Футболіст "Дніпра" Дмитро Нагієв: "Знайомлячись з людьми, часто дістаю паспорт, інакше – не вірять"

- Дімо, в суботній зустрічі з "Зіркою" ти і переможний для "Дніпра" м'яч забив, і від голу на останніх хвилинах свою команду врятував. Виходить, став двічі героєм?
- Та який я герой! На цю перемогу працювала вся команда. А я просто двічі – так вийшло – опинився в потрібний час у потрібному місці. І другий раз, напевно, був навіть важливішим. Прикро було б втратити перемогу в самому кінці. У нас і так останнім часом – суцільні нічиї. Сподіваюся, зараз, перервавши цю серію, почнемо нову, вже переможну.

Огляд матчу "Дніпро" – "Зірка" – 1:0

- Ти забив гол як справжній форвард, тонко відгукнувшись на передачу з флангу. Випадково, не в атаці кар'єру починав?
- Вгадали. У дитинстві, ще коли виступав за Білу Церкву в чемпіонаті області, грав в атаці і багато забивав, по 10-11 м'ячів за сезон. У зрілішому віці перейшов на правий фланг оборони, але тяга до атаки залишилася. Тому мої улюблені гравці – атакуючі флангові захисники Дані Алвес і Даріо Срна. Я, як і вони, намагаюся не зациклюватися на обороні. Дуже люблю віддавати гольові передачі, просто кайфую від цього. Я ж і номер собі взяв 33-й – як у Срни. Молодший брат мені каже: "Ти в динаміці навіть схожий на Даріо зовні, тільки бороду прибрати і зачіску трохи поміняти".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Ти – тезка і однофамілець популярного російського шоумена Дмитра Нагієва...
- О, з цим стільки пов'язано! У мене ніколи не було прізвиська, поки не з'явився в першій команді. Русик Ротань одразу дав мені кличку Фома. Ну, ті, хто дивилися серіал "Фізрук", зрозуміють (прізвисько героя Дмитра Нагієва в "Фізруку". – Ред.). Мене тепер в "Дніпрі" тільки так і називають. А взагалі завдяки відомому однофамільцю мене завжди легко запам'ятовують – починаючи з садочка і школи. Хоча багато хто і не вірять, що це мої справжні ім'я та прізвище. Знайомлячись з людиною, часто чую: "Та ладно! Це що, правда?". Доводиться показувати паспорт або якийсь документ. Ось так мама вгадала (сміється). Адже в середині 1990-х, коли я народився, Нагієв як актор зовсім невідомим був.

- А у себе задатки шоумена виявляєш?
- Я шоумен по життю. На всіх командних заходах, застіллях, та й просто в роздягальні – я завжди тамада. У мене тяга до цієї справи, дуже люблю жартувати, співати. Подобається бути в центрі уваги, почуваюся розкуто і перед камерою. Поки що я сконцентрований на футболі, але в майбутньому – хто знає, може, і професію шоумена освою. Адже там немає вікових обмежень.

- Після гри ти пожартував, сказавши, що на тебе вже чекають в "Юве" ...
- А це мій найулюбленіший клуб. Коли років 10-12 назад по СТБ показували матчі Серії А, я подивився і відразу закохався в "Ювентус". Досі пам'ятаю всіх гравців тієї команди: Недвед, Дель П'єро, Тюрам, Буффон, Дзамбротта... Відтоді і вболіваю за "Юве". Але якщо брати чемпіонати, то тут поза конкуренцією Іспанія. Там зараз найсильніша першість.

- Хлопці не натякали, що за перший гол треба б проставитись?
- А тут і натякати не потрібно. У нас так заведено: хто забиває дебютний гол, або коли воротар вперше відстоїть на "нуль", то на наступне після матчу тренування привозить піцу на всю команду. Як показує досвід, 15 штук зазвичай вистачає. Я саме стільки у вівторок і замовлю. Найбільше хлопцям подобаються "Болоньєзе" і "Пепероні".

- Розкажи трохи про себе.
- Я народився в Білій Церкві, а починав серйозніший футбольний шлях в Києві, у тренера Романа Пашковського. Грав в клубі "Княжа", півроку провів на перегляді в московських клубах, куди мене запросив помічник легендарного в минулому футболіста, а нині агента Юрія Гаврилова. Тренувався з молодіжками "Торпедо", "Спартака", московського "Динамо". У Росії, до речі, через прізвище мене ще простіше запам'ятовували, ніж в Україні. Нагієв якраз був на піку популярності.

- Ти народився в Україні, але виступаєш за молодіжну збірну Азербайджану. Як так вийшло?
- Від українських збірних пропозицій не було. Один раз прийшов виклик, ще до команди U-14, але я захворів і не зміг полетіти. На цьому все і закінчилося. А коли я вже був в дублі "Дніпра", мене і Лопиренка начебто збиралися викликати до збірної U-17. Михайленко до нас підійшов, каже: "Петраков вами цікавився". Але в підсумку ніхто нікуди так і не покликав. А у мене мама наполовину азербайджанка. Дідусь, якого, на жаль, уже немає з нами, був людиною військовою, відомим в Азербайджані. Через нього люди з їх Федерації вийшли на мене. Запропонували грати за їхню збірну. Я подумав: "Чому ні?" і вирішив спробувати. Тим більше в той час у мене був варіант з "Габалі", і громадянство допомогло б, не вважався легіонером. У підсумку все склалося не так, як передбачалося, але я отримав азербайджанський паспорт і провів кілька матчів за їх молодіжку. До речі, багато хто думає, що у мене азербайджанське коріння по батьківській лінії, хоча все навпаки. І коли на сайті Федерації футболу Азербайджану мене записали як Дмитра Руслан-огли Нагієва – у них так прийнято, мама сильно сміялася, жартувала над татом. А взагалі в Азербайджані у мене багато родичів і приятелів. Після гри з "Зіркою" отримав і від них багато дзвінків і повідомлень. Хоча, коли ти на увазі, багато дзвонять. Найприємніше, що з Азербайджану пишуть і дзвонять, навіть коли я і не граю.

- Двері до дорослої збірної України ще не закриті?
- Вони закриються, тільки якщо я зіграю офіційну гру за національну команду Азербайджану – такі правила ФІФА. Хоча я прекрасно розумію, що мій рівень ще не відповідає першій збірній. Але все дуже швидко змінюється. Он, з Колею Матвієнко ми півроку тому грали один проти одного в матчі дублерів. А зараз він дебютував проти Хорватії та дуже пристойно відіграв. У житті все дуже швидко змінюється. Як казав мені агент в Москві: "Можна заснути зіркою, а прокинутися ніким, а можна заснути ніким, а прокинутися зіркою".

- Ти згадав свого молодшого брата. Він теж футболіст?
- Так, заявлений у другій лізі за білоцерківський "Арсенал-Київщину". Йому зараз 18, і він за амплуа центральний півзахисник. Високий, жилавий – те, що потрібно для опорника. При вдалому збігу обставин у нього може щось вийти.

- Що чекає на "Дніпро" в новому сезоні?
- Ніхто не знає. Нам сказали, клуб існуватиме. У вищій або першій лізі, може зважитися в один момент, через санкції. Наше завдання зараз: повністю віддаватися. Адже "Дніпро" – бренд, клуб з історією, і від нас вимагається не зганьбити його ім'я. Якщо б не 12 знятих очок, ми б не бовталися на дні таблиці. А коли ти аутсайдер, це дуже на всіх тисне.