Як здолати біса паніки

Ми не можемо точно знати, чому стільки жахливих подій відбувається в нашій улюбленій країні, і мимоволі починаємо панікувати. Не секрет, що за цей час збільшилася кількість самогубств, причому людей самих різних рівнів достатку і соціальної драбини. Як цьому запобігти, не піддаватися бісу паніки і протистояти йому, ми поговорили з настоятелькою Одеського Свято-Архангело-Михайлівського монастиря ігуменею Серафимою.

ЯК ПОПЕРЕДИТИ

- Матінко, чи вірно вважати, що паніка – це різновид не просто страху, а справжнього біса? І як можна її вигнати зі своєї душі?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Паніка – це страх, дикий і спонтанний, який не грунтується на реальності. Це втрата адекватного сприйняття дійсності. Якщо паніку не зупинити, людина може зробити навіть вбивство. Чому? Панічний стан призводить до безнадії, відчаю. А відчай – найжахливіший смертний гріх. Іуда, який зрадив Христа, міг би врятуватися. Йому потрібно було, хоча б у глибині своєї душі, попросити у Бога прощення за розп'ятого Христа. Просто покаятися. Але Юда так не зробив. Він прийшов до первосвящеників і сказав: "Згрішив я, зрадивши кров невинну", які йому відповіли: "Ну і що? Роби що знаєш". Тоді він пішов і повісився. Його погубив відчай і паніка, які відтоді вважаються гріхом Юди. Адже самогубство, яке не прощається ні в цьому віці, ні в майбутньому. Тому паніка – одне з дуже небезпечних духовних станів, яке може привести до загибелі душі. Церква застерігає людей: у жодному разі не можна піддаватися паніці. Потрібно боротися з нею як з гріхом, якщо хочете, як з бісом – молитвою і покаянням.

- Як можна попередити паніку? Як себе підготувати?

- Готуйся не готуйся, а паніка може наздогнати людину раптово. Спочатку люди жили в стабільному світі, знали, де працюватимуть, за яку ціну куплять ковбасу в магазині і яка у них буде пенсія. І раптом раз! – все зникає. Немов пройшло цунамі. Суспільні катаклізми не менше сильні і навіть страшні, ніж катаклізми природні. Вони здатні зламати і довести до відчаю навіть мужніх, сильних людей, велетнів духу. Як приклад наведу мою улюблену поетесу Юлію Друніну. Ця унікальна жінка, яка пройшла всю війну, не боялася смерті, зламалася, коли в країні почалася перебудова. На війні вижила, а перебудову не пережила. І отруїлася вихлопними газами автомобіля, прийнявши снодійне у своєму гаражі на дачі. Для неї перебудова виявилася руйнуванням всіх її основ, фундаменту, на якому будувався її світ. У ті часи люди жили ідеологемами (термінами, на яких будувалася ідеологічна система суспільства, наприклад "культ особи", "тоталітаризм". Авт.). Зараз люди не живуть ідеологемами, для людей більше важливі питання про хліб насущний. А в радянський час людей хвилювала ідеологія, яка вбиралася з молоком матері. Ще один мій знайомий, ветеран ВВВ, колишній голова сільради, завжди охайний, підтягнутий – справжній богатир. І що ви думаєте? Він повісився. Не витримав перебудови. Зламався. Чому? Швидше за все тому, що його світ був побудований на хиткому фундаменті. Як казав Господь: "І тому той, хто чує Мої слова і слідує їм, буде подібний розумній людині, який збудував свій дім на скелі. Пішов дощ, і вода піднялася. Дули вітри і обрушувалися на цей будинок, але він не звалився". Про що це? Про те, що свої проекти і плани треба будувати на міцному фундаменті віри і дотриманні заповідей. На Божому світогляді, а не на мирській ідеології, якою б вона не була.

"Кожен, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску; і пішов дощ, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой і він упав, і було падіння його велике". Те, що відбувається з нами усіма зараз – те саме "падіння велике", справжня стихія.

- Чому політика та ідеологія настільки сильно впливають на людину, що можуть навіть зламати її?

- Політика мобілізує людські душі. Тим більше зараз існують технології, які дозволяють маніпулювати великими масами людей, їх душами. І людина починає думати не про те, що особисто їй треба – про сім'ю, дітей, роботу, їжу, город, а думає і робить, підкоряючись політичній силі в рамках політичної доцільності. Ці технології позбавляють людину особистісної свободи, дарованій їй Богом. І роблять політичним рабом. Коли людина починає страждати з причин, які не стосуються її особисто, наприклад, з приводу необрання когось або прийняття якогось закону, або зміни влади – вона стає маріонеткою, якою керують без його відома. Не дивно, що зробивши людину рабом, можна довести її до стану паніки. Недарма ще Достоєвський казав, що що серце людське – це поле брані між Богом і дияволом, між добром і злом.

- Що потрібно, щоб гідно пройти цю війну?

- Потрібно просити у Бога мудрості. З нею можна знайти все, без неї – все можна втратити. Згадаймо становлення на царство 18-річного Соломона, у якого було безліч претендентів, величезна кількість небезпек. Що робить цей юнак? У першу чергу він просить у Бога мудрості. І Господь дає тим, хто просить. Ви подивіться, яким прославленим було правління Соломона! У підсумку він зміцнив свою владу, розширив межі держави. До нього приїжджали царі, щоб вчитися у нього. А чому? Тому що творив свій дім, своє правління на фундаменті мудрості Божої. І юність виявилася не на заваді. А що ж зробив його син Ровоам, коли став царем? Коли до нього прийшли представники народу і зажадали зниження податків, він зібрав старійшин і запитав у них ради. Старці говорили йому: "Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому народові, і будеш служити йому, то вони будуть тобі рабами по всі дні". Але він знехтував радою старців, а вибрав пораду молодих людей, і сказав до народу: "Мій мізинець грубший за стегна мого батька! Тож тепер, коли мій батько наклав на вас тяжке ярмо, а я додам ваше; Батько мій карав вас бичами, а я буду карати вас скорпіонами". І зруйнував Ровоам те, що творив його мудрий батько. Не можна відмовлятися від досвіду старців, нехтувати заповідями. У цьому немає мудрості. Те, що відбувається зараз – стихія, яка може несподівано опинитися біля твого порогу. Тому зараз саме час просити у Бога мудрості, щоб не впасти в паніку і вижити.

Матінка Серафима: "Християнин не вважатиме ворогом навіть того, що стоїть і цілиться в нього автоматом"

ХТО СПРАВЖНІЙ ВОРОГ

- Багато хто вважає, що донеччани самі винні: голосували за відділення від України, хотіли в РФ, от і отримали війну, підвали, бомби і безгрошів'я...

- Думати так – значить тримати в душі гріх осуду і відсутності любові до ближнього. Донеччани – такі ж люди, як і ми. Навіть якщо ця людина по твоєму поданням заблукав духовно, скоїла помилкові дії під впливом чужих ідеологем, ми не маємо права її судити. Пора перестати говорити про Схід: "А вони самі цього хотіли, вони це заслужили", перестати дивитися на жителів Донбасу, як на ворогів. Вороги – не ті, хто живе і воює на Донбасі. Справжній ворог – той, хто посварив, зіштовхнув, спровокував. Християнське серце повинно жити заповідями Спасителя. Християнин не вважає ворогом того, хто стоїть і цілиться в нього автоматом. Його ворог – той, хто цю людину змусив підняти автомат і вбивати. Так, виробився соціальний нігілізм, який привів нас до того, що сподіватися треба тільки на себе і на Бога. А це шлях до внутрішньої мобілізації. Наприклад, людина почне зміцнювати рід, родинні зв'язки. Якщо рід згуртується, він стає величезною силою. Коли люди об'єднуються, вони виграють. Якщо вас охоплює паніка, як ви будете жити, підіть і запитайте у людей похилого віку, як вони вижили, коли не було грошей, коли не платили зарплати, як вони працювали на трудодні. Пора перестати цитувати інтернаціонал: "Ми наш, ми новий світ побудуємо". Потрібно не руйнувати старе, а покращувати той неймовірний досвід, який був накопичений. Нове життя починається, коли душа повертається до Бога, перестає звинувачувати іншого, а йде в себе, в свою суть. Ми заживемо добре не відразу, це процес поступовий, і починається він з покаяння та молитви про мудрість Божу. І от коли ми покаємося, усвідомлюємо свої помилки і власні гріхи, тоді Бог дасть нам мудрість. Зніме з нас найстрашніше – духовну сліпоту.