Олена Вус
нічний редактор Вчені знайшли свідчення того, що новонароджена Земля була покрита єдиною земною корою, яка розкололася на частини не відразу, а через кілька сотень мільйонів років після утворення планети, йдеться в статті, опублікованій в журналі Nature.
"Всі моделі, що описують формування первинної континентальної кори, можна розділити на дві групи – ті, які включають в себе тектоніку, і ті, в яких вона відсутня. Ми знайшли підтвердження на користь другої теорії – спочатку кора Землі нагадувала кришку від каструлі, вміст якої повільно нагрівався в перші дні життя планети", — заявив Майкл Браун (Michael Brown) з університету Меріленда в Коледж-Парку (США).
Сьогодні геологи активно дискутують про те, коли в надрах Землі запустилися тектонічні процеси, коли виникли перші континенти, і коли наша планета отримала магнітний щит, який захищає життя від космічних променів, сонячного вітру.
Щодо цього немає єдиної думки. За останні роки теоретики і геологи-практики знайшли безліч доказів на користь того, що рух тектонічних плит міг бути запущений як практично відразу після народження Землі, так і через майже мільярд років після її появи на світ. На користь першого говорять сліди стародавнього магнітного поля в кристалах-цирконах, що сформувалися чотири мільярди років тому, на користь другого – безліч інших геологічних чинників, пов'язаних з властивостями порід, де було знайдено це каміння.
Як розповідає Браун, багатьох геологів не влаштовує ідея "кришки від каструлі". Вона вимагає додавання у теорії народження Землі механізму, який би пояснював, як ця "кришка" була зірвана і як кора розкололася на континентальні плити. Наочним прикладом того, що відбувається в зворотному випадку, є Венера – відсутність тектоніки перетворила сусідку Землі в пекельну планету, де панують надвисокі температури, а атмосфера складається з сірчаної кислоти і вуглекислого газу.
Браун і його колеги заявляють, що їм вдалося знайти докази на користь саме цієї гіпотези, вивчаючи найдавніші континентальні породи Землі, розташовані в так званому Пилабарському щиті на заході Австралії.
Проаналізувавши мінеральний і хімічний склад порід, де їхні конкуренти з числа прихильників "тектонічної" гіпотези знайшли найдавніші кристали цирконів, автори статті дійшли висновку, що вони виникли за дуже незвичайних умов, не сумісних з наявністю континентів і тектоніки.
Зокрема, ці породи, так звані сірі гнейси, виникли при дуже високих перепадах температур і тисків, що було б неможливим, якби вони не перебували під "кришкою" єдиної земної кори, яка не давала тепла "втекти" з надр Землі. Завдяки цьому навіть на дуже невеликих глибинах, де формувалися породи Пилабарського щита, панували дуже високі температури, достатні для часткового розплавлення базальту та порід мантії.
Іншим доказом на користь її існування є їхній незвичайний ізотопний склад, який говорить про те, що сірі гнейси дуже довго "варилися" під корою Землі, поступово втрачаючи певні рідкоземельні метали у порівнянні з породами мантії.
Все це, як вважає Браун, вказує на те, що Земля була більше схожа на сучасну Венеру за своєю геологією в далекому минулому, ніж на саму себе сьогодні. Відповідно, якщо його викладення підтвердяться, вченим доведеться шукати механізм, який би пояснював, як ця геологічна "кришка" могла розколотися приблизно 3,5 мільярда років тому, і чому цього не сталося на Венері.
Головні теми