Андрій Шевченко: "Кожен повинен подолати бар'єр в собі, щоб заспівати пісню"

Головний тренер збірної України Андрій Шевченко розповів ведучою програми "Моя гра" Аллі Бублій про те, якими для нього видалися перші місяці в якості тренера збірної України.

- Коли ви стали головним тренером, Ви сказали фразу: "У цієї збірної все буде набагато серйозніше". Що ви мали на увазі?

- Я мав на увазі все. Ставлення гравців – від побуту і до футбольного поля.

- Що було найважче для вас як для головного тренера за цей період?

- Це мій перший тренерський досвід. І ці 5 місяців пролетіли дуже швидко. Найважливіше для тренера – це результат. Є позитивні зрушення. Ми бачимо, що команда рухається в правильному напрямку. Є зрушення і в якості гри, і щодо футболістів, і в інтересі тих же уболівальників. Для нас дуже важливо, щоб ми грали не тільки в футбол, який нам подобається, а й який подобається вболівальникам.

- Збірна грала в інший футбол до вас. Ця зміна стилю було болючим?

- Кожен тренер бачить футбол по-своєму – структуру гри, підготовку ... Я перед собою поставив дуже важку задачу. Я хочу, щоб ми грали в футбол, який буде приносити результат, на який приємно буде дивитися і який буде подобатися вболівальникам. Я розумію, що для цього потрібно зробити великий шматок роботи.

- Найважчий матч для вас за цю осінь?

- Кожен матч був важкий, відповідальний – і кожен матч попереду буде таким же. У нас дуже важка група.

- Матч з Ісландією, напевно, запам'ятайте, на все життя як перший ...

- Звичайно.

- Що найперше згадується?

- Дуже погано, що ми грали при порожніх трибунах. Це залишило осад. Не забуду бажання хлопців добре зіграти. Я відчув і побачив це – для мене це було дуже важливо. Кожен з них тоді став командним гравцем.

- Вам не здається, що в деяких іграх вам не вистачало банального фарту?

- Я вважаю, що іноді це везіння треба заслужити. Ми десь не були готові, щоб фортуна повернулася в нашу сторону. Ми повинні робити більше, щоб, перш за все, ми не залежали від фортуни. Ми розуміємо, що будемо грати з дуже хорошими суперниками. Багато речей будуть не завжди залежати від нас. Будемо сподіватися, що в наступному році фортуна, коли буде нам потрібна, буде нас супроводжувати.

- Ви так само отримуєте насолоду від роботи, як в той час, коли були гравцем?

- Коли я був гравцем, то відповідав тільки сам за себе. Сьогодні я відповідаю за команду. Це абсолютно інша відповідальність. Я можу отримати задоволення від гри, коли знаю результат, коли подивився гру, і вона мені сподобалася з точки зору моїх вимог. Важливо, щоб гравці виконали те, що я їх просив, щоб вони отримали задоволення, як і глядачі.

- Багато хто відзначає, що з вашим приходом в кращу сторону змінилася атмосфера. І багато хто згадує той момент, коли Ріанчо співав оперу, Зінченко читав реп ...

- Ось такі моменти, як спільна командна вечеря – дають можливість краще пізнати один одного, відчути. З таких моментів створюється певний колектив.

- Чий виступ вам більше сподобався?

- Мені сподобалася реакція футболістів на все, що було. Кожен повинен подолати певний бар'єр в собі, щоб виступити, заспівати пісню, розповісти щось. Особливо для молодих футболістів це навіть якщо маленьке – але випробування.

- Ви очікували, що Рауля Ріанчо такий хороший голос?

- Судячи з того, як він може крикнути на тренуваннях, я зрозумів, що у іспанців є схильність до оперного співу, як і у італійців.

- Зізнайтеся, ви в "Мілані" щось співали?

- Така традиція завжди була в "Челсі". Коли я переїхав з "Мілана" в лондонський клуб, мені було вже 29 років, мені сказали, що я повинен заспівати пісню. У 29 років співати пісню перед колективом ... Але заспівав. А ось яку – не скажу. Секрет.

- Що говорили? Сподобалося?

- Комусь так, комусь – ні. Але, принаймні, виступ був прийнятий колективом добре.