Історія футбольних Євро: грали "блямбами", а на призові купували підгузники

24 Лютого 2016, 09:56

Ми порівняли перший чемпіонат Європи і майбутній турнір у Франції

<p style="text-align: justify;">Лев Яшин і Віктор Понедєльник із трофеєм Євро-1960</p>
Лев Яшин і Віктор Понедєльник із трофеєм Євро-1960

Трохи більше 100 днів залишається до старту чемпіонату Європи з футболу у Франції. Це буде 15-й за рахунком континентальний турнір. Що символічно, батьківщина мушкетерів, коньяку і шансону приймала і дебютний ЧЄ, в 1960 році. "Сегодня" порівняла той, прем'єрний розіграш і майбутній Євро.

Цього літа, як і 56 років тому, один з півфіналів пройде на марсельському "Велодромі", а фінал знову зіграють 10 липня. Однак відмінностей між ЧЄ-1960 і ЧЄ 2016 набагато більше, ніж подібностей і збігів. Наприклад, тоді країна-господиня була названа за все за шість тижнів (!) до старту турніру, а нині – більше ніж за шість років. У 1960-му чотири команди-учасниці провели чотири поєдинки, на ЧЄ 2016 24 збірні зіграють 51 матч. До речі, переможець дебютного ЧЄ – збірна СРСР – жила в Шантийи під Парижем, де цього літа буде мешкати Англія.

За перемогу на те Євро радянські футболісти отримали по $200 на брата. Віктор понеділок розповідав нам, що частина витратив в Парижі на підгузники: "У Союзі вони були в дефіциті...". Бонус від УЄФА, перерахований федерації футболу СРСР, склав тоді 57 613 швейцарських франків (близько 550 тис. Євро на нинішні гроші). Ці суми здаються смішними у порівнянні з нинішніми. Так, тільки за вихід на Євро-2016 збірної України від національної асоціації покладена премія в 2-2,25 млн євро, а, наприклад, німцям виплатили 4,2 млн на команду. Призовий же фонд ЧЄ 2016 складе 301 млн євро. Всі учасники гарантовано отримають по 8 млн, а федерація, чия збірна виграє турнір, може заробити до 27 млн.

Формат: Євро-2016 стане клоном мундіалю-1994

Французи про те, що вони будуть господарями вирішальних матчів ЧЄ-1960 дізналися не відразу, а лише після того, як пройшли через сито кваліфікації, в 1/8 здолали греків (7:1 і 1:1), а в чвертьфіналі – Австрію (5:2 і 4:2). У квартеті найсильніших за підсумками відбіркових ігор компанію їм склали команди СРСР, Чехословаччини та Югославії. За регламентом країною, що приймає фінальну частину, повинна була стати одна з чотирьох, збірні яких вийшли в півфінал. Виконком УЄФА розмірковував недовго, довіривши турнір тим, кому належала ідея проведення Кубка Європи, – французам. "Трибарвні" підготували два стадіони: паризький "Парк де Пренс" і марсельський "Велодром", на яких було здійснено два півфінали, матч за 3-тє місце і фінал СРСР – Югославія (2:1).

Формула проведення Євро за участю чотирьох збірних, які відбирали за спортивним принципом, зберігалася аж до 1976 року. Країна-господарка вперше була звільнена від відбіркового турніру лише в 1980 році, коли число учасників фінальної частини збільшилася до 8 команд. Запроваджувалася групова стадія, за підсумками якої переможці квартетів виходили в фінал, а команди, що зайняли другі місця, грали за "бронзу". Чотири роки по тому були повернуті півфінали: переможець квартету А грав з другою збірною групи В і навпаки. А ось матч за 3-тє місце, починаючи з ЧЄ-1984, більше не проводився.

Наступне серйозне зміна формату сталося в 1996-му: до фінальної частини допустили вже 16 збірних. Причиною цього стало різке зростання числа учасників відбору (після розпаду СРСР, Югославії та Чехословаччини) – 47 замість 34. У результаті з'явилася чвертьфінальна стадія.

На прийдешньому Євро кількість учасників вперше складе 24 команди, розділених на шість груп. У плей-офф, який тепер буде починатися з 1/8 фіналу, вийдуть по два переможці кожного квартету і чотири кращі команди з посіли треті місця. Це – копіювання формату ЧС, який діяв з 1986 по 1994 рік.

Правила: замінити і покарати

У 1960-му кожна збірна могла включити в заявку на фінальний турнір по 17 футболістів (2 воротаря і 15 польових). Більше й не було потрібно, адже командам належало провести лише по два матчі, а заміни тоді (як і на двох наступних Євро) ще не передбачалися. На ЧЄ-1972, коли заміни – по дві в кожній команді – були узаконені, заявки округлилися до 20 футболістів. Потім вони ще кілька разів то збільшувалися до 22 (1980), то знову зменшувалися до 20 (1984-1988), придбавши нинішній вигляд на Євро-2004 – 23 гравці (3 воротарі та 20 польових).

Крім замін, на ЧЄ-1972 вперше в історії Євро були використані жовті та червоні картки, а також прийнято правило, згідно з яким переможець матчу при нічийному результаті визначається в серії післяматчевих пенальті. До того застосовувалася перегравання або жеребкування підкиданням монетки (саме таким чином збірна Італії "обіграла" СРСР в півфіналі-1968).

Надалі майже на кожному Євро вводилися нові "фішки". Так, з 1980 року за небезпечну гру в штрафному майданчику став призначаються не пенальті, а вільний удар, при цьому "стінка" або відсувалася на 9,15 м, або розташовувалася безпосередньо на лінії воріт, якщо порушення відбулося у воротарському. На ЧЄ-1988 судді вперше стали додавати компенсовані хвилини до основного часу матчу – за кожну заміну, зупинку через травми або за затягування часу. Починаючи з Євро-1996 воротарям заборонили брати м'яч в руки після навмисної передачі назад ногою або коліном. Тоді ж біля лав запасних з'явилася технічна зона, межі якої тренерам було заборонено залишати. А форма суддів на тому турнірі на прохання телевізійників вперше стала кольоровою (зараз правилами ФІФА арбітрам дозволено носити футболки чорного, червоного, синього, жовтого і зеленого кольорів). З 2004-го гравцям було заборонено знімати футболки, святкуючи гол, а з 2008-го виходити на поле з прикрасами. На Євро-2012 вперше працювали бригади з п'яти суддів, хоча наявність рефері за воротами не допомогло зафіксувати явний гол Девіча у ворота Англії. Нарешті, майбутній Євро-2016 стане першим, на якому арбітри використовуватимуть зникаючий гель для фіксації точок виконання штрафних і ліній побудови "стінок".

Трофей: в пам'ять про Анрі

Приз переможця Європейського Кубка націй (так спочатку іменувалися чемпіонати Європи) створив в 1958 році знаменитий паризький ювелір Мішель Шобійоном на замовлення Французької федерації футболу. Срібний кубок на мармуровій підставці був стилізований під античну амфору, а його тильну сторону прикрашав барельєф юнаки, що грав в м'яч. Трофей висотою 40 см і вагою 2,567 кг (з підставкою – 50 см і 8 кг) отримав назву Кубка Анрі Делоне (на честь першого генсека УЄФА, вперше який запропонував провести європейську першість) і був переданий головою Французької федерації П'єром Пошоне в дар УЄФА на жеребкуванні відбіркового турніру дебютного ЧЄ в червні 1958 року.

tak-viglyadel-kubok-evro-ranshe_medium_8463806__

Аж до Євро-2004 трофей залишався в первозданному вигляді. На його мармуровому підставі з кожним наступним нагородженням додавалося нове ім'я команди-володаря, що зберігала кубок у себе протягом 3,5 років (до жеребкування фінального раунду наступного турніру). До ЧЄ-2008 Кубок трохи змінився. Англійська ювелірна компанія Asprey London замінила мармурове підставу на срібне, більш стійке і високу. Імена переможців перенесли на тильну сторону амфори, звідки в результаті зникла фігурка футболіста, а сам трофей став на 18 см вище і на 2 кг важчим.

Кубок Анрі Делоне повинен перейти на вічне зберігання федерації, чия збірна виграє турнір або п'ять разів в цілому, або тричі поспіль. Іспанці можуть це здійснити вже в нинішньому році.

Євром'ячами: замість блямби – "красива гра"

Аж до 1984 року Євро не мали власного офіційного м'яча. Гравці штовхали то, що діставалося чемпіонатів континенту "в спадок" від останнього мундіалю. Учасники дебютного ЧЄ в 1960-му отримали для роботи Top-star – офіційний м'яч ЧС-1958 виготовлений шведською фірмою Sydsvenska Lder-och Remfabriken. Він шився з натуральної шкіри, складався з 24 панелей і був представлений в трьох кольорах: коричневому, помаранчевому і білому. Важив 15,5 унції (439,5 г), але під час дощу (як в фіналі Євро-1960) шкіра сильно вбирала вологу, роблячи "снаряд" надзвичайно важким. "Така блямба звалювалася на тебе. Голова досі болить", – розповідав нам 78-річний Віктор понеділок, з "другого поверху" забив переможний гол в 1960-м.

Офіційний м'яч Євро-2016 Beau Jeu ("Красива гра") був презентований Зіданом 12 листопада 2015 року. Виготовлений за безшовною технологією із 6 поліуретанових панелей, важить 437 грамів і виконаний в кольорах французького триколора. У дощ маса цього "снаряда" якщо і увілічіть, то максимум на 0,9 грама.

mmmma

Символи: Піно і Супербой

Перші чемпіонати Європи не були прибутковим бізнесом, і телетрансляції матчів Євро не були джерелом серйозних доходів. Відповідно, не було великої потреби в таких речах, як талісман, церемонія відкриття і офіційний гімн турніру. Вся увага акцентувалася виключно на грі команд.

Перший маскот ЧЄ побачив світ лише в 1980 році, на турнірі в Італії. Ним став Піноккіо, обраний як найбільш впізнаваний італійський персонаж.

Талісман майбутнього Євро-2016 – хлопчик Супер-Віктор, одягнений в плащ супергероя і футболку збірної Франції. Своєю появою він зобов'язаний дизайнеру з Ліона Еріку Берше-Моге.

Барвиста церемонія відкриття, що є нині неодмінним супутником стартового матчу турніру, вперше була проведена на ЧЄ-1988 Німеччині.

140208168579756087_8463809__

А через чотири роки, в Швеції, Євро вперше обзавівся і гімном. Пісню More Than A Game ( "Більше, ніж гра") виконали популярні в той час шведські співаки Петер Йебакк і Туве Ярнек. На церемонії відкриття ЧЄ 2016 прозвучить композиція This One's For You, яку створив французький діджей Девід Гетта. Автор хіта Just a Little More Love, стан якого оцінюють в $30 млн, обіцяє, що це буде щось особливе.

Логотип: шаблон, наш бутон і кубок

Емблема ЧЄ-1960 виглядала скромно: хвиляста напис UEFA, а зверху – прапор господині турніру, Франції, правда, розташований нестандартно, не в вертикальному, а в горизонтальному положенні. Аж до 1992 року всі наступні офіційні емблеми Євро були зроблені за тим же шаблоном. І, наприклад, символіка на ЧЄ-1968 і ЧЄ-1980, що проходили в Італії, розрізнялася тільки цифрами. Як ні парадоксально, лише до п'ятнадцятого по рахунку Євро-2016 в основу лого заклали сам кубок, за який борються команди. Розробило цю емблему той же португальське агентство, яке придумало і логотип Євро-2012 – м'яч у вигляді готового розпуститися бутона.

141028-victor-run__nh1p3u_8463910__

Ви зараз переглядаєте новину "Історія футбольних Євро: грали "блямбами", а на призові купували підгузники". Інші Новини футболу дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Кінзерський Едуард

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...