Олександр Волков: "Наш кредит довіри спущений в унітаз"

14 Грудня 2015, 10:03

Почесний президент ФБУ розповів, чому Україна не отримала Євробаскет-2017, в які ресторани ходить колишній тренер збірної Майк Фрателло, як заморозив БК "Київ", куди поділися матрьошки і за кого видає заміж старшу дочку

<p style="text-align: justify;">Олександр Волков</p>
Олександр Волков. Автор фото: Олександр Яремчук, "Сегодня"

- Олександре Анатолійовичу, в суботу вибрали господарів Євробаскету-2017. Ними стали Ізраїль, Фінляндія, Туреччина і Румунія. На цей ЧЄ претендувала й Україна. Чому ми не потрапили у фінальний список і чи була заявка?
- Весняна заявка декларативного плану була. А коли влітку президентом федерації став Михайло Бродський, в ФІБА-Європа направили лист, що так – ми претендуємо. Потім у вересні-жовтні країни, зацікавлені в Євробаскеті, провели величезну роботу, зробили бід-досьє – збір документів, прийом делегацій, ревізію всіх можливостей претендента. Але у нас цим ніхто не займався. Обмежилися тільки заявою, що було б непогано взяти одну групу і провести її у Палаці спорту. Наскільки я знаю, з боку керівництва країни не було ніяких сигналів про зацікавленість у Євробаскеті. Це був тендер, в якому Україна не брала участь ні в якому вигляді. До мене теж ніхто не звертався. Вийшло, ми відмовилися за замовчуванням. Тут не потрібно комусь пред'являти претензії. Реальна картина така: Україні не до Євробаскету. Звичайно, шкода, адже були великі плани, витрачені величезні гроші, сили, ресурс, час і здоров'я. По суті, ми двічі приймали турнір, в 2015-му і 2017-му, але нічого не реалізували.

Ідея була в чому? Щоб розвивати баскетбол на хорошому рівні, потрібен був прорив в інфраструктурі – тренувальні бази, мультифункціональні арени. Прорив міг відбутися тільки при мотивації великого турніру. Після вдалого проведення футбольного Євро-2012 ми відчули, що можемо зробити таке і в баскетболі. Домоглися проекту і почали працювати. У багатьох містах вже підвели плани будівництва арен, десь воно почалося. Хотіли побудувати три бази для збірних, і не тільки баскетбольних. І в кожному місті-хазяїні – ДЮСШ, які на час чемпіонату були б базами команд. Між Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом вже почалося будівництво. І прикро, коли в пресі вважали, що цей чемпіонат знову для якихось відкатів. Все було відкрито, в основі лежали приватні інвестиції, держава вкладала мінімум.

Цей процес ми не завершили, і дуже неприємно потрапляти в ситуацію, коли від тебе нічого не залежить. В Україні відбуваються великі зміни – революція, війна, економічна криза. Коли в 2014-му прийшов новий уряд, була надія, що їм ідея чемпіонату сподобається. Не зацікавила. Навіть якби керівництво України дуже хотіло, країна зараз знаходиться в такому стані, що ФІБА-Європа навряд чи віддала б нам турнір. Хіба що при якомусь фантастичному розкладі одну групу. Фінансових можливостей немає і довелося змиритися: цей історичний шанс для нас упущений.

- Довіра до нас втрачена?
- Знаєте, як у вірші: "Шкода тільки – жити в цю пору прекрасну не доведеться – ні мені, ні тобі". Хтось прийде за нами і буде намагатися це зробити, але мені важко це уявити. Адже у нас був, в тому числі, мій досвід, мої зв'язки, все-таки я віце-президент ФІБА-Європа. До нас було гарне ставлення після того, як ми провели перші європейські "Олл Стар Гейм", і по організації вони досі залишаються кращі, потім був "Фінал чотирьох" Кубка Європи і нарешті – ЧЄ U-16, де за рівнем організації ми побили всі рекорди. І цей кредит довіри був спущений в унітаз.

- Хто був вашим фаворитом при виборі господаря ЧЄ-2017?
- Заздалегідь не приймав рішення. У суботу півдня присвятили презентаціям, аналізу, як завжди, кулуарним домовленостям. Я орієнтувався на керівництво ФІБА-Європа і президента Тургая Деміреля, з яким у мене дружні стосунки. Мені сподобався формат останнього турніру – групи в чотирьох країнах і плей-офф в одній. Виявилися побиті всі рекорди відвідуваності, адже в кожній з груп грали господарі у великому залі. Приголомшливе видовище, коли у Франції була забита 25-тисячна арена. Навіть на матчах без французів було не менше 20 000. А у світлі терактів у Франції та Туреччини велике значення буде грати безпеку країни. У вересні ми безтурботно гуляли в Ліллі, їздили на вихідні в Париж, і ні в кого не виникало думки, що в твою сторону направлять стрілянину або на стадіоні відбудеться вибух. Тепер будь-яке змагання в Європі буде під питанням. Багато разів хотів прийняти чемпіонат Ізраїль, але через ситуацію в регіоні не отримував. Всі боялися.

- До Риги, де в своїй групі на ЧЄ-2015 грала Україна, ви не їздили. Чому?
- Планував, але потім відчув, що мені буде морально важко там перебувати. Якось подумав, що є новий президент ФБУ, новий тренер, нова збірна, що я там буду бродити і привертати увагу?

- А що з вашим БК "Київ"?
- Поки заморозили на рік. Його доля залежить від економічної ситуації в країні і можливостей залучити кошти. За ті роки, що ми намагалися утримати цей бренд, накопичилися борги. У цьому році, в тому числі у зв'язку з розколом в баскетболі, ми вирішили не заявляти БК "Київ", а почекати, що буде далі. Він не помер, але планом по його відновленню я поки похвалитися не можу.

- Ким залишився Олександр Волков в українському баскетболі?
- Я почесний президент ФБУ і віце-президент ФІБА-Європа. З якихось питань зі мною радяться, але, за великим рахунком, зараз я допомагаю проекту "Інфіз-баскет". Це пілотний проект. Інфіз – це колиска післявоєнного баскетболу. "Будівельник" вийшов з "Скіфа", а зараз команди там немає. Ну і з ректором Євгеній Імас домовилися спробувати відновити її. Там є зал, гуртожиток, плануємо малобюджетний клуб, але з можливістю готувати перспективну молодь. Хочемо зробити клуб, максимально наближений до американської моделі. З нашою ментальністю це вийде не відразу, але план є. За моделлю американського університетського баскетболу гравці не отримують гроші, а тільки стипендії та харчування. Хоча всі знають, що нишком багаті випускники через далеких родичів допомагають сім'ям баскетболістів. Якщо взяти середні університети без великих контрактів з ТБ і великих грошей від продажу квитків, ці команди існують за рахунок внесків своїх випускників, які досягли успіхів у бізнесі і створили фонд. Так, команди літають чартерами, тренери отримують велику зарплату, є відповідна медицина. У такому ключі хотілося б створити команду.

Я був на ювілеї нашого Університету фізкультури. Ми з Імас розговорилися, і він мені запропонував стати главою Асоціації випускників Інфізу. З цього ми почали розмову і прийшли до баскетболу. Я хочу зібрати успішних випускників, здатних акумулювати кошти не тільки для підтримки баскетболу, але і інших проектів Інфізу.

- У вас з'явилося більше часу, не думали про бізнес в США?
- Планую, але говорити рано. Ось недавно в США зустрічався з різними людьми, з Майком Фрателло. Ми продовжуємо спілкуватися. У мене залишилися перед ним зобов'язання після його роботи у збірній. Та й взагалі у нас дружні стосунки, плюс є думки про проекти в Америці.

- Колись у США у вас був успішний бізнес з виробництва матрьошок з особами знаменитостей.
- Він хороший, але, по-перше, матрьошки вже стали не наші (посміхається). А по-друге, люди, з якими я цей проект починав, за мною перекочували в Україну. Тепер там нікому ним займатися. Дома все ще залишилося багато різних матрьошок, валяються по кутах.

- Фрателло добре готує, веде колонку рецензій на ресторани. Вас кудись водив, сам пригощав?
- Так, водив, а сам готував в основному пасту. Він до цього ставиться дуже серйозно. Сам відвідує тільки два види ресторанів – класичний американський, це різні стейкхаусів, і італійський. Якщо його ведуть за шию, то може посидіти і в якомусь іншому, наприклад, українською. Він дуже трепетно ставиться до вина, пасті, завжди намагається заскочити на кухню, подивитися, як готують, дати цінну пораду. Він не приймає викрутаси, які у нас вважаються нормальними.

- Фрателло у збірній України – ваш найдорожчий проект?
- Я б це так не назвав. Коли ми націлювалися на Євробаскет-2015, ми не могли собі дозволити, щоб у нас була казна яка збірна. Чудово розуміючи, що у нас немає суперзірок, на яких можна будувати команду. Нехай хлопці не ображаються. Ні, умовно кажучи, одного Сабоніса, одного Марчюленіс і ще десь Джордана, які все витягнуть. Ми вирішили, раз немає гравців-зірок, візьмемо тренера-зірку. Знаючи на собі його досвід і можливості, я розумів, що Фрателло був би ідеальним для нас. Він знає, що потрібно робити, щоб група людей за короткий час перейшла з одного рівня на інший. На його вмовляння я витратив два роки. Коли вже з'явилися фінансові можливості, я дав гарантію НБА, що ми виконаємо всі умови, цей процес зрушився. План був такий: ми приймаємо в Україні в 2015-му чемпіонат, створюємо сильну збірну і на домашньому турнірі потрапляємо в групу команд, які будуть відбиратися на ОІ-2016. Я був на фіналі у Франції і бачив, що, в принципі, якби ми зберегли цю тенденцію в підготовці збірної, могли б дійти до фіналу, як Литва. Але, на жаль, якщо подивитися на історію України, навіть повернувшись на 500-1000 років тому, видно, що всі тривалі проекти тут не працюють.

- Рідні раді, що тепер ви проводите з ними більше часу?
- Звісно. Тим більше у мене старша дочка виходить заміж, і всі зайняті підготовкою до весілля, переїздом. Я намагаюся зобразити, що не можу їм нічим допомогти, але все одно частина матеріальних турбот падає на мене. За американськими традиціями, за весілля платить тато нареченої. Її майбутній чоловік – етнічний українець, народився під Мукачевим, але все життя прожив в Америці, не говорить українською або російською. Але вважає себе українцем.

- Доньки займалися спортом?
- Старша (24 роки. – Авт.) була 4-разовою чемпіонкою Джорджії з тенісу в команді, а Джорджія вважається тенісним штатом. Подавала великі надії, але травмувала меніск, рік пропустила. Це вибило її з колії. Деякі університети пропонували їй спортивну стипендію. Вона прийшла до мене і каже: "Тату, я люблю теніс, але не настільки, щоб вставати о 5-й ранку, потім кудись їздити. Я хочу вчитися". У той момент у нас була матеріальна можливість заплатити за навчання, не стояло питання – стипендія за всяку ціну. До того ж я бачив, що у неї немає цього божевілля до спорту, як у мене. Зараз вона бізнесмен, після університету працювала менеджером ювелірної компанії в Нью-Йорку. Потім познайомилася з цим хлопцем, і зараз у них спільний бізнес-проект. Молодша в школі, вона займається художньою гімнастикою, і ця така одержима. Єдине, їй не пощастило, що вона дуже висока – під 190 см. Я вже намагався акуратно запропонувати їй, може, на волейбол. Ні, любить гімнастику. Вже з університетів є стипендія на неї. Я не думаю, що вона присвятить життя гімнастиці, але це потім допоможе їй у житті. До того ж, коли університет розглядає твоє заяву і бачить, що ти займався спортом 5-7 років, за законом знімають 20-25% з оплати.

- У США на баскетбол ходите?
- У телебачення такі можливості, що вдома 10 каналів показують тобі баскетбол. Якщо хороша гра в Атланті, де я живу, в Майамі або Нью-Йорку, то ходжу. Вболіваю за "Атланту", мені подобається Док Ріверс, з яким я грав. У нас були дружні стосунки, наші дружини дружили. Тому я вболівав за нього на чолі "Бостона", зараз він очолює "Кліпперс" – підтримую їх.

Ви зараз переглядаєте новину "Олександр Волков: "Наш кредит довіри спущений в унітаз"". Інші Новини баскетболу дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Павлова Олена

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...