Таємниці монастирів України: монахи і секрети замку Терещенка

Старовинний палац в стилі неоготика в селі Червона на Житомирщині вражає своєю пишністю і руйнуванням одночасно. Щось містичне є в цих напівзруйнованих сходах, величезних порожніх вікнах без скла і візерункових башточках на фасадах. Навіть і зараз, на межі руйнування, палац прекрасний. Він стоїть як архітектурний приклад краху колись красивою і романтичною епохи. Ось вже де точно є привиди, – думала я, обходячи разом з черницями та настоятелем замок з усіх боків. Ченці з посмішкою говорять, що поки ще не бачили жодного привида, але спочатку, без світла, тепла і води було страшнувато. Тим більше що і воїнів Христових сюди прийшло всього троє – батюшка і дві сестрички! Зате є і свої плюси, наприклад, усвідомлення того, що це – перший замковий монастир в Україні.

Страта господаря і візити Шаляпіна

"Ці землі на початку XIX століття належали графу Адольфу Грохольському, який мріяв збудувати тут замок-палац, – розповідає"Сьогодні" матінка Минодора. – Однак до кінця добудувати свою мрію не встиг. Став учасником повстання Костюшка, яке було жорстоко придушене. Бунтарів позбавили і життя, і майна. 

Пізніше замок-палац повернули його другій дружині Ванді Радзивілл. Але вдова не змогла в ньому жити і продала його цукрозавочику Федору Терещенку. Саме родина Терещенків довела замок до досконалості. Це був розквіт палацу в Червоному! У замку добудували кілька веж, зробили перепланування. Збудували концертний зал – зменшену копію міської опери. У замок Терещенка приїжджав бомонд Петербурга, Москви і Києва, щоб послухати голос самого Федора Шаляпіна".

Зараз зал практично зруйнований. За таємним ходам на балкон другого ярусу нам вдалося пробратися всередину. І то, з величезним ризиком зламати шию. Але навіть за основою балконів, сцени і стін легко можна здогадатися -
зал був справді прекрасний! 

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

/ Фото: Олександр Яремчук, Сьогодні

1/13

Тут будували перші літаки

У замку власник цукрового заводу не тільки влаштовував бали. Федір Федорович Терещенко був першим, хто займався в імперії літакобудуванням. Поруч з замком були прибудовані майстерні, в яких жили інженери і будували перші літаки. 

Неподалік від замку був іподром, який Терещенко використовував як аеродром.

До речі! За деякими даними, в авіамайстерні Терещенка часто працював Ігор Сікорський – знаменитий авіаконструктор ХХ століття. Разом вони створили літаки, які були задіяні в Першій світовій війні. Мало того, Сікорський на гроші Терещенка побудував найбільший літак свого часу – "Ілля Муромець".

Зараз майстерні знаходяться в такому ж жалюгідному стані, як і концертний зал. Матінки пристосували їх для кізок і пташника з монастирського господарства. А ось архівні дані креслень з авіамайстерні Терещенка, його письмовий стіл і фото можна подивитися в музеї цукрового заводу в Червоному. Завод функціонує досі і пишається тим, що став першим підприємством України, яке почало використовувати в своїй роботі комп'ютери.

При союзі діти влаштували пожежу

"Після революції 1918 родина Терещенків емігрувала до Франції, а будівля "перейшла" радянській владі, – продовжує матінка. – Тут був притулок для безпритульних практично до самої Другої світової. Діти вели себе не дуже добре, і одного разу трапилася сильна пожежа. Значна частина внутрішнього оздоблення замку була втрачена. Вже в 1947 році його трохи відреставрували і організували фабрично-заводське училище (ФЗУ), яке готувало фахівців для цукрової промисловості. ФЗУ славилося підготовкою кадрів. Сюди надсилали на навчання з усіх куточків України та ближнього зарубіжжя.

Однак після розвалу Союзу училище занепало. ФЗУ закрили в 1995 році. Рік тут ще була охорона. А коли охорону зняли, за кілька років його розграбували до того стану, який є сьогодні. 

Самі ж місцеві жителі звернулися в єпархію, щоб хоч церква взяла будівлю під свою опіку і вберегла від остаточного руйнування. Нещодавно приїжджала жінка, яка була в ФЗУ вчителькою, і дякувала нам, говорила, що гірко було бачити, як така краса – так без господаря!".

Читайте також:

Фахівець з історії православ'я Сергій Шумило: "Прийшов час золотити не купола, а наші душі"

Передача замку у власність церкви

Як розповів "Сегодня" владика Никодим, у вересні 2000 року Житомирське єпархіальне управління УПЦ і завод "Червонський цуровик" склали угоду про безоплатну передачу у власність єпархії садиби колишнього власника Червонського цукрового заводу Терещенка. Приміщення були прийняті на баланс Житомирської єпархії в напівзруйнованому стані без вікон і дверей. Спочатку там був скит. Повноцінним монастирем замок Терещенко став близько трьох років тому. 

У його створенні брала активну участь велика молитовниця Житомира – матінка Рафаїла (газета "Сьогодні" писала про неї в матеріалі "Анастасіївська обитель. Святині Житомира" 7 грудня 2018 року. – Авт.).

"У "нульових", коли ми тільки прийшли, задня стіна замку була повністю зруйнована, – згадують матінки. – Ми встигли перекрити дах і переклали повністю задню стіну, що допомогло зберегти будівлю. Хоча, звичайно, по кладці видно, що це вже "новоділ". Ми навіть уявити собі не знали, що при такому руйнуванні робити. Може і вистояли ми тоді завдяки молитвам матінки Рафаїли, яка завжди говорила нам: "Треба трохи потерпіти, почекати і буде все добре". Коли в 2005 році матінки не стало, скит ослаб. І тільки останні три роки, з появою отця Феодосія, обитель відроджується".

"Ми жили, як відлюдники"

Матінка Минодора колись була лікарем у Червоному.

"Хотіла в Києві влаштуватися, не вийшло, – згадує наша героїня. – Тоді мене сюди прислали працювати. Тепер я не уявляю, як би я жила в Києві?". 

Правда, довгий час вона ще працювала, перш ніж Господь покликав служити.

"Пам'ятаю, так було на душі тяжко, – згадує наш гід. – Поїхала на могилку до матінки Рафаїли і слізно попросила: "Дай служити тільки одному Господу". Не минуло й тижня, як в душі дозріло рішення – хочу жити в монастирі. Далі – все склалося на користь цього рішення. І ось я тут". 

Багато місцевих в обитель приходили до неї "як до лікаря". Адже Минодору тут все село знає. А тепер ті гості стали активними парафіянами і помічниками монастиря.

"Коли ми тільки починали служити, тут ні вікон, навіть підлоги не було, – згадує матінка. – Спочатку страшнувато було, особливо коли по кілька місяців світла не було і газу. Жили як відлюдники".  

Зараз є храм, трапезна і кілька келій для сестер і паломників. Кімнати в будинку – великі, стелі – під 4 метри, а в деяких місцях і вище. Стіни товщиною в метр!

"Влітку ніяких кондиціонерів не треба", – сміються матінки.  

Читайте також:

Митрополит Павло розповів про початок свого служіння намісником: "Ну все, отець намісник, приймайте Лавру!"

Вирішили почати з духовного відродження 

Ченці – народ невибагливий. Чим гірше умови, тим їм краще.

"Ми і самі розуміємо, що зараз – найбільш благодатні роки для праці і душі, – каже нам отець Феодосій. – Коли монастир облаштований, такого щастя домогтися набагато важче. Пам'ятаю, вдень якось приїхав КамАЗ з причепом, завантажений цеглою. Водії подивилися на нас і сказали: "Гаразд, ми вранці привеземо, ви не встигнете розвантажити".

А ми у відповідь:

"Ви що, у нас же вранці служба! Встигнемо! ". Збіглися всі, хто був, розвантажили якраз до служби, потім пішли на вечірню. Як у нас це виходило? Правду кажуть, фізично важкі дні – найбільш духовно благодатні".

Реставрація замку вимагає величезних фінансів.

"Без Господа нам такий ремонт не здолати, – упевнений батюшка. – Ми вирішили спочатку відновити духовне життя обителі, наставляти і молитовно допомагати селу, в якому живе близько 2,5 тисяч осіб! Решта прийде само собою. Побудувати храм – складно, так, але зберегти в ньому міцний молитовний дух – набагато складніше". 

Отець Феодосій відновив тут чернече правило, деякі служби в замковому монастирі тривають, як Святогірській лаврі, 3-5 годин. І тим не менше, місцеві приходять сюди все частіше. На великі свята тут взагалі не проштовхнутися! 

Замок кілька разів намагалися купити

В єпархію неодноразово надходили пропозиції про продаж замку під будівництво то ресторану, то готелю. Гроші пропонували такі, що можна було новий монастир відбудувати! 

Але владика Житомирський Никодим помолився і ... відмовив – на обителі благословення матінки Рафаїли. Тим більше що монастир буде відкритий для віруючих і туристів, з часом, в ньому будуть обладнані зони для відвідування.
Уже за останній рік кількість паломників і екскурсій туристів з Києва збільшилася, що дозволило продовжити ремонти.

"На нас лежить величезна відповідальність, – резюмує отець Феодосій. – Вкрай важливо зараз хоч щось зберегти для нащадків".

За допомогу в організації поїздки редакція дякує наміснику Києво-Печерської лаври митрополиту Павлу.

Нагадаємо, раніше "Сьогодні" писали про те, що відбувається в глибинці з парафіями, які відмовилися перейти в ПЦУ: Життя після томосу: в регіонах почалися гоніння і захоплення храмів УПЦ.