Лобановський дозволяв курити на удачу, а Безсонов боявся спробувати "травичку"

Футбол і нікотин, на перший погляд, несумісні поняття. Гра, де потрібно багато рухатися, робити ривки і бігти що є сили, вимагає відмінної роботи легенів і серцево-судинної системи. Ясна річ, що куріння провокує проблеми з органами дихання, а отже, сигарета для спортсменів – табу. Міжнародні футбольні інстанції вже багато років перебувають у перших рядах борців з нікотином і навіть де в чому досягли успіху. Так, на сьогодні заборонено курити на більшості європейський стадіонів, хоча є й винятки. Наприклад, домашня арена "Порту" – "Драгау", там димлять де завгодно: і на трибунах, і в прес-ложі. А ще УЄФА і ФІФА давно відмовилася від реклами тютюну в будь-якому вигляді. У телетрансляціях матчів вже багато років як зникла картинка тренерів, які нервово димлять на лавці запасних – курити там заборонено строго-настрого.

Але на те і заборони, щоб їх порушувати. Об'єктиви папараці раз у раз фіксують картинку, як зірки світового футболу розслабляються сигареткою. У вільний від роботи час, ясна річ, тому що тільки дуже багата уява дозволить представити гравця, який, наприклад, вирішив влаштувати перекур під час тренування. Але так було не завжди. Колись ставлення до тютюну було більш лояльним, і на кращих футболістів не дивилися з докором.

А ще сигарета могла стати символом удачі клубу! Так сталося в київському "Динамо" в ту пору, коли з ним працював Валерій Лобановський (сам не курив і інших лаяв за цю справу). Як відомо, знаменитий тренер був дуже забобонним і вірив у різні прикмети. Ось яку історію повідав "Сегодня" адміністратор "Динамо" Олександр Чубаров, який багато років вже працює в клубі і пишається, що був свого роду ад'ютантом при "Залізному полковникові": "Справа була в 1985 році. Я вперше в якості адміністратора відправився з командою на виїзну гру з "Торпедо", в Москву. А тоді на багатьох стадіонах СРСР і світу лавок запасних у нинішньому звичному вигляді не було. Тренери, персонал і запасні сиділи на лавочках з відкидними стільцями, збудованими в три ряди – по шість осіб на кожному. І ось Лобановський з помічниками сидів на найвищому, а я – внизу. Нервували, так як гра важка намічалася. Нас "Торпедо" в першому колі обіграло в Києві з рахунком 1:0, а гол за них забив Леонід Буряк. І ось проходить хвилин 15-20 матчу, вирішив я закурити. Дістаю сигарету і чую зверху гнівний окрик начальника команди Володимира Веремєєва: "Олександре Федоровичу, у нас тут не курять!". А я підкурив вже і кричу йому у відповідь: "Володимире Григоровичу, так я ж на фарт! Ось побачите – не встигну докурити навіть, як ми заб'ємо". Веремєєв все одно кричить: "Викиньте сигарету негайно!". Поки ми з ним сперечалися, "Динамо" справді забило. Ведемо 1:0, і тут в наші ворота призначають пенальті. Я знову схопився за сигарету, і знову Веремєєв кричить мені: "Федорович, ви що, знущаєтесь?! Не куріть тут!". А я йому: "Ось дивіться, я зараз підкурю сигарету лівою рукою, і "Торпедо" нам не заб'є". І точно – м'яч після удару Буряка з "точки" пройшов поруч зі штангою. Ну, я мовчу собі і дивлюся гру далі. На початку другого тайму ситуація повторилася. Знову кажу Веремєєва: "Не кричіть, я зараз покурю, а "Динамо" заб'є другий гол, щоб вже не нервував ніхто". І поки лаялися – Рац забив! Хвилин за п'ять до кінця матчу я знову закурив, а Веремєєв мені: "Ви це на зло робите?". І тут втрутився Лобановський, який сказав: "Володю, закрий рота. Нехай курить". Ми знову забили, а матч той виграли – 4:1. Після гри Лобановський підійшов до мене, взяв за плечі і каже: "Веремєєв вам у справі зауваження робив, у нас дійсно на лавці запасних ніхто не курить. Але! Раз вже так вийшло, то на вас ця заборона не поширюється. Якщо відчуваєте під час ігри, що потрібно закурити, щоб "Динамо" забило, – то курите собі". З тих пір так і повелося. Потім якось в Ленінграді з "Зенітом" грали в критому манежі. У разі перемоги ми ставали чемпіонами СРСР, а після першого тайму рахунок 0:0. Я не курив, якось незручно в критому приміщенні. На початку другого тайму Лобановський не витримав і каже мені: "Федоровичу, ну ти б закурив вже, чи що, а то забити ніяк не можемо". Ну, я дотягнув хвилини до 70-ї та все ж зважився закурити. Ми забили незабаром, і тут я чую, як Валерій Васильович бубонить собі під ніс: "Ну от треба було так нерви мотати півтора тайму? Та закурив би собі – нічого страшного, що в манежі. Що він собі думає, цей Чубаров?". Після цих випадків Лобановський наділив мене великими привілеями в плані куріння. Буває, збори у нього в кабінеті, тренер і каже: "Це хто тут закурив? Чубаров? Ну, тобі можна". А от з іншими курцями в команді тренер боровся нещадно. Точніше, не він сам, а його помічники Пузач і Коман, які стежили за дисципліною. Пам'ятаю, на другому поверсі старого корпусу динамівської бази, де жили футболісти, була душова з балконом. Ось хтось з помічників Лобановського міг туди вийти і дивитися – чи не в'ється димок з якогось вікна. Тільки засікли, відразу в крик: "Альо! Це хто там курить? Ось я зараз зайду і швидко наведу порядок". Недопалки моментально летіли за вікно, кватирки зачинялися... Багато хто курив. Бессонов, наприклад, частіше, інші – рідше. Той же Толя Дем'яненко в день гри викурював сигарету – після обіду закривався в туалеті і там сопів собі. Але тільки одну, не більше – така у нього була традиція".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Так склалося, що після Лобановського багато тренерів "Динамо" були курцями – Дем'яненко, Михайличенко, Блохін. Коли ще на лавці запасних дозволялося курити, можна було спостерігати, як там дружно смолять тренери Дем'яненко та Зуєв, адміністратор Чубаров і, на той момент, перший віце-президент клубу Ігор Суркіс (він раніше любив дивитися ігри біля кромки поля). Як до таких нікотинових "атак" ставилися запасні гравці? "Обурювалися нерідко, – говорить Чубаров. – Могли і крикнути: "Альо! Зав'язуйте курити, а то вже дихати нічим". Але знаєте, що цікаво? Найбільше обурювалися якраз ті гравці, які й самі нишком покурювали".

Нинішнє покоління футболістів курить не тільки сигарети. Так, сім років тому захисник "Таврії" Денис Стоян був дискваліфікований на чотири місяці – на допінг-тесті у нього засікли сліди марихуани в організмі. А ось динамівець Ленс (в його рідній Голландії "травичка" легалізована з 1976 року) якось зізнався нам, що спробував подиміти "косяк" в юності, і відчуття були просто жахливими! З тих пір марихуани не торкається. Воротар "Динамо" Шовковський має славу цінителя хороших сигар, вдома у нього є навіть повний набір аксесуарів сигарного курця – хьюмидор (спеціальний ящик для зберігання сигар), гильотинка, ножиці для обрізання кінчиків сигар. Правда, на людях СаШо з сигарою мало хто бачив. Секретом Полішинеля є той факт, що воротар "Шахтаря" Андрій П'ятов теж балується сигаретами. А ще дуже популярний у нинішнього покоління футболістів кальян. Той же Андрій Воронін неодноразово був застуканий за розкурюванням кальяну в компанії інших зірок.

КРОЙФФ. Знаменитий "летючий голландець" курив як паровоз в гравцеву бутність. Рінус Міхелс, який тренував Йохана в "Аяксі" і "Барселоні", згадував, що мав бесіду з Кройффом на цю тему. Футболіст зумів переконати наставника, що сигарети не заважають йому добре грати. І доводив це на полі! Дійшло до того, що Михелс дозволив Кройффу курити навіть у перервах матчів. Вже коли Кройфф став тренером, лікарі виявили у нього серйозні проблеми з серцем і все-таки змусили кинути курити. Йохан переключився на карамельки "чупа-чупс".

МАРАДОНА. Крім кокаїну, великий аргентинець поважає і класні сигари. Він був дружний з Фіделем Кастро і навіть якось лікувався від наркозалежності на Кубі. "Команданте" любив викурити з Дієго хорошу сигару під розмови "за життя". І по нинішній день Марадона отримує на свята в подарунок коробки сигар, які надсилають йому з Острова свободи.

ШЕВА. В юності Андрій потрапив в сумнівну компанію, де курили цигарки і, якщо вірити екс-тренеру "Динамо" Сабо, навіть анашою бавилися. Шевченко теж застигали за курінням. І якби не жорстке втручання Григорія та Ігоря Суркісів, які зуміли обрубати порочні зв'язки Андрія, як знати, домігся б Шева у футболі того, чого він у підсумку досяг. З тих пір і по нинішній день володар "Золотого м'яча" і тютюн йдуть різними дорогами.

БЕЗСОНОВ: "ДИХАТИ НЕ МОЖЕШ – А ТРЕБА!"

Прославлений захисник київського "Динамо" і збірної СРСР Володимир Безсонов всю свою кар'єру примудрявся поєднувати спорт і куріння. Скільки разів його лаяли за згубну звичку, Володимир Васильович і сам не порахує. Частенько і Безсонов-спортсмен лаяв в собі Безсонова-курця. А коли тренером став, то тим більше не зміг відмовитися від сигарет – робота ж нервова! Втім, Володимир Васильович нічого хорошого у своїй пристрасті не бачить. Про це знаменитий спортсмен, який нещодавно відзначив 57-річчя, розповів "Сегодня".

- Якось ви розповідали, що до Києва приїхали "вже з цигаркою в зубах". А в "Динамо" ви перейшли 17-річним. Відповідно, курити почали ще в школі?
- Як школу закінчив, так і закурив. Вийшов одного разу на подвір'я, а там компанія старших хлопців. Модні, з сигаретами в зубах. Запропонували закурити і мені, я і не відмовився. Так і став курити. Батьки довгий час не здогадувалися, оскільки незабаром я виїхав з Харкова до Києва. Та й потім я соромився при них курити. Лаяли, звичайно, коли дізналися.

- Тренери теж примушували відмовитися від куріння, чи не так?
- Ясна річ. І розмовляли, і лаяли, і лякали – все було. Так що доводилося ретельніше приховувати свою залежність.

- Навряд чи ви були єдиним курцем в "Динамо" і збірній. Хто вам найчастіше складав компанію на перекурах?
- Хочете, щоб я здав вам порушників режиму (сміється)? Не буду, мабуть, нехай самі вам розкажуть, якщо захочуть. Але факт є факт – покурювали багато.

- Вам ця погана звичка заважала грати? Як не у курців розвивається задишка, звужуються судини...
- Звичайно, заважала! І біглося важко, і дихалки не завжди вистачало. Тоді включалися морально-вольові якості: дихати не можеш – а треба!

- Йохан Кройфф міг закурити навіть в перерві матчу, прямо біля роздягальні... Тренери закривали на це очі. А у вас ніколи не виникало бажання подиміти перед грою або в перерві?
- Ні. Коли налаштовуєшся на гру, все інше відходить на другий план, в тому числі і куриво. Ось після гри розслабитися з сигареткою – це інше питання. А що стосується Кройффа, то в Голландії лояльно не тільки до тютюну ставляться, а й до марихуани. Тому й не лаяли його тренери. До речі, я завжди боявся навіть спробувати косяк з "травичкою". У мене стійке переконання, що якщо від сигарет ще якось можна відмовитися, то від куріння наркотиків – практично неможливо.

- А які сигарети любили футболісти вашого покоління?
- Так всякі курили... Ми, на відміну від багатьох жителів СРСР, часто їздили за кордон, так що мали доступ до імпортних сигарет. Я ще тоді пристрастився до відомої американської марки, яка у нашого покоління асоціювалася з капіталістичним Заходом. Ось і не зраджую їй з тих пір. Рекламувати нікого не хочу, тому що нічого хорошого в своїй поганій звичці не бачу. І поганим прикладом для молоді бути не хочу. Нічого хорошого в моє життя сигарети не принесли, тільки проблеми зі здоров'ям.

- Уже ставши тренером, як ви ставилися до гравців-курцям? Лаяли або, навпаки, могли подиміти за компанію?
- Ну ще не вистачало тренеру по-панібратськи з футболістами на перекури ходити! Повинна ж бути субординація і взаємоповага. І я вважаю, що тренер не повинен закривати очі на те, що хтось із підопічних палить. Потрібно шукати підхід і пояснювати, що це шкідливо, заважає повноцінно тренуватися і грати... Може, комусь і допоможуть такі навіювання, я ж все-таки на своїй шкурі відчув, що це таке – курити і грати. Але розумієте, в чому справа – тренер не може 24 години на добу стежити за гравцями, у них є вільний час. І ритися в особистих речах або лазити під подушку тренер не може. Курити чи не курити – питання особистої відповідальності футболіста.

- Володимире Васильовичу, раз ви так негативно озиваєтеся про куріння, то чому самі ніяк не кинете? Як довго вам вдавалося обходитися без тютюну?
- Обов'язково кину! Зізнаюся, що я на шляху до цього. Мене важко назвати завзятим курцем, який в день півтори-дві пачки знищує. В середньому 6-7 сигарет викурюю за день. Коли свято – і побільше. Бувало, що по кілька днів не курив, а коли брав сигарету потім, то в голову лізла думка: "Ну і навіщо знову починати?!". Я налаштований відмовитися від куріння. І іншим не раджу навіть починати.

У ЯШИНА ЙШЛО ЧОТИРИ ПАЧКИ НА ДЕНЬ

Єдиний в історії футболу воротар, який вигравав "Золотий м'яч", помер у 1990-му у віці 60 років через рак легенів. За часів активних виступів москвич Лев Яшин викурював деколи по чотири пачки в день.

За словами вдови Яшина, курив він "Новость" без фільтра, "Столичні", але обходився і загальнодоступною "Примою". А ось французькі "Голуаз", за визнанням самого воротаря, були для нього дещо міцні. Але і від них він не відмовлявся. "Дихалки" воротареві потрібна не така, як польовому гравцеві. Тому на діях Льва в "рамці" згубна звичка позначалася не особливо.

До сигарет Яшин пристрастився в 13 років, у розпал війни, коли пішов працювати на завод. Трудився там нарівні з дорослими, іноді у дві зміни. Ось і знімав напруження за допомогою тютюну. Дзвіночків, які спонукали б кинути, вистачало. Ще будучи гравцем, Лев Іванович отримав виразку шлунка, і тому завжди носив з собою пакет з содою, щоб притупляти дошкулялий йому біль. Потім трапилася закупорка судин, гангрена. У 54 роки, щоб не допустити зараження крові, легендарному воротареві ампутували ногу. Але й після цього він продовжував диміти зі страшною силою.

В одному з останніх інтерв'ю, в часи перебудови, Яшин запитав у журналіста: "Ви знали, що всю свою кар'єру я курив? Так чому ж ні ви, ні ваші колеги не написали, що я подаю поганий приклад молодим? Ось і спортивні начальники сором'язливо відверталися, коли бачили мене з сигаретою. Особливо після того, як я був визнаний кращим футболістом Європи". На питання, чому ж він не зміг змусити себе відмовитися від сигарет, Лев Іванович відповів: "Дурнем був".

САБО: "ХОЧЕШ ПАЛИТИ – ИДИ В ЛІС"

Екс-тренер київського "Динамо" і збірної України Йожеф Сабо, відбивають охоту палити у багатьох відомих футболістів, включаючи Андрія Шевченка та Віктора Леоненка, розповів "Сегодня" про своє ставлення до згубної звички.

"У наш час куріння заборонялося категорично, навіть карали серйозними штрафами, – згадує 75-річний Сабо, який в 60-ті чотири рази вигравав чемпіонат СРСР. – Хоча Лев Яшин, наприклад, курив постійно, міг закурити де і коли хотів – хоч в роздягальні в перерві матчу, хоч на лавці запасних, і йому ніхто не міг заборонити. У нас в "Динамо" теж були завзяті курці – Соснихін, Островський, але вони намагалися це робити не при всіх, не у відкриту. Коли я сам став тренером, то , хоча і був противником цього, але розумів, що заборонами нічого не доб'єшся. Тому говорив гравцям: "Якщо дуже хочеться курити – йдіть за територію бази, в ліс. Але якщо застану кого кращим у житлових корпусах – буду карати". На когось це не діяло – не всім хотілося виходити з кімнати і бігти кудись за територію. Було три-чотири людини (прізвища зараз називати не буду), які ховалися , закривалися в туалетах – доводилося карати. Навіть викликали на "килим" до президента і віце-президенту "Динамо". При цьому я їм казав: "Хлопці, прийде час – і ви самі кинете курити. Коли лікар запитає: "Що ти хочеш: жити чи курити?", кожен з вас вибере перше. Причому відразу ж. Не знаю, може через те, що я сам ніколи в житті не курив, але мені здається, що кинути курити просто – достатньо лише захотіти. Справжній професіонал повинен бути професіоналом у всьому. Адже скільки молодих талантів пропало через те, що не режим, розпускали себе".