Гравець збірної України Сергій Павлов: "Не гнався за американською мрією, подобається баскетбол в Європі"

21-річний форвард збірної України і "Хіміка" Сергій Павлов напередодні вирішальних матчів відбору на ЧС-2019 розповів про перший виклик до національної команди з баскетболу, посвячення новачків, зв'язок з п’ятиборством, спогади про Каррі і про виїзд до Ізраїлю до Томаса.

- Сергію, ви ж учасник ЧЄ-2013 (U-16) в Києві?
- Тоді ми були зовсім молоді, по 16 років. І такий мандраж був. Приємно було грати – приходило дуже багато людей. Звичайно, не показали високий результат, але запам'яталося на все життя. Такий турнір, ще й вдома. Батьки приїжджали дивитися.

- Збірна тоді не вийшла з групи, але її запам'ятали, і від гравців в майбутньому очікували багато чого. Ви відчували це, поки дорослішали?
- Тоді я, приміром, не дуже виступив, забивав в середньому п'ять очок, але з кожним роком кожен з нас намагався додавати. У когось вийшло. Михайлюк зараз в НБА, Шібель грає в NCAA за "Арізона-Стейт", Зотов і Мусієнко – в "Миколаєві". Але ще всі молоді, по 21 року, все попереду. Звісно, мені після того Євробаскету хотілося показати більше, я багато працював і вірив.

- У баскетболі і на вашій позиції зокрема, 21 рік – це мало?
- Та ні. Подивіться, люди і в 18-19 років виступають в Євролізі. Вже треба грати. Тим більше у нас в "Хіміку" довіряють молодим, і ми повинні показувати результат, незалежно від віку. Зрозуміло, що великі довше формуються, їм потрібно набирати м'язову масу, працювати в тренажерному залі. Але я вважаю, що в 19-20 років вже спокійно люди грають і нічого.

- Останнім часом чимало українських гравців пройшли через NCAA. У вас не було варіанту?
- Було, по-моєму, ще і в 2018-го щось, але до конкретики не дійшли. Але не особливо хотів їхати до США, мені більше подобається європейський баскетбол.

- Не женетеся за американською мрією?
- Та ні (посміхається). У мене немає таких прямо божевільних даних, щоб грати в НБА.

- А ваш тренер Віталій Степановський відзначав, що у вас високий баскетбольний IQ і можете вирости в гравця екстра-класу.
- Якщо він так говорить, значить, напевно, щось бачить.

- А ви б якісь свої сильні сторони назвали?
- Бачення майданчика, гра без зайвих рухів, можу прочитати комбінацію. Дам правильний пас. Може, я і не найшвидший, але все треба робити чітко. Цього вимагає і тренер.

- Хто еталон на вашій позиції?
- Я багато дивився за Дірком Новіцкі, але він вищий за мене. Зараз еталон, напевно, латвієць Порзінгес. Європеєць, за яким мені цікаво спостерігати в НБА.

- Який рівень Суперліги?
- Вважаю, що чемпіонат росте порівняно з минулим сезоном і з позаминулим. Зараз вісім майже рівних команд. Будь-хто може виграти у будь-якого суперника. Як дорости до європейських чемпіонатів? Ну ще така ситуація в країні, баскетбол і спорт взагалі не на першому плані. Важко, але команди є і хочеться, щоб їх ставало більше. І подивіться, скільки до нас вже приїжджає легіонерів.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Пам'ятаєте свій перший виклик до нацзбірної?
- Це було ще минулого року, але тоді я не поїхав на збори, а потрапив до розширеного списку. Але приємно, що помітили. А восени вже вийшов в матчі зі Словенією. Звісно, я ще молодий і не отримував багато часу, але старатимуся. Як готувався? Як до звичайної гри. Хоча зрозуміло, що коли ти виступаєш за клуб, за цим спостерігає певна кількість уболівальників, а тут – вся країна.

- Якась посвята в збірній була?
- Після тренування новачків викликали на лицьову. Кожен гравець ставав, і в нього м'ячами кидали. Не сильно, щоправда (посміхається).

- На цьому тижні Україну чекають матчі з Чорногорією та Словенією у відборі на ЧС-2019. Як шанси?
- Вони маленькі, але є. Просто не все від нас залежить. Треба виграти дві гри, і щоб Латвія їх програла. Буде важко і незрозуміло, який склад зберуть латвійці. Там же є і хлопці з Євроліги. Якщо пощастить... Думаю, це буде успіх для України вийти на чемпіонат світу.

- А свій перший єврокубковий досвід пам'ятаєте?
- По-моєму, Ліга чемпіонів. У ній було дуже багато хороших команд – "Автодор", "Ле Манн", "Каршіяка". Пограти проти таких гравців – багато коштує. Тим більше в 19 років тренер мене вже випускав, довіряв. Особливо запам'ятався матч з "Каршіяка" – турки вміють вболівати за своїх. Запам'ятався виїзд до Ізраїлю, грав проти Чарльза Томаса, він раніше виступав у Суперлізі.

- Ви перший спортсмен в родині?
- Ні, у мене тато займався п'ятиборством. Мама – баскетболом. У мене вся родина висока – тато 1,89 м, і мама – 1,85 м. Напевно, дано було йти на баскетбол.

- П'ятиборство – це ж і фехтування, і стрілянина, і виїздка на коні. Щось з цього вмієте?
- Фехтувати точно не вмію і не особливо стріляв, а ось на коні міг покататися в дитинстві з батьком.

- А чому вибрали баскетбол?
- Я вчився, по-моєму, у другому класі, до нас до школи прийшов тренер і запросив до секцію. Я прийшов, мені сподобалося. Потім у нас сформувалася команда БК "Донецьк"-1997. Дуже хороша. Ми виступали в дитячій Євролізі, їздили до Прибалтики, Росії, і це нам давало хороший досвід. І з цієї команди до збірної U-16 нас викликали по 5-6 чоловік, ми і Черкаси були кістяком збірної.

- Ви ж з Донецька? Напевно, свого часу часто бували в "Дружбі", коли ще існував БК "Донецьк"?
- Ходив майже на кожен матч. Я застав ще самі зоряні склади – Рамелл Каррі, Сонгайла, Фесенко, Липовий, Кравцов.

- А як зараз з цими хлопцями грати за збірну?
- Так, коли вперше виходив з ними на майданчик, думав: ось тільки ходив на них дивитися, а тепер можу грати разом. Звісно, приємно. І добре прийняли.