Сьогодні на "Олімпійському" – вечір ЧС-2014. У матчі "Динамо" – "Волинь" проти київських учасників Мундіалю Ленса, Види і Велозу зіграє луцький – Бабатунде, у складі збірної Нігерії що добрався до 1/8 фіналу Кубка світу. Тиждень тому у вдалому для лучан поєдинку із запорізьким "Металургом" (3:0) Майкл вийшов на поле вперше з 25 червня, коли в матчі з Аргентиною спочатку віддав гольовий пас, а потім отримав травму. Після удару свого ж гравця м'яч поламав зап'ясток Бабатунде. Вердикт лікарів був суворий: два місяці без футболу. За цей час куди нігерійця тільки не "продавали"! Але він залишився в Луцьку. "Сегодня" зустрілася з хавбеком після його повернення в гру.

У команди був вихідний, який Віталій Кварцяний дав гравцям після перемоги. Нігерієць зайшов в луцький супермаркет за продуктами, щоб приготувати вдома курку з рисом і салатом. "Зазвичай я їм у кафе, але коли ввечері показують Лігу чемпіонів, люблю з друзями щось сам зробити", – пояснює Бабатунде.

- Добрий день! – Майкл українською вітається з продавцем. Бабу – так часто називають Майкла в Луцьку – впізнають у магазині, в черзі на касі просять автограф.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Я взагалі дуже пізно – в 16 років – визначився, що буду футболістом, – розповідає Бабатунде. – Кілька років грав у студентській лізі, потім вирішив пробувати сили в Європі – це типово для нігерійського футболу. Під час зимових зборів українських клубів в 2011 році мене помітив Юрій Максимов з "Кривбасу". А перед цим переглядали турецький "Бурсаспор" і "Самсунспор". Що було далі – всім відомо, я виступав за команду з Кривого Рогу, пізніше підписав контракт з "Волинню".

В Луцьку. Партнери та вболівальники звуть Бабатунде просто – Баба

- Це було після Кубка Конфедерацій 2013 року. Тоді з тебе вже робили зірку нігерійського футболу, а ти захотів поїхати в невідомий багатьом Луцьк... 
- Просто в Луцьку були найбільш наполегливими, і я добре знав Кварцяного. Я ще не відчуваю себе суперзіркою, просто люблю грати в футбол. Звичайно, треба було звикнути до того, що влітку я грав проти Форлана і Уругваю на Кубку Конфедерацій, а вже у вересні опинився в Луцьку.

- Після вдалого старту сезону в "Волині" був спад навесні. Не боявся, що Стівен Кеші перестане розраховувати на тебе в збірній?
- Коли мене викликали в збірну на початку травня, я мало не впав. Подзвонили з клубу і сказали, що прийшов офіційний лист. До цього мені тільки натякали, мовляв, твої шанси, Майкл, хороші, ти один із ймовірних кандидатів на поїздку до Бразилії. А тут прийшов виклик. Я сказав собі: "Зараз або ніколи". Багато працював. В клубі теж зрозуміли, що треба допомогти мені, я індивідуально з тренером з фізпідготовки займався, тобто їхав до збірної в непоганій формі. І все склалося найкращим чином. Хоча я ще довго не міг у це повірити, адже багато хороших гравців так жодного разу і не потрапляють на чемпіонат світу.

- Яке завдання ставилося перед твоєю збірною?
- Нігерія мала виходити з групи – нам так сказали. А далі – як вийде...

- Ти не грав у першому матчі проти Ірану (0:0), але вийшов у старті проти Боснії (1:0). Кеші тасував склад, щоб посилити атаку?
- Можливо, адже у нас багато сильних гравців з європейських чемпіонатів. Причому в збірній на Мундіалі мене більше використовували на позиції "під нападаючим" (в клубі Майкл – фланговий хавбек. – Авт.). Тренер сказав мені: "Даю шанс, давай, Майкле, показуй, що вмієш".

- Футболки з кимось на ЧС помінятися встиг?
- Кількома словами перекинулися з Ервіном Джеко і Мессі. Це було в тунелі перед матчами, там багато не поговориш. Побажали один одному хорошої гри, потиснули руки – і на поле. А футболками обмінялися з центральним захисником Боснії і Герцеговини. З цим... Ну він в Росії зараз грає.

- Тоні Шуніч з "Кубані"?
- Так, він проти мене в "Зорі" грав.

- Нігерійська преса назвала тебе африканським Мессі. Хвилювався, коли зустрівся зі своїм кумиром в тунелі?
- Ліонель для мене – найкращий у світі. Коли побачив його перед матчем, подумав: "Ну ось, Майкл, одна твоя мрія здійснилася!". А коли почалася гра, вже не згадував, проти кого граю, хоча на полі були і Лео, і Ді Марія...

- Ти міг і не зіграти проти Аргентини, адже в матчі проти боснійців отримав мікротравму... 
- Як я міг пропустити таку гру?! Я попрацював з масажистами, в сауні, в тренажерці і перед матчем сказав тренерам, що вони можуть на мене розраховувати.

- Перші думки після того, як у тебе влучив м'ячем свій же гравець?
- Звичайно, було прикро. Але ж Огені (Огені Оназі. – Авт.) бив по воротам, це я не встиг відвернутися. Потім відчув сильний біль. Лікарі констатували, що це перелом. А вже в Луцьку мені сказали, що справи йдуть ще гірше, адже рука зламалася в декількох місцях. Тому довелося бути поза грою два місяці.

- Ти провів два непоганих матчі на Мундіалі. Напевно, це відкрило для тебе нові перспективи?
- Після Кубка світу я полетів на батьківщину, до батьків. Уже там почав дізнаватися про інтерес до себе європейських клубів. Знаю, ніби як "Сток Сіті" і "Сандерленд", а також бельгійські команди була не проти бачити мене у себе.

- Чому залишився в Луцьку?
- У мене контракт з "Волинню". Я відповідально до нього ставлюся. Так, головний тренер сказав, що якщо мене конкретно захочуть бачити в якомусь сильному клубі, він перешкоджати цьому не буде. Але у мене була травма, її треба було заліковувати, час йшов, тільки на початку серпня я приступив до активних тренувань. Та й зараз можу грати тільки зі спеціальною титановою пластиною на руці, щоб не пошкодити її ще раз. Я подумав, що краще залишитися в "Волині", пограти в не слабкому чемпіонаті, в клубі, де мене поважають. Мені не 30 років (а 21. – Авт.), думаю, все ще попереду.

- Кого вважаєш головним претендентом на "золото" чемпіонату України?
- "Шахтар" і "Дніпро". Як на мене, конкуренція в цьому сезоні ще вище – команд менше, і все б'ються за очки.

- А хто виграє ЛЧ?
- Якби ми грали в ній, я б точно сказав, що "Волинь"! А так у фіналі будуть, напевно, "Барселона" і "Баварія". Виграє "Барса", тому що я вболіваю за Мессі.

З Матуку (ліворуч) на хлібозаводі:

МАЙКЛ БАБАТУНДЕ: ВІД ЙОРУБИ ДО БЕЙСБОЛКИ

1. Майкл в Нігерії починав з вуличного футболу. Взагалі мав багато талантів. Грав і в теніс. Міг навіть священиком стати.

2. Бабатунде – страшний модник. Обов'язковий аксесуар будь-якого прикиду – бейсболка. У колекції Баби їх близько тридцяти. Партнери по "Волині" знають, що найкращий подарунок Майклу – бейсболка.

3. Ігровий номер 79 дістався Майклу від батька. Під ним папа Баби грав в Нігерії в аматорській команді. Сім'я Майкла тримає в Лагосі невеликий магазинчик.

4. Вечорами Бабатунде можна побачити в Луцьку на студентському стадіончику – він часто бігає в футбол з простими лучанами.

5. Його рідна мова – йоруба, одна з найпоширеніших в Нігерії. За віросповіданням Баба – християнин.