрозмовниця і привела в приклад афішу першого післявоєнного вистави "Одеса".

Цікаво, що після війни уявлення проводилися не тільки ввечері, коли дітям до 16 років заборонено було відвідувати театр, але й опівдні. "Вживаються колективні заявки на відвідування театру від організацій та установ", – зазначено на плакаті.

"Я б сказала, що театр починається не тільки з вішалки, але і з театральної афіші. Наприклад, побачивши арку, старий будинок, кішку і море на афіші, перехожий розуміє, що п'єса – про Одесу, адже це можливо тільки в нашому місті", – говорить Федченко.

Автор однієї з представлених на виставці афіш "Принцеса Брамбілла" одеський скульптор і художник Михайло Рева розповів "Сегодня", що не тільки працював над афішею, але також був художником-постановником спектаклю.

"Я працював спільно з режисером Гедрюс Мацкявічюс (основоположником пластичної драми. – Авт.). Було це в 2001 році, п'єса була затверджена, але костюмів ще не було. У Нью-Йорку якраз проходила моя виставка, так співпало, що на моїх очах упали хмарочоси, а маски і стрічки були куплені зовсім недалеко від місця трагедії", – розповів нам Рева історію виникнення афіші. "Хоча дія п'єси відбувалося в минулому, але суть людського буття і люди не змінилися. Це я намагався виразити в афіші і декораціях", – поділився Рева.